Чи витягне львівського воза залізничний локомотив?

— Вони не тільки слухають мене, а й телефонують: і однокласники, і односельчани, які перебувають на заробітках. Вони переживають за неповні родини, за сім’ї без батьків, за дітей, за недоглянуте господарство. Але вони змушені в такий спосіб заробляти кошти для благополуччя своїх сімей.

У більшості з них є бажання повернутися і приносити користь на рідній землі. Це найкраща, найактивніша частина нашої громади. Це не лежебоки, а ініціативні люди, кваліфіковані фахівці. Вони шукали одне — роботу. У Європі наші земляки пройшли хорошу школу життя.

Чи хочуть вони повернутись додому? Хочуть! Я з перших днів перебування у Львові говорю про те, що треба максимально посприяти, щоб наші земляки могли повертатися з чужини.

— Уперше у цьому бюджетному році ми організовуємо підтримку малих сільськогосподарських підприємств на Львівщині. Який вигляд матимуть такі господарства. Це 80—100 гектарів землі, 10—12 голів худоби. Можливі інші варіанти, пов’язані з виробництвом і переробкою сільськогосподарської продукції. Це не просто слова. Це конкретні проекти, на підтримку яких передбачені кошти в бюджеті. Разом з районними адміністраціями та службами зайнятості ми готуємо пакет проектів для заробітчан. Йдеться про невеликі суми.

Я цю тему досліджував на своєму рівні й добре знаю, які можливості мають люди, що виїхали за кордон. Вони хочуть кудись вкласти зароблені важкою працею кошти, щоб отримати дохід. Як це робитиметься? Виділяється земля, далі — приміщення, наступний крок — конкретна справа. У пакет підготовлених документів ми покладемо проект статуту підприємства, залишиться лише написати прізвище засновника.

— Я щойно повернувся із зустрічі з ректорами львівських вищих навчальних закладів, які схвально сприйняли наші кроки. Я попросив ректорів, щоб допомогли в організації таких проектів. Ми відчуваємо брак менеджерів та управлінців, які розуміють, що таке проектний продукт і як його подати. Але ми в цьому напрямі працюємо. Перед нашими заробітчанами треба бути чесними, ставитись до них з повагою та вдячністю. Ми не можемо собі дозволити жодного популізму. Їхнє повернення — це великий плюс для громади і тих, хто тут живе. Ми на них чекаємо.

— З нашого краю починалися зміни, які згодом поширювалися в усій Україні. Тут зароджувалась ідея незалежності. Це наш великий плюс. Інше питання, як лобіювались інтереси регіону в столиці й що натомість отримала Львівщина.

Щодо заполітизованості, у регіоні з високим рівнем свідомості, освіти, активності дуже цікаво працювати. З такими людьми можна робити багато добрих справ. Складно, бо перебуваєш під потрійним прицілом. Тому працюємо над тим, щоб використати політичну активність галичан для розбудови краю.

— Потрібно міняти підходи. Я розумію, що кожен хоче щось добре зробити. Але є пріоритети та програми. Ми не можемо жити стихійно. До бюджетних коштів треба ставитися дуже відповідально, і бізнес навколо них робити нікому не дозволимо.

— Маю надію, що це щирі прагнення до змін у житті нашого регіону.

— Непросто впливати на інвестиційні процеси. Це один з тих випадків, коли треба переконувати не словом, а ділом. Інвестори стали обережнішими і дують навіть на холодне, щоб не припуститися помилки і не застрягти в дозвільних процедурах. Потрібно на конкретних прикладах показати, що ми готові навіть за руку водити і допомагати тим, хто хоче вкладати кошти у Львівську область. Це найкращий аргумент. Дармовий ресурс довіри вичерпано.

— Хтось із мудрих сказав: гроші й інвестиції люблять спокій. Мусимо напрацьовувати демократичні підходи до розвитку суспільства, до свободи слова, до бізнесової культури. Усі наші кроки мають бути толерантними. А що в нас робиться? Розвивають технології знищення бізнесу. У суспільстві не створено культ поваги до бізнесу і людей діла. Культивується практика, що бізнесмен і господарник — це об’єкт для побиття. Мусимо змінювати підходи.

