Плями на землі

— Як на мене, в переддень запровадження відкритого ринку земель сільськогосподарського призначення відповіді на найболючіші питання для всіх категорій, що працюють на землі, мали б міститися у профільному законодавстві. Наприклад, близько семи мільйонів людей одержали від держави безплатно землю. 

Це так звані власники земельних паїв. Ці люди одержали унікальний ресурс від держави. І тому держава мала б у своїх правилах гри дати відповіді, що цей власник має право з своєю власністю робити. Так, він може працювати на ній, харчувати себе, лишки продукції продавати. Врешті-решт, це його актив, а тому він може і продати її, подарувати, отримати кредитний ресурс тощо. Але і користь суспільству мала би бути від цього. Однак законопроект про ринок земель таких відповідей не дає.

Наступне питання — потужні агрофірми, так звані агрохолдинги. В Україні вони вже є, хочемо ми того чи ні. Сьогодні йти шляхом будь-якої заборони щодо їхньої організації виробництва — смішно, шкідливо для держави і неправильно. А от врегулювати деякі моменти — треба.

І власне сама держава. Залишається значна частина земель державної і комунальної власності. Що далі? Хто буде нею розпоряджатися. Знову ж таки — який кінцевий результат? Це так, якщо у загальному картину сформувати.

Роботу в цьому плані вже розпочато. Торік ми ухвалили Закон «Про  Державний земельний кадастр», одним з авторів якого є  й я. Коротко, державний земельний кадастр — це система відомостей про всі землі держави. Облік, де чітко визначено, чи вона приватна, чи державна, вказано місце її розташування, якість... Усе, що стосується ділянки. З великими труднощами нам вдалося прийняти цей закон. Але все-таки прийняли, і це велика перемога!..

— Відсотків на 85—90 — правильні. Є такі процедурні моменти, на яких я б не хотів наголошувати... Наприклад, окремі положення ми хотіли б виписати інакше. Але раніше було прийнято закон про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень. Усе, закон є, він працює. І тому ми мусили ті наші моменти коригувати відповідно до цього закону. Але знову ж таки: теперішня влада — хоч вона й пішла на те, щоб прийняти закон про кадастр, однак гірко констатувати, що немає його реального наповнення, немає тієї автоматизованої системи державного земельного кадастру, яка мала бути! Хоча нам Держземагентство обіцяло, що протягом півроку після прийняття вони його введуть.

— Нам обіцяли, що буде введена автоматизована система державного земельного кадастру. Однак за півроку — фінансування нуль. Та я не хотів би казати, що результатів зовсім немає. Вони є. Але це результат на рівні органів земельних ресурсів в областях і районах — за рахунок внутрішніх ресурсів, щось трошечки виділяв і центр. У міру того мінімального ресурсу вони щось почали робити. Але тільки почали....

Тобто, вступаючи в ринок земель, ми не маємо повністю систематизованих відомостей про ділянки. Це — абсурд і нелогічно.

Крім того, в ринок ми вступаємо і без належно проінвентаризованих земель. Це, якщо простіше, візьмемо будь-який, приміром, сільський населений пункт, Умовно, держава каже: ці землі мої, приватник каже: ці — мої, територіальна громада — це наше, це, наприклад, — землі оборони, це — транспорту.., а це землі — що не використовуються. Однак цього не зроблено. Хоча значна частина землі, напевне, проінвентаризована, бо все одно місцеві ради функціонують. Але це все не зведено в єдину систему. Немає єдиного — що ти, як користувач, підійшов до комп`ютера, натиснув на клавішу і взяв інформацію. Цього немає. Тож про який повноцінний ринок землі будемо говорити, якщо немає об’єкта ринку землі?

— Абсолютно. З одного боку, я підтримую дії влади у питанні запровадження ринку земель — передусім задля упорядкування усіх земельних відносин на селі. Але не треба поспішати. Адже я перескочу вперед. Бо коли, наприклад, той закон про ринок земель, який нібито пройшов перше читання, накладається на реалії, то в мене тоді складається таке враження: хтось хоче в цьому хаосі (той, хто володіє інформацією) скористатися.

 Просто набиратиме обертів тіньовий ринок, який був досі.

