Нетипово холодна для півдня України погода поставила на межу виживання понад двадцять тисяч рідкісних осетрів, стерлядей та північноамериканських лопатоносів, яких вирощують на базі Дніпровського осетрового виробничо-експериментального рибоводного заводу в Білозерському районі Херсонщини.
Маточне та ремонтне поголів’я, що без нього неможливе штучне розведення представників вимираючих видів водної фауни головної української річки, утримується в каскаді із семи ставків. Ці водойми з настанням морозів вкрилися товстим шаром криги — перепоною для проникнення життєдайного кисню. Рубаючи ополонки, можна її усунути, але одразу постає інша загроза: через контакт із холодним повітрям температура надто перенаселених мілководних ставків може різко знизитися, а це також спровокує загибель червонокнижної риби.
Щоб утримати цей хиткий баланс, замість широких ополонок працівники заводу використовують оберемки заздалегідь нарубаного комишу: їх «вморожують» у лід, і повітря у воду дозовано надходить через ці природні «трубопроводи». Паралельно іхтіологи кожного ранку та вечора відбирають проби зі ставків за допомогою спеціального приладу канадського виробництва: розумна електроніка аналізує не тільки температуру води, а й її якість, і в разі небезпечної зміни параметрів одразу подає тривожний сигнал.
Такі технології недешеві, однак іншого виходу у рибоводів просто немає: директор осетрового заводу Віталій Плугатарьов згадує, що кілька років тому за не менш суворих морозів рубання ополонок закінчилося загибеллю 64 стерлядей із маточного поголів’я — виростити їх коштувало ще більших витрат і людської 
праці.