Після публікації матеріалів «Як рейдери нашим суверенітетом торгували» («Голос України» №171 від 15 вересня та №197 від 21 жовтня 2011 р.) влада ухвалила низку рішень, спрямованих на рішуче і безкомпромісне відновлення інсулінового суверенітету України. Зокрема...

Господарський cуд м. Києва задовольнив позов Генпрокуратури та визнав за Україною право власності на унікальний інсуліновий завод «Індар»; суд зобов’язав витребувати у приватної іноземної компанії викрадені акції і негайно повернути їх єдиному законному власнику — українській державі. Верховна Рада України створила тимчасову слідчу комісію з питань незаконного відчуження заводу з держвласності... Група народних депутатів із різних фракцій зареєструвала законопроект про повернення до державної власності 70,7% акцій «Індару»... Кабінет Міністрів ухвалив рішення про відновлення роботи комісії з питань протиправного поглинання, яку очолив віце-прем’єр п. Клюєв... Після чергової публікації Прем’єр-міністр М. Азаров заявив на засіданні уряду, що влада вестиме з рейдерами нещадну боротьбу, не оглядаючись на прізвища... Оскільки йшлося про цілком реальні потенційні загрози життю та здоров’ю мільйонів українців, Секретаріат Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини та Комітет з питань національної безпеки та оборони взяли питання про повернення заводу у державну власність на контроль... Ще раніше Верховний Суд України визнав протиправним «відчуження» іноземцями всенародної власності... СБУ порушено кілька кримінальних справ проти викрадачів... Президент України Віктор Янукович своїм указом позбавив суддю Корзаченка суддівської мантії за неправосудне рішення щодо «Індару»...

Таким чином, влада продемонструвала справді державницьку одностайність і чітку політичну волю відновити інсуліновий суверенітет України.

Нагадаємо: у попередніх матеріалах ми розповідали про те, як ще у 2008 році організована група спритників із ДАК «Укрмедпром», як встановили слідчі СБУ та Генпрокуратури, таємно, за спиною уряду і парламенту, злісно порушивши більше 10 законів України і Конституцію, цілеспрямовано зігнорувавши МОЗУ, РНБОУ, НАНУ, АМНУ, цілу низку профільних інституцій, «відчужила» у держави одне з найбільш соціально навантажених та одне з найвідоміших у світі фармацевтичних підприємств України «Індар», орієнтовною вартістю до 500 млн. гривень. І банально «штовхнула» його приватній іноземній компанії «за бугор» аж за... 24 тис. грн. Ми в деталях інформували про те, як ці панове, наплювавши на рішення Верховного Суду України та Вищого адміністративного суду про незаконність оборудки, зневаживши позицію Президента України Віктора Януковича (який, будучи прем’єром, власноруч підписував розпорядження про залишення заводу у держвласності) з легкістю «доказали» у «своїх» судах, що вони обібрали нашу спільноту «правильно»... І, зрештою, взяли штурмом єдине у нашій державі підприємство з виробництва інсулінів у замкненому циклі. Тобто остаточно «повалили» державний інсуліновий суверенітет на користь приватної іноземної компанії за допомогою... сотні озброєних правоохоронців. І вже шість місяців господарюють на «відчуженому» заводі.

За повідомленнями Комітету захисту «Індару», після відчуження підприємства іноземні рейдери відмовилися виконувати... державні зобов’язання державного заводу щодо постачання в регіони життєво важливих препаратів. Почали надходити листи про неотримання ліків вітчизняного виробництва до цілої низки регіонів України.

Тієї обставини, що спритники таємно вивели з-під української юрисдикції цілий сектор національної безпеки та оборони, тобто державні гарантії для життя і здоров’я більше 10 мільйонів наших співвітчизників, які або хворіють на цукровий діабет, або мають т. з. переддіабет і чиє життя прямо чи опосередковано зав’язано на відчуженому підприємстві, з головою вистачило б для вжиття найрішучіших, а головне — негайних заходів для захисту народу! Але що ми бачимо? Вкрай важливі рішення влади цілеспрямовано саботуються.

Чи відновлено у правах за чотири роки українську державу — єдиного законного власника унікального заводу? Ні!

Чи відновлено державний інсуліновий суверенітет? Ні!

Чи знято загрози щодо життя і здоров’я мільйонів українців? Ні! І це за умови, наголошує у своєму листі до перших осіб держави діабетик з 15-літнім стажем, президент Всеукраїнської громадської організації «Український діабетичний союз» Галина Литвиненко, що з усіх трибун нас заспокоювали, мовляв, питання щодо повернення у державну власність викраденого держпакета акцій та силове захоплення інсулінового заводу «Індар» перебуває на особистому контролі Президента України, Верховної Ради, уряду України, Генпрокуратури, СБУ, що воно дуже швидко буде вирішено.