— У значно більших. Бо з’являється можливість офіційно торгувати сільгоспугіддями. Бо дотепер все-таки використовувалися тіньові схеми — землі через особисте селянське господарство, через інші схеми виводилися із товарного сільгоспвиробництва. 

— На початку нашої розмови, ви поставили гарне питання: хто від цього виграє? Так от — програють усі: від держави до приватного власника, а виграє чиновник. Маленький чиновник районного відділу земельних ресурсів, десь — голова районної адміністрації, десь — начальник земельних ресурсів і так по ланцюжку аж догори. Хто виграє? Той, у кого ручка, у кого — право розпоряджатися цими землями. 

Що мені, як селянину, потрібно знати, йдучи в ринок?

Перше, яка ціна землі? Ціну формуватиме ринок, ціна залежить від попиту і пропозиції. Законопроект не дає відповіді, хто встановлюватиме, і як буде встановлюватися ціна.

Як на мене, найправильніше було б записати: за експертною, але не нижче від нормативної оцінки. Знову ж таки — нині в державі проходять якісь, не хочу називати — маніпуляції, але якась недомовленість: нібито Кабінет Міністрів прийняв постанову про збільшення нормативної вартості з коефіцієнтом 1,75. Ви були на засіданні, коли ми запитували представників Держземагентства: діє ця постанова? Сказали, не діє. Доки вона не діятиме?

Здавалося б, якщо ви говорите про захист селян, то збільшіть нормативну оцінку. Не збільшуєте. Чому? Я не можу дати відповіді. Я вже не кажу про коефіцієнт 1,75, звідки він узявся?

Друге. Я хочу знати — кому моя земельна ділянка потрапить.

— Знову ж таки у нас у Комітеті з питань аграрної політики та земельних відносин у першому читанні, коли розглядався законопроект, було таке поняття — переважного права. Казали, що там переважне право має держава в особі органів місцевого самоврядування, органів державної влади, орендарі, суміжники тощо. Однак згідно з останньою редакцією законопроекту переважне право матимуть тільки співвласники. Це ж неправильно! Чинний закон «Про оренду землі» просто нехтується. А там переважне право на викуп мають також і орендарі таких земель.

Серед орендарів таких земель — багато фермерів. Узагалі фермери — це окремий блок питань. У нас щодо фермерського руху були такі два піки: злети і падіння — початок 90-х: фермери нас нагодують. І пішла розробка законодавства. І зараз: то є пусте, то є нічого. І ось така у нас крива. Я думаю — і зустрічаюся дуже часто з фермерами — треба було б до них все-таки особливо підійти. До тієї категорії, які працювали, наприклад, до 1 січня 2008 чи 2009 року. Таких — близько 40 тисяч фермерських господарств. Усе-таки до них треба було підійти чутливіше, поважніше і просто послухати їх. 

Вважаю, що цим законопроектом і загалом зараз держава ставиться (у даному разі суто по-фермерськи скажу) по-свинськи до фермерських господарств.

Щодо обмежень для агрохолдингів, то тут я просто скажу таке: назвіть мені країну, де орендні стосунки між двома суб’єктами регламентуються державою. Що таке оренда? Ви знайшли мене, ви власник, я — орендар, ми собі уклали договір, який визначає нашу спільну зацікавленість. І працюємо. Я перед вами виконую всі зобов’язання, ви — переді мною, ми врахували форс-мажор... Для чого тут якісь обмеження! А законопроектом пропонуються такі поняття: в одному районі треба обмежити розміри орендованих площ і так далі. Врешті-решт це не питання закону про ринок земель.

Я два місяці намагаюся дізнатися, хто автор обмежень площі оренди в 10 відсотків сільгоспугідь по району — і всі ховаються, ніхто не хоче сказати. А чому не двадцять відсотків? Чому не п’ять?

Це все смішно. Бо коли немає кінцевої інвентаризації, сьогодні може проходити по звітах одна площа як 10 відсотків сільгоспземель району, завтра буде друга. А ще — хто як трактуватиме: хтось вирішить, що мається на увазі 10 відсотків від загальної площі сільгоспугідь району, хтось — лічитиме тільки ріллю, хтось — загальну площу. І доки дійдуть органи перевірки туди, аж у село — там такого накоїться.

У мене зараз таке враження складається, що хтось у цій каламутній водичці через оці всі обмеження хоче зловити рибку.

Отакий законопроект про ринок...