У зоні ризику

Нещодавно на підприємстві відбулося засідання міжвідомчої комісії з розв’язання проблем, пов’язаних із ліквідацією відходів виробництва. До складу цього робочого органу ввійшли представники МНС, міністерств екології та природних ресурсів, економічного розвитку та торгівлі, держінспекції техногенної безпеки, санітарно-епідеміологічної служби, Українського науково-дослідного інституту екологічних проблем, державного регіонального геологічного підприємства «Донецькгеологія». Очолив комісію директор департаменту екологічної безпеки Мінприроди України Олександр Соколов. Такий виїзд був необхідний для уточнення обсягів, видів робіт з остаточного очищення території хімзаводу від високотоксичних та інших небезпечних відходів виробництва, планування заходів і строків їх здійснення, визначення джерел фінансування.

У квітні 2011 року Кабмін України видав розпорядження про виділення коштів на видалення, перевезення та утилізацію високотоксичних відходів мононітрохлорбензолу — так званої «кров’яної отрути» — з території Горлівського хімзаводу. Як розповів Олександр Соколов, з урахуванням специфіки мононітрохлорбензолу ГХЗ, що призначався для отримання товарних ізомерів: орто-, і паранітрохлорбензолів, — для запланованих робіт було потрібно 82 мільйони гривень. У департаменті змогли знайти лише 59 мільйонів 900 тисяч. «Але завдяки добрим зв’язкам з Європою партнери погодилися виконати роботи й за цю суму», — запевнив чиновник. Отже, спільними зусиллями до кінця 2011 року на 2350 тонн високотоксичних відходів на території заводу стало менше.

Чиновник назвав цю роботу безпрецедентною операцією у світовій практиці й повідомив, що 8 березня нинішнього року почнуться міжнародні переговори із продовження вивезення та утилізації токсичних отрут. Передбачається, що квоти буде відкрито до 1 квітня, після чого підуть заплановані заходи. У тому числі і з вивезення залишків... мононітрохлорбензолу. Так-так, незважаючи на заяви міністра екології Миколи Злочевського, зроблені 20 грудня минулого року, про вивезення останніх залишків «кров’яної отрути», їх потрібно ще буде вивезти — десь майже 450 тонн. Якщо врахувати, що точний підрахунок обсягів отрут, що зберігаються на ГХЗ, практично неможливий (як із точністю хоча б до тонни визначити обсяги вмісту цистерни або могильника?!) — згадування про казус із переможним висловлюванням міністра можна віднести до цілком поясненних.

Олександр Соколов запевнив, що, незважаючи на інфляційні очікування, ще 450 тонн мононітро-

хлорбензолу вивезуть та утилізують за тією ж ціною, що й торік. Обласна влада виділить на це з екологічного фонду 11,5 мільйона гривень. Завершити вивезення та утилізацію «кров’яної отрути» передбачається протягом 40 днів.

Але виконані торік роботи з вивезення відходів мононітрохлорбензолу — це лише частина необхідного «зачищення» території. Коли на зовсім невеликій відстані одне від одного перебувають тисячі тонн «кров’яної отрути» і тридцять тонн тротилу, а по сусідству — ще й цистерни, бочки з іншими агресивними хімсполуками плюс «Стирол», що займає сотні гектарів, — не можна не задуматися про те, що така концентрація аж ніяк не безпечних об’єктів може призвести до чотирьох Чорнобилів, вважає представник Мінприроди. Міркування не нові для горлівчан і жителів сусідніх міст і сіл. «Вихід один: прибирати один за одним небезпечні чинники, знижуючи зону ризику», — переконаний голова комісії.

Що ж стосується могильників високотоксичних відходів, про які писала наша газета, то, на думку директора департаменту, через них оголошувати ситуацію надзвичайною принаймні передчасно. Мовляв, зафіксоване фахівцями тисячоразове перевищення гранично припустимих концентрацій шкідливих речовин — ще не привід для цього. Цю думку поділяє і представник міністерства з надзвичайних ситуацій. Василь Сніцар керує відділом моніторингу та експертизи надзвичайних ситуацій Управління НС та антитерористичної діяльності департаменту цивільного захисту МНС України. Він уточнив, що у звіті «Донецькгеології» йшлося про перевищення гранично припустимих концентрацій тільки в зоні впливу могильника. І жодного слова про ситуацію за межами її. Гроші з держбюджету виділяють лише на цілі, які неможливо було передбачити в бюджеті поточного року, до того ж усі дослідження, що характеризують надзвичайну ситуацію, повинні бути «свіжі», додав рятувальник.