Обурення діабетичної громади цілком зрозуміле. Чотирирічне саботування винятково важливих рішень влади призвели до справді катастрофічних наслідків. У людей вкрадено надію у завтрашній день. Спритники продовжують громити інсуліновий суверенітет. Вони у шість разів зменшили обсяги виробництва ліків, без яких Україна інсулінова не може прожити і дня!

Як наголошують представники Комітету захисту «Індару» у своєму зверненні до голови тимчасової слідчої комісії народного депутата України Плохого Ігоря Івановича, майже припинено власне виробництво субстанції генно-інженерного інсуліну, припинено виробництво свинячого монокомпонентного інсуліну, майже припинено діяльність львівської бази виробництва інсулінів, припинено виробництво таблетованих ліків, зупинено проект з розширення виробництва готових лікарських форм інсулінів, припинено роботи зі створення виробництва аналогових препаратів інсулінів.

Діяльність спритників вилилася також у звільнення за «власним бажанням» ключових фахівців, які є носіями унікальних технологій, що патріоти розцінюють як погром технологічної матриці України. У заволодіння і утримування не тільки держмайна, а і майна інвесторів майже на сто мільйонів гривень, у недопускання до нього законних власників! Це вже не кажучи про те, що всі закордонні партнери відмовилися працювати з самозванцями або призупинили співробітництво, у тому числі і по бразильському ринку.

Дійшло до того, що захисники державного інтересу, ті, хто намагався реалізовувати директиви центральних органів влади, волю перших осіб держави, змушені були перейти на... нелегальне становище у своїй рідній державі. Отже, в Україні триває справжня війна з народом! Наша держава опинилася в епіцентрі світових змагань транснаціональних компаній за геополітичне панування над ринком життя і здоров’я всього людства.

На думку фахівців, знищення українського інсулінового суверенітету автоматично веде до зриву міжурядового контракту України з Бразилією на будівництво інсулінового заводу вартістю 100 млн. дол.

Постає наступне питання: якщо іноземці натворили скільки антиукраїнських справ, то чому вони ще благоденствують на державному заводі? Чому не притягнуто до відповідальності конкретних суддів, у т. ч. Носівського райсуду Чернігівської області, Дзержинського районного та Господарського судів м. Харкова, які своїми рішеннями збіднили українську державу, як мінімум, на 500 млн. грн.?

Чому не порушено кримінальні справи проти інших учасників корупційних дій, у т. ч. тих, хто, добре знаючи, що «Індар» був і залишається держпідприємством (статус якого не раз підтверджував і нинішній глава держави), давав державним людям вказівку «завести» на територію державного підприємства представників приватної іноземної компанії, щоб остаточно «завалити» український інсуліновий суверенітет?

Чому так злісно ігноруються рішення найвищих державних інституцій, спрямованих на збереження українського інсулінового суверенітету? З якого це дива ДАК «Укрмедпром», всупереч цим рішенням, ніби від імені української держави — офіційно відмовляється від касаційної скарги на користь іноземців, а фактично від інсулінового суверенітету і підприємства вартістю до 500 млн. грн.?

За повідомленнями Комітету захисту «Індару», іноземні ділки готують до винесення за межі підприємства матеріальні цінності та науково-технічну документацію; мета — передислокація виробництва на інший майданчик, де планують «виробляти...» (пакувати) іноземні інсуліни. Державний інсуліновий завод «Індар» буде закрито, а виробництво українських інсулінів за українською технологією буде остаточно знищено.

Таке відчуття, що все це відбувається у страхітному сні, у дикій країні, де не працює жоден закон! Але це не сон. Це правда. На жаль. Це наші реалії. Як і перша явка з повинною високопоставленого чиновника, який має найбезпосередніший стосунок до долі «Індару», ХДФП «Здоров’я народу», ДП «ДЗ ДНЦЛЗ», «Львівлікпрепарати», АТ «Полтавський завод медичного скла», «Біостимулятор» (інформація про це нещодавно з’явилася в Інтернеті). У цьому документі, завіреному... державною печаткою, вказані конкретні прізвища, у т. ч. «замовника», відомого кримінального авторитета, а також особу, яка проводить ліквідацію держпідприємств... У ньому фігурують конкретні дати, назви конкретних державних заводів, схеми «співпраці» держапарату з криміналітетом...

Ключові положення цього документа вражають своїм цинізмом. 

Цитуємо:

«Я... (прізвище чиновника не називаємо в інтересах слідства), керуючись загальними інтересами з... (далі — прізвище відомого кримінального авторитета), діючи за винагороду... підписуючи цей документ, беру на себе такі зобов’язання...»... «Ухвалювати всі адміністративні, правові, фінансові та інші рішення від імені держави тільки після попереднього погодження з... (далі прізвище кримінального авторитета) та його довіреними особами ...»... «Припинити юридичні, організаційні та інші дії, спрямовані на повернення активів... раніше виведених із державної власності...»... «Припинити юридичні, організаційні та інші дії, що заважають ліквідації держпідприємств...»... «Сприяти в дискредитації дій керівництва «Індару», спрямованих на повернення у державну власність 70,7% акцій...»...

