«У сусіда хата біла»

Перепрошую, добродії прокурори й начальники, але я дозволю провести аналогію й трохи поміркувати. Уявіть ситуацію: ваша дитина, прийшовши зі школи, не змогла потрапити додому, бо якийсь дебіл за вашої відсутності замінив замок у дверях. Син телефонує вам, плаче... Упевнений, через лічені хвилини біля вашої квартири був би озброєний наряд, а жеківські працівники встановлювали новий замок. Через кілька годин ви знайшли б нахабу, котрий наважився зазіхнути на вашу власність, завтра він уже був би в СІЗО. А через місяць-другий зловмисник грів би нари в місцях не таких вже віддалених. 

— 24 вересня 2010-го о третій годині дня мені зателефонував 13-річний син Кирило та з плачем повідомив, що не може відкрити двері до квартири. Приїхавши додому, зрозуміла, що врізано інший замок. Незабаром отримала смс-повідомлення від незнайомця: я новий власник 2/3 квартири, ключі у мене, до житла самочинно не заходити, оскільки не визначено порядок користування частками. Із цією інформацією я пішла до Нахімовського райвідділу міліції. Допомоги чекаю досі. І не тільки від вартових порядку. До квартири, де залишилися мої, Кирила й чоловіка одяг, побутова техніка, золоті прикраси, гроші й документи, доступу немає. Перебиваємося будь-де, живемо впроголодь, позичаємо гроші у знайомих, а погононосії відмахуються від нас, як від набридливих мух, відправляючи до суду...

Перший раз наплювацьке ставлення до обов’язків «менти» виявили на четвертий день після виселення родини Бондар з житла. Відмовивши в порушенні кримінальної справи, вони умили руки, залишивши вигнанців один на один з бідою. Суд ухвалу захисників права скасував, відправивши справу на дорозслідування. Ірина Анатоліївна в грудні 2010-го отримала від    в. о. начальника управління МВС у Севастополі підбадьорюючого листа, в якому зазначалося, що встановлено факти неповноти проведення перевірки «нахімовцями» і з винними профілактично попрацювали. І, мабуть, так плідно потрудилися з несумлінними, що через кілька тижнів вони, і пальцем не поворухнувши для з’ясування істини, знову відмовили в порушенні карного переслідування. І так робили кілька разів.

Після смерті батьків Ірина з родиною зайняла 1/3 квартири, брат Михайло — 2/3. Сусідсько-братні стосунки не склалися, дійшло до суду, який 2008-го зобов’язав Михайла повернути п’ятитисячний борг.

«А взимку 2009-го я познайомився з Прохіндєєвим (прізвище змінено. — Авт.), — пояснював Михайло слідчому. — У мене з ним зав’язалися дружні довірливі стосунки. І я вирішив подарувати йому частину квартири, яка мені належала (? — Авт.) у будинку на вулиці Макарова...».

Схоже, братик, котрий любить гроші, хотів убити трьох зайців: не повертати борг, отримати великий капіталець за «подароване» житло й підселити до Ірини проблемного сусіда, готового пити кров заради захоплення всієї території. Йому це, на жаль, вдалося. Правоохоронці дивляться на аферу крізь пальці.

Заступник міського прокурора І. Пілат під час нашої зустрічі, вислухавши версію журналіста, швидко зрозумів, що, «мабуть, йдеться про квартирних шахраїв». І запевнив, що уважно розбереться в ситуації.

Він підписав папір, у якому чорним по білому написано, що договір дарування було укладено між Михайлом і Прохіндєєвим, а це, як з’ясувалося, брехня, що не прикрашає «око государеве». Брат подарував свою площу матері Прохіндєєва, а та оформила на сина довіреність, що дозволило йому зайти до квартири й нахабно чинити самоправство. Він безкарно ігнорував вимоги віддати Ірині дублікат ключів, ховаючись від неї. А пан Пілат стверджує, що «фактів перешкоджання у користуванні житловим приміщенням не встановлено». Такі б бездушні, лицемірні відповіді та начальничкам, котрі потрапили в подібний глухий кут...

Але ситий голодного не розуміє. Тому від Пілата та інших зачерствілих бюрократів приходять поради, рекомендації на кшталт «...ви маєте право звернутися до суду, якщо вважаєте, що ваші права або законні інтереси порушено».

Інтереси й права Ірини Бондар цинічно порушено. Але це не турбує окремих працівників державних органів, найнятих платниками податків захищати ті самі інтереси та права. Чи не парадоксальна склалася ситуація: хтось абияк виконує свої обов’язки і отримує зарплату, успішно піднімається службовими сходами й при цьому знущається над жертвами свавілля? Пілат, зокрема,  12.08.2011 у своїй махровій відписці, не мудруючи, повідомляє Бондар: «Нахімовським судом м. Севастополя, за результатом розгляду вашої скарги, рішення органу дізнання від 25.02.2011 залишено без змін». Йдеться про чергову відмову в порушенні кримінальної справи відносно Прохіндєєва. Отож Нахімовський суд (суддя Галькевич), задовольнивши скаргу Ірини Бондар 12.10.2011, скасувавши постанову дільничного інспектора Іванова від 25.02.2011! Суд укотре вказав «проффессорам» слідства на неповну, поверхневу перевірку.

Жертва, на перший погляд, побутової драми, маючи житло, залишається сьогодні бомжем. А от визначитися, кому більше зобов’язана за це, ніяк на може. Безсердечному брату чи бездушним Прохіндєєву та його захисникам у погонах, які заблудилися в трьох соснах? А те, що вони демонструють безсилля (чи все-таки «пофігізм»?), доводити просто.

— Міліція зі знанням справи «пече» відмовні матеріали, «око государеве» дивиться на це примружившись й не намагається примусити слідчих виконувати рішення судів, — зазначає представник Ірини Бондар Віктор Кобилинський. — То вони не можуть знайти брата, який і не переховується, то Прохіндєєва до порядку привести не можуть. До слова, в 2009 році я попередив Михайла, що подам до суду, якщо не віддасть борг. Через 15 хвилин після розмови прибули «менти» і забрали мене до «мавпятника». Нібито за погрози. А листа Ірини на протиправні дії брата прокуратура направила до Нахімовського райвідділу, відповідь з якого чекає понад два роки.

Вірю сказаному міністром внутрішніх справ Віталієм Захарченком. І прошу: відреагуйте на цю публікацію. Уживіть заходів до севастопольської міліції, адекватних її діям (чи бездіяльності).

...Матеріал був готовий до друку, коли Ірина Бондар повідомила: рішенням суду, до якого  все-таки змусили звернутися беззубі правоохоронці, її з родиною нещодавно заселено до квартири. Втім, «заселено» гучно сказано. Прохіндєєв у присутності виконавчої служби змушений був відкрити броньовані двері й віддати комплект ключів. Однак приміщення для проживання непридатні: кухня захаращена, скрізь антисанітарія, води немає, каналізація забита, на стінах і речах цвіль і грибок. Господарі не знайшли килимів, пилососа, ювелірних виробів, великої суми грошей, меблів. Про це заявили погононосіям, чекають на їхню реакцію. І збирають гривні на капітальний ремонт житла.

А тим часом Нахімовський райсуд відкликав виконавчого листа про вселення у зв’язку з надходженням апеляційної скарги на рішення суду від... 14.11.2011. Прохіндєєв та його мати хочуть скасувати вердикт і відправити родину Бондар по черговому колу пекла. Чи вдасться це їм — багато в чому залежить і від правоохоронців.

 

Севастополь.