* Рада Нацбезпеки і оборони констатувала, що за три останні роки невигідні умови контракту на постачання газу з Російської Федерації завдавали країні економічних збитків у 3—5 мільярдів доларів США на рік — про натяки й висновки.
* Падіння обсягів промислового виробництва ставлять під загрозу недофінансування бюджетні видатки у першому кварталі — про амбіції.
* 30-градусні морози протестують ЖКГ, транспорт, торгівлю, електроенергетику, нафтопереробку та інші галузі — про загрозу від переохолодження.
Вибухова бездіяльність
Найбільш резонансною, як на мене, подією місяця стало засідання РНБО під головуванням Президента країни Віктора Януковича. Обмірковували оптимальні шляхи забезпечення енергетичної безпеки. Констатували, що невигідний газовий контракт від 2009 року ставить під загрозу соціальну стабільність, оскільки веде до зростання дефіциту бюджету.
Хто б заперечував, однак веде не прямо, а опосередковано.
Прямо — висока ціна на газ збільшує вартість наших товарів за кордоном, що знижує обсяги їх закупівель, а відтак і валютної виручки, потрібної для закупівлі природного газу — в тім числі.
Але потерпають від того не всі експортери однаково. Той, хто обстоює ефективність використання енергоносіїв, одержує неабиякі прибутки навіть сьогодні: проаналізуйте хоча б досвід найбільш відомої в країні фінансово-промислової групи. А що така група одна, то обсяги валютної виручки від експортерів, звісно, не задовольняють.
Не опосередкований, а безпосередній вплив на дефіцит бюджету має той, хто купує, видобуває і розподіляє газ у країні, — НАК «Нафтогаз України». Про її діяльність у звітах із засідання РНБО — немає навіть натяку. Тоді як висновок щодо неринкового ціноутворення на газ від «Газпрому» перегукується з такими само цінами від НАК і такими само необґрунтованими тарифами на комунальні послуги. До слова, цього місяця за надмірну самодіяльність у тарифоутворенні від уряду дісталося на горіхи органам місцевого самоврядування. Поза тим нашій енергобезпеці загрожує, як на мене, не самодіяльність, а бездіяльність.
Для прикладу, до 80 відсотків мешканців житлово-комунального сектору і споживає, і купує газ згідно з надуманими нормативами, а не ринковими тарифами.
Отже, потребу в природному газі на рівні житлового будинку, мікрорайону, міста, області ми, вважай, визначаємо на око. Про обсяги імпортованого газу для потреб комунальної енергетики також маємо приблизне уявлення. І з огляду на фізично зношені потужності, які не витримували через морози січневих навантажень. І з огляду на дані газовимірювальних пристроїв ГТС, які не визнані росіянами. І з огляду на неплатоспроможність підприємств ТКЕ. І з огляду на багато що інше, яке також вимагає серйозних капіталовкладень, копіткої роботи й політичної волі втілювати в життя намічене.
У січневому рішенні РНБО нових ідей явно забракло. Про «комплекс системних заходів у сфері диверсифікації постачань природного газу» розводимося від початку нинішнього століття, а тим часом Росія відмежувала Україну спершу від туркменського, а тепер, вважай, від азербайджанського джерела блакитного палива.
Ще довше ми обговорюємо перспективи заміщення природного газу вугіллям. Але вони залишаються примарними через високу вартість і складність технологій, які не дають швидкого прибутку (треба модернізувати ТЕЦ, котельні), до того ж — такого, який дають високі ціни на газ. Я вже не кажу, що видобувати більш як 80 мільйонів тонн щороку доволі проблематично. Згадаю і про висновок Президента країни Віктора Януковича, який він озвучив у Давосі: мовляв, для української економіки нинішня ціна на російський газ непідйомна. Про те саме йшлося і за ціни в 79,5 долара США за тисячу кубометрів, тобто більш як у шість разів нижчої за теперішню, але економіка встояла. При тому, що переговорний процес із росіянами не переривався, а висновки завжди асоціювалися з натяками. Найбільш актуальний висновок такий: попри захмарну газову ціну від росіян, уряд утримається від підвищення тарифів для населення. А найбільш прозоро натякає на зворотне — ажіотажний попит інвесторів на енергоактиви. Нагадаю, у січні за 45 відсотків найменших у країні розподільчих мереж Чернівецької області виявило бажання позмагатися одразу три компанії.
Фонд держмайна сповіщає про готовність торгувати акціями енергокомпаній за цінами покупців.