«У разі одержання наказів, розпоряджень від керівників МОЗУ, Кабміну України та інших державних органів влади, виконання яких суперечить вище викладеним зобов’язанням, ігнорувати їх чи вживати інших заходів для ухиляння від їх виконання...»!

Скільки таких розписок ще є у сейфах чиновників?..

Так ось, виявляється, чому не виконуються практично всі рішення центральних органів влади, керівників держави щодо «Індару»! Ось якою є ця фармацевтична рейдерська «кухня» загальнодержавного масштабу, на якій, як гнилими помідорами, торгують суверенітетом, життям та здоров’ям мільйонів людей, плюють на закони, Конституцію, мають за ніщо Кабмін і парламент, рвуть на шматки унікальні технології! Ось як на замовлення транснаціональних компаній «роздягають» на мільярди доларів українську спільноту, розганяють унікальні колективи, цинічно перетворюють державний бюджет у дійну корову для махінаторів з усього світу... А де ж протидія??

— Ситуацію доведено до абсурду, — наголошує керівник юрслужби «Індару» Микола Мотрук. — Замість негайного притягування до жорсткої відповідальності осіб, проти яких працювала вся українська держава, а слідчі СБУ та ГПУ зібрали гори доказів, ділкам надається право довести в апеляційній інстанції, що інсуліновий суверенітет цілої європейської держави відчужено ... «правильно»! Байдуже, що вони порушили десяток українських законів і Конституцію! Що начхали на рішення Верховного Суду України, інших найвищих судових інституцій! Що зігнорували волю гаранта Конституції Віктора Януковича! Що завдали нашій державі тяжких геополітичних збитків! Що завдали матеріальної шкоди українству, як мінімум, на 500 млн. грн!

Справа, таким чином, зайшла надто далеко. У всякому разі, автор не знає жодної європейської країни, де б воля Президента, як гаранта Конституції, підкріплена власноруч підписаними двома документами, низка рішень центральних органів влади цинічно ігнорувалася впродовж чотирьох років...

P. S. Днями до Президента України Віктора Януковича звернулася очільниця Всеукраїнської громадської організації «Український діабетичний союз» Галина Литвиненко. Вона поінформувала гаранта Конституції, що 27 грудня 2011 року після п’яти судових засідань, троє суддів Київського апеляційного господарського суду, які розглядали питання повернення заводу «Індар» у державну власність, вийшовши з нарадчої кімнати, всі разом взяли ... самовідвід!!! І розцінила це, як відверте знущання над усією країною. Вона довела до відома Президента, що діабетики залишають за собою право шляхом загальноукраїнської мобілізації всіх небайдужих власними силами вигнати шахраїв з підприємства!

***

Коли матеріал був готовий до друку, юрист заводу «Індар» Микола Мотрук повідомив,  що 31 січня 2012 року Київський апеляційний господарський суд ухвалив по цій справі постанову на користь держави.

Цитати заговорили

Борис ПАТОН, президент НАНУ:

— Вражений високотехнологічністю індарівського виробництва. Його потрібно показувати не тільки тим, хто займається фармацевтичною справою, а й всім іншим, хто взагалі хоче мати сучасне виробництво, оскільки тут, практично вперше у нашій державі, запроваджено стандарти «Джі-Ем-Пі» — стандарти найкращого виробництва. Це прекрасна ілюстрація українських біотехнологічних можливостей. Але головним у цій справі є те, що держава завжди підтримувала «Індар». Вважаю, не потрібно знімати цю підтримку з порядку денного і зараз. Не слід забувати, що «Індар» — це ключова позиція для життя та здоров’я величезної кількості наших співвітчизників...

Валерій КУХАР, академік НАНУ, директор Інституту біоорганічної хімії та нафтохімії НАНУ, лауреат Державної премії в галузі науки і техніки, автор понад 600 наукових праць, 7 монографій, майже 80 винаходів та патентів — один із трьох українців-лауреатів премії Всесвітньої організації вчених:

— Як можна, виходячи з українського інтересу, будучи при здоровому глузді і добрій пам’яті, перед лицем такої глобальної небезпеки, цинічно змушувати державу втрачати контроль над виробництвом винятково важливих ліків, без яких людина не може прожити і дня? Як можна добровільно віддавати пульт управління цілим сектором національної безпеки та оборони до штаб-квартири однієї з приватних іноземних компаній?

Микола ТРОНЬКО, академік Національної академії медичних наук України, директор Інституту ендокринології та обміну речовин ім. В. П. Комісаренка:

— Чому знову маємо дії стосовно «Індару» з кричущими порушеннями ключових державних регламентів та процедур — тобто за спиною уряду — і, зрештою, українського народу? Чи не тому, що йдеться про демонтаж, відверту руйнацію інсулінової безпеки цілої держави?.. Шановні гендлярі мають затямити: Україна ніколи не торгуватиме життям і здоров’ям мільйонів своїх співвітчизників! Не її профіль.

(«Урядовий кур’єр» №84 від 16 травня 2007 р.).