— Спробуємо локомотивом витягувати платформи. Потрібно набудовувати платформи, на яких можуть базуватися ті чи інші економічні моделі. Маємо величезний потенціал для розвитку рекреації, оздоровчих і реабілітаційних закладів. Карпатські масиви, мінеральні джерела, прекрасний клімат — це великі можливості для вкладання капіталів. Такого свіжого лікувального повітря, як у наших Карпатах, ніде нема. У Сколівському районі бази відпочинку створювались виключно через цілюще повітря.

Другий напрям — туризм. Ми навесні отримаємо одну з найкращих у країні транспортну інфраструктуру. Новий термінал міжнародного аеропорту. Сучасні посадкові смуги для необмеженої величини аеробусів. Нема чого соромитись, маємо європейські траси до кордону. Навесні ще попрацюємо над міжобласними дорогами. Безцінний дар для краю — це багата історична та культурна спадщина. У нас є куди поїхати і що подивитися.

— Можемо пообіцяти виробничникам основне — повне сприяння. Ми почали готувати проекти для заробітчан. Аналогічні розробки надсилатимемо представникам українського та зарубіжного бізнесу. У нас високий рівень освіти, фаховий кадровий потенціал, ми готові до серйозної роботи. Моя особиста нетерпимість до тяганини і різних бюрократичних перешкод докорінно змінить ставлення до бізнесу на Львівщині.

— Без порядку та спокою до нас ніхто не прийде. Люди повинні мати роботу. Добре заробляти. Жодна фінансова установа, як тільки в чомусь бачить завищений ризик, не стане вкладати гроші. Наше завдання — створити найбільш сприятливий клімат для економічного розвитку регіону.

— Усім говоритиму правду. І не шарахатися в сторони. Я буду для всіх доступний: і для політиків, і для бізнесменів. Але віддалений від містечкових скандалів. Головне наше гасло — регіон понад усе. І спільно працюємо для нашого краю. Для мене неприпустимо, коли люди через невелику економічну вигоду готові запустити в дію технологію випаленої землі. Я такого не розумію. Задумала щось собі людина і запустила скандал, який аж до Києва докотиться. Неприпустимо завдавати шкоди регіону для отримання політичних чи економічних дивідендів. Наша громада все бачить і розуміє — її можна лише раз обдурити.

— Мене приємно вразила велика культурна спадщина, яка зосереджена на Львівщині. Колись я жив у своєму транспортному коридорі, де спілкування із зовнішнім світом трохи обмежене. Те, що я зараз побачив — замки, музеї, сховища картинної галереї — надзвичайно здивувало і вразило. Я увірвався в зовсім інший світ, де ми маємо що показати. Але скільки ми повинні зробити, щоб зберегти ці надбання для наших нащадків. Як для мене, дуже важливо, щоб молоде покоління, яке живе сучасними технологіями, долучалося до історичної спадщини та наших традицій. Недарма у народі кажуть: хочеш розуму — їдь у село, хочеш грошей — їдь до міста. Пам’ятаймо про це.

І ще одне. У нашому житті є політична активність — це здорові технології регіону. Але є й політичний галас, багато шуму, а користі жодної. Я уклінно прошу своїх земляків: не займаймося політичним галасом. Рівень політичної солідності в регіоні відразу задає інший тон рівню політичної культури в Києві. На дешевому популізмі далеко не заїдеш. Я маю надію, що після парламентських виборів 2012 року наш регіон у Верховній Раді представить сильна, принципова і красива команда нових політиків.

— Я вже на собі відчув неконструктивне пощипування. Можна і треба вести діалог з владою, впливати на події, переорієнтовувати в підходах, сприяти розвитку проектів, застерігати від помилок, але не намагатися робити з когось хлопчиків для биття.

 

Львів.