Від приватизації — до модернізації

Від заборони Росспоживнагляду імпорту українських сирів так і тхне нечистими методами конкурентної боротьби. Адже до остаточного рішення звинувачували підприємства навіть зі стопроцентним алібі, які не експортують узагалі сирів на російський ринок. Хіба не привід засумніватися у висновках пінкертонів?!

Наші молочники цілком слушно висувають гіпотезу про неукраїнське походження виявленого фальсифікату. Україна постачає на сусідній ринок і сири, і транзитом — пальмову олію, яку, за версією Росспоживнагляду, в них виявили. Тож, могло статися, «погрішили» російські виробники, а не українські. Наші «грішать» здебільшого на своєму ринку. Призупинити український експорт, який поступається лише білоруському, означає звільнитися від надлишкової продукції і дати можливість працювати російським заводам. Наслідки перетравлять споживачі по обидва боки кордону — нестача на російському ринку й надлишок на українському обернеться для них зростанням, а для нас — перевиробництвом і тимчасовим  зниженням цін. На жаль, перевиробництво ми маємо і без того, а заборона торгувати на російському ринку, цілком ймовірно, потягне за собою аналогічну санкцію на ринках Митного союзу. Виходячи з цього, сир, який потрапляє під російські обмеження, стає політично пікантним. Його «подають» у момент газових переговорів і підготовки до ратифікації угоди про вільну торгівлю між обома країнами, напередодні приєднання Росії до СОТ. Посилання на односторонні перевірки споживчих, біологічних, енергетичних, ще бозна-яких якостей продукції зараз контрпродуктивні. Санкції росіян дошкуляють, це факт. Продуктовий кошик споживачів на 28 відсотків складається з молока та молокопродуктів, а за оголошенням «поза грою» такого ринку збуту, як російський, маячить загроза зупинки виробництва й тимчасового безробіття. Але з огляду на очікуване підписання угоди про вільну торгівлю з Євросоюзом, не такий страшний факт, як його малюють. Якби таку угоду вже мали, на російському боці не виникало б спокуси підставити українських сироварів.

Очевидно росіяни про нас думали з особливим теплом, бо навіть змагалися один з одним на конкурсі з продажу 45 відсотків акцій енергопостачальної компанії «Чернівціобленерго». Нагадаю, за словацьким походженням переможця конкурсу ТОВ «ВС Енерджі Інтернешнл» так само, як і за ТОВ «Луганське енергетичне об’єднання», котре поступилося у торгах за буковинські енергетичні активи, стоїть російський капітал. Виручка Фонду держмайна в 70 мільйонів гривень істотно перевищує біржові котирування. Але вражає не самий факт, а процес. Продаж енергетичних активів являє собою зараз найбільш узгоджену й по-військовому чітку процедуру, що може свідчити, з одного боку, про заздалегідь укладені домовленості між учасниками торгів, з другого — про непорушну віру держави в залучення багатомільярдних приватних інвестицій в енергетичний сектор. Спостерігачам лишається констатувати, мовляв, росіяни одержали повний контроль над енергопостачальною компанією Чернівецької області, як це мало місце в Кіровоградській, Житомирській, Херсонській областях і в Севастополі. Як іде до того ж — у Хмельницькій та Закарпатській областях. Якщо сценарій насправді узгоджений, то незабаром надолужить прогаяне деінде і той, хто програв на Буковині. Звідси принаймні два висновки. Стрімке роздержавлення енергоактивів неабияк наближає російський бізнес до кінцевих споживачів теплової і електричної енергії. Українська влада вірить у те, що приватний бізнес керуватиметься не спекулятивними або політичними, а винятково альтруїстськими, чи то пак солідарно-соціальними інтересами. Приміром, закриватиме очі на невиправдано низькі тарифи, зважаючи на низьку платоспроможність споживачів. А хто ще так думає?

Пікантний сир смакує тим, у кого є гроші його купити. На це натякнула цінова статистика січня, яка віддзеркалила грудневий результат. Інфляція на старті року для споживачів виявилася цілком терпимою — 0,2 відсотка. Зокрема, тарифи за житло, електроенергію, газ та інші види палива зросли на 0,5 відсотка, здебільшого завдяки зростанню квартирної плати й цін послуг за водопостачання та каналізацію. Але концентрація російського капіталу в електроенергетиці свідчить про те, що влада й бізнес готові більш рішуче піднімати тарифи на електроенергію для населення. Адже якщо не піднімати, то за рахунок яких коштів модернізовувати електроенергетичну галузь, основні фонди якої спрацьовані від 20 до 80 відсотків?! Рівень тарифів, на жаль, безпосередньо впливає на хід інвестиційного процесу. А хто думає інакше?

Очевидно той, хто йде вже на вибори. І кого заколисує низька інфляція на старті року. Нагадаю, найпомітніше подорожчали овочі та фрукти — на 3,6 і 2,4 відсотка відповідно. На кілька десятих зросли в ціні сири, яловичина, маргарин, м’ясо птиці, безалкогольні напої.

Найбільше подешевшали яйця — на 6,2 відсотка. У межах 2,4—1,5 відсотка знизилися ціни на цукор, рис, тваринні жири й продукти переробки зернових. На величину статистичної похибки подешевшали масло, свинина, риба та рибопродукти.

Мал. Вадима СИМИНОГИ.