Катастрофи на воді, епідемія викрадень катерів і човнів — наслідки того, що в Україні так і не спромоглися створити систему ефективного контролю за маломірним флотом.

У дачних передмістях Херсона знову почалися крадіжки маломірних суден. У середині 90-х це було справжнім лихом: користуючись тим, що дачники особливо не ховали човни, а на зиму просто перевертали й залишали їх на березі біля своїх причалів, злодії масово розтягували алюмінієві корпуси «моторок» на металобрухт. За місяць рахунок таких злочинів ішов на десятки! Тепер вартість нового човна з імпортним мотором дорівнює вартості автомобіля середнього класу, і господарі водного транспорту ставляться до нього значно бережливіше — здають під охорону на стоянках або будують індивідуальні ангари. Однак і ангари рятують від зловмисників далеко не завжди: днями в садівничому кооперативі «Суднобудівник-8» під Херсоном зламали такий ангар і викрали човен «Крим», що належить місцевому бізнесмену. Певна річ, законний власник звернувся в міліцію із заявою про зникнення цінного майна, але навіть якщо човен зареєстровано, відшукати його буде значно важче, ніж автомобіль.

Як ви човен назвете, так він і попливе

Якщо вкрали машину, всі відомості про неї відразу потрапляють до бази даних ДАІ. Тож будь-який патруль може зупинити її, надіслати запит і через лічені хвилини одержати відповідь, чи значиться автомобіль у розшуку. З «моторкою» значно складніше: база даних маломірного флоту створювалася не міліцією чи ДАІ, а реєстраторами Мінтрансу, причому цю службу нині ліквідовано, а замість неї організують щось нове, і коли закінчиться відомча плутанина — невідомо. У стадії затяжної реорганізації перебуває нині й Нижньодніпровське регіональне представництво Головної державної інспекції України з безпеки судноплавства. Кажуть, його мають намір трансформувати в управління морської та річкової інспекції (УМРІ). Із цього приводу працівники інспекції згадують поширену флотську приказку: як ви човен назвете, так він і попливе.

Викрадені «моторки», щоправда, все-таки потрапляють до ще однієї бази даних МВС, куди вносять усі крадені речі з номерами виробника, як-от: мобільних телефонів і зброї. Але відомості з неї надають не патрульним, а тільки на запит оперативника чи слідчого, що вже вимагає часу й окремого розгляду. А найголовніше, що у людини, яка «розсікає» по Дніпру і його притоках на краденій «моторці» без документів, набагато менше шансів потрапити на очі стражам порядку, ніж викрадачам машини.

Потрібна берегова охорона

При тому, що човнів, катерів і баркасів у Херсоні й приміських районах навіть не тисячі, а десятки тисяч, водної міліції у нас як не було, так і немає. Частково її функції виконували співробітники Лінійного відділу внутрішніх справ у порту Херсон, тільки от їх «зона обслуговування» обмежується акваторією морського та річкового портів та затонами міських верфей. Всю іншу величезну акваторію від дамби Каховської ГЕС до Чорного моря регулярно патрулювати просто немає кому. А контроль плавзасобів донедавна обмежувався епізодичними рейдами за участю тієї само міліції й співробітників Нижньодніпровського регіонального представництва Головної державної інспекції України з безпеки судноплавства. Звідси й наслідки: що аварій за участю човнів і катерів і людських жертв, що їх крадіжок на Херсонщині десятки щорічно, і далі може бути тільки гірше.

У Херсоні дотепер не спромоглися створити навіть спеціального штрафмайданчика для тимчасового зберігання суден, вилучених у схильних лихачити на воді громадян і викрадачів, хоча розмови про його необхідність тривають уже десять років! До того ж, невідомо, як саме контролюватимуть акваторію низов’їв Дніпра після реорганізації, який буде механізм реєстрації маломірного флоту і відповідальність за ухиляння від неї. Тож викрадачам човнів і катерів у нас привілля — твори на воді що хочеш, і ніхто не зупинить.