Дорогою на територію могильників в автобусі йшла жвава дискусія між керівником відділу моніторингу та експертизи МНС і лікарем обласної СЕС. Чиновник наполягав: «Тисячоразове перевищення ГПК — але в зоні могильника, а не далеко за його межами — про жодну надзвичайну ситуацію не свідчить!». А лікар нагадував, що розчинені отрути, котрі потрапили у ґрунтові води, свого часу вже призвели до загибелі шахтарів. Невже переконливими аргументами може бути тільки повторення таких трагедій?

Чиновники запевняють, що на рятування Горлівки від залишків тринітротолуолу, якого, як вважають, в обладнанні й могильнику накопичилося 30 тонн, кошти є. Олександр Соколов повідомив, що 400 тисяч євро виділили американський благодійний фонд, а також німецькі та шведські інвестори. Отримає їх той, у кого готовий проект і розписано заходи щодо його реалізації. «Ми можемо нормально провести поховання вмісту могильників тут», — висловив думку голова міжвідомчої комісії.

Гість уточнив, що й тара для такого поховання вже передбачена. У період з 1999-го по 2004 рік в Україні здійснювали переупакування пестицидів із терміном придатності, що закінчився, в бочки та залізобетонні контейнери. За словами директора департаменту, пішло на це 172 мільйони гривень. Але бочки прогнили, контейнери теж виявилися не кращою упаковкою: високий уміст хлору в пестицидах (до 60 відсотків) зруйнував залізобетон. Виконуючи торік завдання з очищення країни від пестицидів, гербіцидів, отрутохімікатів 

1—2 класів небезпеки, а також інших резонансних відходів, міністерство відшукало можливість півтори тисячі штук залізобетонних контейнерів перевезти до Горлівки — для перепоховання в них умісту могильників.

«Буде вжито заходів до підвищення якості ізоляції, і протягом 200 років можна буде не хвилюватися про екологічну загрозу», — запевнив глава комісії. І аргументував: «Годі годувати німців, французів, італійців» (мається на увазі оплата роботи з утилізації шкідливих відходів). «Вітчизняний варіант» коштуватиме в десять разів дешевше. Чи безперечний це шлях, видно буде за результатами досліджень могильників, які проведуть фахівці НДІ екологічних проблем.

Генеральний директор ДРГП «Донецькгеологія» Микола Жикаляк підкреслив, що геологічні умови роблять корисну копалину №1 у світі — воду — досить уразливою від природних і неприродних впливів. Колектив підприємства з величезним досвідом досліджень інженерно-геологічних процесів, відповідними обладнанням і методиками має заслужений авторитет у сфері експертних оцінок ґрунтів, джерел, порід тощо, які виконуються під час вирішення питань охорони навколишнього середовища, запобігання розвитку надзвичайних ситуацій. Якщо аналізи проб рідин, узятих із чотирьох свердловин поблизу могильників із 10-метрової глибини, перевищують гранично припустимі концентрації в тисячі разів (!), то, з огляду на міграцію підземних вод, ситуацію не можна не розглядати як надзвичайну. Мабуть, ця думка непотоплювано панувала в головах більшості присутніх, незважаючи на те, що їх тут намагалися переконати у зворотному. Принаймні пам’ять про жертв, які отруїлися отрутами шахтних вод, породжує сумнів у нормальності протилежної думки, тобто про можливість перепоховання вмісту могильників на території Горлівки. На користь цього пролунала й заключна фраза геологічного «гуру»: «Ми претендуємо на якісно зроблені аналізи».

Директор департаменту, коментуючи виступ М. Жикаляка, зауважив, що варіант перепоховання вмісту могильників у Горлівці — один із п’яти розглянутих. «Три підприємства в місті — і немає жодного полігона для поховання токсичних відходів. В Україні теж немає. Але якщо можна поховати тут, навіщо платити по 25 тисяч за тонну?» — наполягав на своїй правоті Соколов. Прагматизм ідеї безсумнівний, але як він стикується з гарантією екологічної безпеки?

