Можна зупинити завод і розпустити працівників. Але ж корів у відпустку не відправиш!
Останнім часом з приводу чергової україно-російської «сирної війни» у нас здебільшого бідкалися стосовно «зупинення» роботи одразу на кількох потужних сироварних підприємствах країни, зокрема Пирятинському та Гадяцькому. Однак водночас усі чомусь забули, що перші постраждали не лише сировари, а й селяни, які продають молоко на переробку. Так, можна зупинити технологічну лінію, навіть завод, відправити людей у відпустку... Але ж корів у відпустку не відправиш!
А тим часом на тлі цих подій закупівельні ціни на молоко в населення Полтавщини знизилися ще на десять копійок. Тепер середня ціна сировини в області ледь перевищує дві гривні. І це за того, що в липні минулого року була підписана угода між молокозаводами та ОДА про те, що закупівельна ціна не буде нижча 2,40 гривні за літр. Характерно, що найбільше зниження закупівельних цін практикують на Гадяцькому та Пирятинському молокозаводах (саме вони й постачають сировину на місцеві сирзаводи). Ці найбільші гравці на ринку і диктують умови «молочного» ціноутворення. Але коли піде так і надалі, то селянам слід чекати й гіршого. Адже закупівлю сировини в людей молокопереробні підприємства області поступово згортають.
В облдержадміністрації, де днями проводили спеціальну «молочну» нараду, нарікають і на те, що молокозаводи області відмовляються брати сировину в земляків. 35 відсотків продукції вони завозять із сусідніх областей, де закупівельна ціна, між іншим, вища, ніж на Полтавщині. У сироварів свої пояснення. Варто, мовляв, лишень поглянути на карту, щоб побачити, що Гадяч і Пирятин — «прикордонні форпости» Полтавщини, а тому й місцевим підприємствам загалом вигідніше скуповувати молоко в сусідніх областях. Щоправда, й окрім цього відбуваються інші досить дивні речі. Так, кілька місяців тому з «великою помпою» обласна влада презентувала кооператив «Молочник-Сушки» в Козельщинському районі. Його члени уклали договір на поставку молока з переробним заводом у Кременчуці. Це підприємство інвестувало гроші в будівництво проміжного пункту прийому молока в селі і подбало про оновлення молочного поголів’я кооперативу. Несподівано від свого власного дітища молокозавод відмовився: вклав майже чотириста тисяч гривень у новітнє обладнання, купив десять якісних нетелів, а брати сировину тепер не бажає...
Повертаючись до самих сироварів, укотре доводиться констатувати дуже дивну річ: хто тільки не коментував ситуацію впродовж останніх десяти днів! Міністр агропроду України лише за один вечір встиг побувати на прямих ефірах одразу двох найпопулярніших вітчизняних ток-шоу. А що самі сировари? Їх чомусь не видно і не чути. Може, я щось пропустив, але ніхто з тих, хто має безпосередній стосунок до самого виробництва, ні на телеекранах, ні в інших ЗМІ чомусь «не засвітився». Сам Пирятинський завод начебто повністю виробництво не зупинив, він продовжує працювати. Це за чутками, оскільки отримати будь-яку офіційну інформацію «з перших рук» тут надзвичайно важко. Навіть місцеві журналісти нарікають, що, певно, легше потрапити на атомну станцію, ніж на територію заводу. Тому навіть у самому Пирятині про стан речей дізнаються хіба що від родичів, які працюють на самому заводі (а це понад 800 осіб). Дехто з них побоюється, що коли ситуація невизначеності зберігатиметься й надалі, то, ймовірно, багатьом «світитимуть» відпустки за власний рахунок. Однак це не лише проблеми самих заводчан, адже і бюджет району великою мірою залежить від роботи сирзаводу.
Тим часом на сайті холдингу «Молочний альянс» від 9 лютого продовжує «висіти» заспокійлива інформація: «Підприємства холдингу «Молочний альянс» поставляють до Росії тільки найякіснішу натуральну продукцію. Ми вкотре заявляємо, що Пирятинський сирзавод — одне з найбільших та найкращих підприємств галузі, обладнане сучасним високотехнологічним обладнанням європейських виробників. Завод не виробляв, не виробляє і не планує виробляти сирний продукт. Ми навіть не маємо на підприємстві обладнання, за допомогою якого можна було б вносити рослинні жири в суміш для варки сиру. А честь та імідж бренду для нас дорожчі за примарну можливість сумнівного заробітку. Ми демонстрували завод багатьом комісіям з України та Росії і готові повторити це в будь-які день і час».
...Торік Полтавщина вийшла на перше місце в Україні за поголів’ям великої рогатої худоби та виробництвом молока. Кожна сьома його тонна, продукована в країні, сьогодні полтавська. Але доки чиновники і сировари з’ясовують, хто і де «напартачив», селяни й справді починають чухати потилиці. Та й узагалі, чи не перетворяться згадані вище обнадійливі показники з предмета гордощів на проблему, зокрема для області? Ось у чому питання.
Полтавська область.
