Подивитися свіжим оком

Троє випускників Ніжинської гімназії вищих наук оселилися в Петербурзі й стали там відомими письменниками — Гоголь, Кукольник і Гребінка. Лиш один з них, а саме Гребінка, не покинув писати українською. Ще в юності переклав пушкінську «Полтаву» — не заради змагання, а щоб повернути українську тему туди, звідки вона позичена. До речі, той переклад був у бібліотеці Пушкіна. Здається неймовірною популярність Гребінки в імперії, де ще за життя вийшов його восьмитомник, а згодом і десятитомник. Отже, він був відомий не лише як автор слів романсу «Очи черные».

— Надзвичайно важливо сьогодні, через 200 років, подивитися свіжим оком на все, що зроблено Євгеном Гребінкою, — сказав, відкриваючи вечір, Микола Томенко, заступник Голови Верховної Ради, співголова громадського ювілейного оргкомітету. Далі у своїй промові М. Томенко зауважив: ми могли б докоряти Гребінці за те, що він залишив свою Полтавщину й поїхав до Петербурга. Але саме там він зумів багато зробити для української справи. Зокрема, Гребінка був серед тих, хто визволяв Шевченка з кріпацтва, став його літературним наставником і допоміг видати першого «Кобзаря».

«Я радію з того, що вечір вшанування Гребінки відбувається в цьому приміщенні, де колись засідала Українська Центральна Рада. Так вирішив громадський оргкомітет — щоб дух української державності, нашої історії та культури панував на цьому ювілеї!».

На свято до столиці прибула немала делегація з батьківщини ювіляра, з Гребінки, райцентру, названого його іменем. Зокрема, на сцену вийшли Володимир Зінченко, заступник Гребінківського міського голови, Надія Бутенко, начальник відділу культури і туризму Гребінківської райдержадміністрації, Наталя Чечель, переможниця районного конкурсу читців. Усі вони читали твори свого земляка напам’ять. Й це було зворушливо — може, не так від майстерності читання, як від того, що тут звучала жива і тепла мова Полтавщини, саме та мова, з якої й народився поет, що йому було присвячено цей вечір.

Кілька хрестоматійних байок Гребінки («Рибалка», «Ведмежий суд» та «Грішник») прочитали дуетом столичні артисти Василь Обручов та Василь Довжик.

А потім у залі запанувала музика. Вона була тут дуже доречною —можливо, тому, що сам ювіляр колись любив грати на флейті, й це був ніби перегук мелодій, давніх і нинішніх. Спочатку звучала мелодія Флоріана Германа, на яку було покладено колись «Очи черные» (інструментальний дует «Свіжий вітер» у складі Олександра Шевченка, скрипка, та Аліни Бойко, гітара). Солістка хору імені Верьовки Оксана Ільченко співала знаменитий романс «Помню, я еще молодушкой была» на слова Гребінки. А завершився вечір виступом народного студентського хору імені Станіслава Павлюченка. Цей хор був немов костюмовано-вокалізованою ілюстрацією тої України, яку любив і про яку писав Гребінка і яка залишилася тепер хіба що в старовинних піснях.