Свій варіант ліквідації відходів пропонує голова благодійного фонду «Врятуємо наше місто» Володимир Ющенко. Він вважає за можливе здійснити перепоховання ґрунтів могильників на місці поховання тротилу, котрий, як усі сподіваються, теж буде вивезено на утилізацію. Крім того, заслужений лікар України Ющенко звернув увагу на те, що 20 грудня минулого року міністр екології Микола Злочевський був необ’єктивний не тільки кажучи про те, що вивезено весь мононітрохлорбензол. Чиновник заявив, начебто утилізацією вмісту могильників займатися недоцільно через нібито низький уміст органічних речовин у них — не більш як два відсотки. Ющенко зауважив, що, за даними заводських фахівців, токсичних хімсполук у могильниках — 37 відсотків загальною масою майже 4300 тонн.

Хоч як дивно, але розташовані могильники в дуже мальовничому місці — на околицях селища Поклонськ. Тут свого часу були дитячі дачі, куди на все літо вивозили дитсадівську дітвору, та оздоровчий протитуберкульозний заклад. Тепер селище — це небагаті будиночки приватного сектору. Як правило, у більшості дворів якщо не годувальниця-корівка, то кілька кізочок. До могильників не дуже далеко, і цілком можливо, що на випас худоба забрідає й туди. Адже ніякого особливого огородження, оголошень поблизу немає. Так, тільки мотузочки на тоненьких патичках.

«Обсяг цього могильника визначався за геодезичними зйомками — 2 тисячі кубів, — розповів головний інженер Горлівського хімічного заводу Ігор Белянин. — Зробили проектне зачищення ґрунту, санепідемстанція взяла аналізи ґрунту, за їх результатами дали дозвіл. Для облаштування сховище вистелили шаром поліетилену товщиною 0,6 міліметра, на нього — 250—300 міліметрів глини, потім — 2 шари полиэтилену тієї ж товщини і знову — 250—300 міліметрів глини, й утретє в такій само послідовності. Отриману лінзу заповнили токсичними сумішами. Зверху також — шар поліетилену, шар землі. Наповнили цей могильник і почали будувати другий. Усе за 

тією ж схемою, але він — на 10 тисяч кубів. Обсяги шкідливої хімічної органіки регулювали кількістю шарів перекриттів і товщиною глини так, щоб її (хімії) було не більш як 37 відсотків».

Таке обмеження пояснюється технічними характеристиками промислової установки з утилізації токсичних відходів, яку проектували. «Потужність переробки — півтори тонни ґрунту, якщо органіки було понад 37 відсотків — різко порушувався техпроцес, від сильного стрибка температури установка зупинялася, — пояснює головний механік заводу Володимир Сладков. — Є в цієї установки й така особливість: якщо температура після розпалення наближається до граничної, газ вимикають, і вона працює сама на себе, на енергії згоряння отрут. Близько 200 тонн ми на ній переробили. Вмикали тільки в денний час і лише один місяць. Чому так мало? Фінансування не було».

Відповіді головного механіка, здавалося, повинні були переконати: велику дурість зробили десь там, нагорі, переставши фінансувати роботу установки. Адже, безперечно, набагато дешевше коштувала вона, ніж нинішнє розв’язання проблем зі шкідливими відходами хімзаводу. Та й не станься тієї зупинки в роботі, напевно жодних токсичних, отрутних та інших шкідливих відходів у Горлівці вже не залишилося б.

Навіть зовні могильники видаються набагато більші за заявлений їхній обсяг — 11,6 тисячі тонн. Принаймні таке враження справили накопичувачі промислових отрут на київських гостей. Обговорення проблем хімічного заводу члени урядової комісії продовжили в міськраді та Донецькій облдержадміністрації. Для того, щоб не допустити помилок у прийнятті рішень, заплановано провести комплексні дослідження, в тому числі — й аналіз близько 40 проб ґрунту та рідини, взятих фахівцями НДІ экопроблем на різних відстанях від могильників. Вистачить роботи в цих дослідженнях і фахівцям «Донецькгеології». Напевно, і жителям, і екологам рано складати руки. На жаль, на території закритого підприємства ще стільки не відзначених у журналістських «контурних картах» гостропроблемних місць.

Донецька область.