Головне — своєчасна діагностика та платоспроможність

Рак молодшає. Колись вважалося, що в групу ризику входять люди за 60—70 років. Зараз особлива увага тим, кому за 40. Навіть якщо людина дожила до цього віку без онкопроблем, їй все одно варто пройти медогляд, радять медики. Мовляв, беріть приклад з автомобілістів: кожні 15—20 тисяч кілометрів пробігу ставити машину на станцію техобслуговування. Такий алгоритм поведінки потрібно виробити й щодо свого здоров’я. Успіх лікування та повного одужання залежить від ранньої діагностики. Будьте уважними до себе! Принаймні раз на рік треба в поліклініці зробити флюорографію, перевірити легені. Жінкам відвідати гінеколога і зробити мамографію. А чоловікам — дослідження прямої кишки. Адже, за даними медичної статистики, представники сильної статті найбільше хворіють на рак легень, шлунку, передміхурової залози, товстої кишки та підшлункової залози, а слабкої — на рак молочної залози й шийки матки.

І хоча онкологи стверджують, що рак — не вирок, а виліковна хвороба, але про те, що вона — дуже вартісна, і щоб одужати, треба вкласти в лікування купу своїх грошей, цю проблему на офіційному рівні не дуже афішують. А пацієнти онколікарень змушені купувати ліки за власний рахунок: усе — від перев’язочного матеріалу до знеболювальних. Курс лікування одного онкологічного пацієнта залежить і від хвороби, і від її стадії. Якщо це рак 1—2 стадії, то зазвичай лікування зводиться до оперативного втручання й курсу хіміотерапії. Що вища стадія, то дорожче боротися за одужання. Приміром, курс лікування 3—4 стадії раку шлунка може коштувати 20—30 тисяч доларів.

Проблемою для нашої країни залишається догляд за невиліковними хворими. Катастрофічно бракує хоспісів, які дають змогу людині піти гідно з життя, не страждаючи. І навіть ті, що є, теж не забезпечені необхідними медикаментами. Отож, по суті, доля онкохворої людини залежить від платоспроможності її родини. Сім’ї продають майно, житло, аби врятувати рідних. Це цілком виправдано, якщо відомий прогноз перебігу хвороби. На жаль, є випадки, коли лікарі не кажуть всієї правди близьким пацієнта... Рак — не вирок, а випробування не лише для того, хто страждає на цю недугу, а й для оточуючих. Як себе поводити із хворим, що казати, як діяти? Допомогти розв’язати ці питання і знайти модель оптимальної поведінки в цій ситуації мають психологи. На жаль, таких фахівців майже немає в системі онкодопомоги.

Все частіше у ЗМІ з’являються звернення «Допоможіть врятувати дитину!». Батьки, не маючи змоги оплатити вартісну операцію за кордоном, у такий спосіб намагаються зібрати гроші на лікування. Йдеться про десятки тисяч євро. Може, вже час, нарешті, розв’язати цю проблему на державному рівні.