Українцям, наляканим наближенням чергової хвилі кризи, вирішили підсолодити життя черговою обіцянкою повернути радянські вклади. На початку року нині вже колишній міністр фінансів Федір Ярошенко доручив підготувати законопроект про компенсацію втрат від знецінених вкладів в Ощадбанк колишнього СРСР. Щоправда, експерти радять довірливим громадянам не поспішати діставати з-під матраців запилені ощадкнижки. Мовляв, ймовірність, що вклади таки почнуть виплачувати, мізерна. Зважаючи на стан економіки країни, грошей, якими б можна було повернути заощадження, просто немає. Нагадаємо, йдеться про майже 120 мільярдів гривень. От і сушать тепер голови аналітики над питанням: розмови про повернення грошей — реальна спроба допомогти населенню чи звичайний передвиборний популізм.
У те, що заощадження таки повернуть населенню, мало вірить Павло Розенко, провідний експерт Центру Разумкова. І це попри те, що потрібний механізм уже кілька років як створено: сформовано банк вкладників, відомі обсяги необхідного фінансування, є мережа відділень Ощадбанку, через які реально було б проводити ці виплати. Затримка лише в одному — відсутності необхідних коштів. 
Жодної копійки на фінансування програми повернення заощаджень громадянам не передбачено і у бюджеті на цей рік, переконує експерт. А тому, мовляв, очевидно, що створюються подібні законопроекти і лунають такі заяви лише з однією метою: завоювати голоси населення напередодні майбутніх виборів. 
— Такі законопроекти розраховані не на те, щоб їх ухвалювала Верховна Рада, а щоб уряд міг їх просто задекларувати: пройтися по всіх ток-шоу на всіх телеканалах, показати, як вони (урядовці) турбуються про громадян України, і ще раз нагадати що «от-от настане світле майбутнє». Аналогічну ситуацію ми вже мали: із законопроектом щодо введення податку на розкіш, — зазначає Павло Розенко. Він здогадується, що саме спонукає владу до таких дій: — Згідно із соціологічними дослідженнями, проведеними Центром Разумкова, підтримка населенням дій нинішнього уряду становить лише 4—4,5%. Очевидно, що з такими рейтингами починати виборчу кампанію — це самогубство. Тому і починають запускати такі гасла. Насправді від реального вирішення цієї проблеми (повернення вкладів громадянам) влада стоїть дуже далеко. 
Певною мірою сподівається на те, що влада таки не доведе цю справу до кінця Олександр Охріменко, президент Українського аналітичного центру. Від цього, переконує експерт, насправді прості українці тільки виграють. Адже за нинішніх умов необхідне фінансування можна знайти лише або за умови проведення масової реприватизації підприємств, які залишилися у спадок від СРСР, або ввімкнувши «друкарський верстат». Те, що події розвиватимуться за першим сценарієм, — малоймовірно. Якщо ж держава вирішить надрукувати необхідну суму (мільярди гривень), то країну накриє гіперінфляція. «Крім того, у цьому випадку ми похоронимо банківську систему. З’являться нові потерпілі вкладники, а значить — і нові проблеми, які потрібно буде вирішувати», — підсумував Олександр Охріменко. 
Якби нашим громадянам роз’яснили усі можливі наслідки такого «раптового повернення», то усі адекватні люди від цих виплат відмовилися б, запевняє Анатолій Соболевський, експерт з юридичних питань Громадської організації із захисту прав споживачів фінансових послуг: 
— Це ж все одно, що сказати: давайте ми зараз вам дамо подвійну зарплату, а завтра через гіперінфляцію, зростання тарифів, податків, цін, ви на ці кошти не зможете нічого купити. Схема, як у грі в наперстки: потенційному «телепню» потрібно дати перший раз виграти, щоб потім витягнути у нього все до останньої копійки. 
До того ж, переконує експерт, питання повернення вкладів має і багато юридичних нюансів: «Наскільки мені відомо, у 1996 році Верховна Рада озвучила суму боргу. З того часу її ніхто не індексував, не вираховував її купівельну спроможність і т. д. Тому реальної економічної доцільності на сьогодні виплачувати ці кошти — немає».