Інерційне скорочення
Чи не означає це, що владу й причетний до газорозподілу бізнес цілком влаштовує статус-кво — потужна, але монополізована, корупціогенна і далека від європейських стандартів енергетика? Якщо так, то це ненадовго. Допоки не почнуть діяти російські обхідні газогони, і ми не втратимо нинішні транзитні козирі. Допоки не почнуть протестувати промислові підприємства, конкурентоспроможність яких залежить не так від високих цін на енергоносії, як від гальмування секторальних, енергетичних, комунальних реформ, перехресного субсидування, адміністративних та політичних впливів.
Промисловість скоротила обсяг виробництва проти відповідного періоду минулого року на 0,5 відсотка ще в грудні. В січні мали інерційне скорочення.
До того, нагадаю, йшлося лише про уповільнення промислового зростання. Грудневе падіння зумовили негативні показники з виробництва коксу та продуктів нафтопереробки, виробництва і розподілу електроенергії, газу та води, легкої, металургійної, хімічної, харчової промисловості. Від ще більш стрімкого падіння промисловість «захистили» машинобудування і добувна промисловість, які закінчили місяць із плюсами відповідно на 4,5 і 5,5 відсотка. Але це не тішить. На думку голови ради директорів «Мотор Січі» В’ячеслава Богуслаєва, машинобудівники потребують державної підтримки, котра, як відомо, у бюджеті не передбачена. Успіхи металургів неабияк залежать від сприятливої кон’юнктури й фінансової стабілізації на зовнішніх ринках, чого бракувало. В сільському господарстві, на будівництві й на транспорті, де приріст доданої вартості уповільнився на фініші року, тривало суттєве охолодження.
Грудневе падіння відкоригувало річний показник не тільки промислового виробництва, а й ВВП, яке утрималося на рівні 5,2 відсотка здебільшого, дякуючи доданій вартості, заробленій в агропромисловому секторі.
Мало того, експерти пророчать охолодження темпів економічного зростання у першому кварталі до 2,5 відсотка ВВП, з чим важко не погодитися.
Якщо так і станеться, то це випробує уряд на здатність профінансувати всі видатки, уникнувши скорочення першочергових. Адже вони корелювалися з більш високим прогнозним показником ВВП... і амбіцій. Прем’єр-міністр Микола Азаров підтвердив, що попри консервативний прогноз зростання ВВП у 3,5 відсотка, уряд розраховує щонайменше на 5.
Форс-мажорні морози
Поза сумнівом, на думці Миколи Азарова — відновити співпрацю із МВФ і переглянути «залізобетонний газовий контракт» із росіянами, чого не вдалося зробити в січні. Весна вимагатиме рекордних витрат.
На старті року згадували Алчевськ 2006-го, бо не уникли випадків розбалансування систем опалювання і поривів тепломереж у багатьох містах.
Виведення з ладу опори лінії високовольтних передач від Запорізької АЕС і суворі морози спричинили дефіцит електроенергії, яку довелося заміщати російським імпортом — вугільні ТЕЦ не зарадили. Мало того, зупинили експорт електроенергії в Білорусь і Молдову.
Микола Азаров визнає, що часто-густо обігріваються вулиці, а не будинки, закликає модернізувати ЖКГ, зробити його менш енергозатратним за короткий проміжок часу. Мимоволі спадає на думку, чи не до виборів?
Колосальні збитки аграріям обіцяє пересівання озимих (за деякими оцінками, до
4 мільйонів площ, вважай, до 50 відсотків). Через критично низькі температури торгівля пішла з відкритих майданчиків і базарів, погіршилася якість чутливої до змін погоди продукції, зупинився транспорт для перевезення овочів та фруктів. А це фактично передумови до обмеженої товарної пропозиції і зростання споживчих цін.
Час від часу віце-прем’єр-міністр Борис Колесніков перевіряв готовність країни до Євро-2012. У січні її оцінили позитивно, але працювати ще є над чим. Тож для того, аби до літа вийти на повну готовність, знадобляться також чималі капіталовкладення.
Цікаво, що навіть Борисові Колеснікову важко відповісти на запитання: «Яка частка грошей на Євро-2012 одержана від інвесторів, а яка — від бюджету?» Але очевидно, що від інвесторів не більш як 15—20 відсотків.
Бізнес не побачив у проектах Євро-2012 швидкого відшкодування витрат. І, схоже, мав рацію.
