Пирятинський сирзавод зупинив виробництво сиру. У холдингу «Молочний альянс», куди входить і це виробництво, повідомляють: «Закрито для експорту три найбільші сироварні підприємства України, які разом давали половину нашого експорту до Росії. Українському ринку такі обсяги сирів не потрібні. Тому вихід один — ми змушені з 9 лютого зупинити виробництво сиру на Пирятинському сирзаводі».
Українські сировари зазначають, що рішення Росспоживнагляду завдало значних фінансових збитків, ударило по іміджу виробників. У «Молочному альянсі» стверджують, що Пирятинський сирзавод ніколи не виробляв так званого сирного продукту, адже на цьому підприємстві відсутнє устаткування, за допомогою якого можна було б вносити рослинні жири в суміш для варіння сиру.
А тим часом українські сировари звернулися до своїх партнерів, які реалізують їхню продукцію в Росії, з проханням провести її експертизу в незалежних російських лабораторіях. Аналізи підтвердили, що вся продукція відповідає вимогам російського техрегламенту, однак ці результати не беруть до уваги у Росспоживнагляді.
Водночас відбір зразків та аналізи, на які посилається Росспоживнагляд, було взято без присутності представника виробника, а також не було надано й за запитом Державної ветеринарної та фітосанітарної служби і галузевої асоціації «Укрмолпром».
Утім, є в чому дорікнути і нашим сироварам. На жаль, вони нагадують про себе лише під час чергової «сирної війни». А от у «мирному житті», складається враження, їм нецікавий не лише український споживач, а й громадська думка. Адже сьогодні навіть журналістові набагато легше потрапити на будь-який військовий об’єкт у Полтавській області, ніж на... сирзавод. Колега-журналіст із Гадяча якось розповідав кумедну історію про те, як вони вели переговори з керівництвом місцевого сирзаводу про підготовку матеріалу до Дня працівників харчової промисловості. «Виявилося, що легше домовитися в адміністрації Президента, щоб наш фотокореспондент потрапив на якийсь захід за участю глави держави, ніж зайти за прохідну підприємства. Бо дозвіл цей теж має надійти з Києва. Зрештою, він надійшов, але було вже пізно — газета вийшла...».
Пригадується, як іще років 6—7 тому, коли перші «бойові дії» на цьому фронті лише починалися, тодішній заступник голови Полтавської ОДА Сергій Кожемяко з гіркотою зазначав: «Ми весь час кажемо про експорт до Росії, тоді як ще не зуміли нагодувати своїм сиром навіть наших людей!».
То, може, і про це час подумати?..