Законопроект про ринок земель готується до другого читання в парламенті. Незабаром документ буде розглянуто в сесійному залі. Водночас залишається чимало спірних моментів.
За словами Жан-Жака Ерве, радника з питань сільського господарства одного з комерційних банків, що працюють в Україні, проект закону зараз просто незрозумілий. Якщо продавати землю, то постає питання: коли й на яких умовах? Щоб фіксувати умови закону, насамперед сама держава повинна визначитися, яким вона бачить аграрний сектор. Потрібно Україні 40 тисяч сільгосппідприємств, 4 тисячі чи 400? Коли йдеться про ринкову економіку, здавалося б, — можна запозичити досвід інших країн. Як правило, у сільському господарстві скрізь є і великі підприємства, й середні, й маленькі. Але, насамперед, слід зважати на ситуацію, що склалася в Україні. А якщо ми візьмемо статистику — сільгосппродукцію в Україні виробляють і населення, і підприємства. Держава повинна бачити перспективу й визначитися, у якій формі кого підтримувати — для виробництва й продажу агропродукції.
Україна, за оцінками Жан-Жака Ерве, може щорічно збирати близько 100 мільйонів тонн зернових. Зрозуміло, що така країна — потенційний експортер. І треба мати ефективний інструмент для експорту. Подивіться, найбільші зернотрейдери — такі, як Каргілл або Луї Дрейфус, хіба вони мають землю, щоб торгувати на світовому ринку вирощеним. Ні, в кожного своя спеціалізація. Є підприємства, які продають: на внутрішньому ринку або на експорт. А є ті, які тільки виробляють. Тому потрібний закон, де будуть прописані умови для всіх гравців агросектору, щоб потім розглядати, який статус надати землі. Можливо, перший крок на цьому шляху — інвентаризація. А другий — подумати, як об’єднати виробників сільгосппродукції: у спілки, конфедерації тощо.
Тоді можна прогнозувати, бачити ситуацію і через 10 років, і через 25. Дивитися, що треба робити, коли є такий потенціал зростання, зокрема, величезний ринок для технологій, насіння, досліджень. Ураховувати нові умови — так, є потенціал, але водночас знаємо, що добрива дорожчають. Треба зараз включити в аграрну політику цієї країни всі елементи, і не тільки те, що зараз є, а й ті моменти, які можуть виникнути в перспективі.
По роботі, розповів Жан-Жак Ерве, він зустрічався з дуже багатьма клієнтами банку й відвідує їхні господарства — зазвичай середні (близько 3 тисяч гектарів землі), іноді — маленькі. Бувають і великі: і 10 тисяч гектарів, і 40 тисяч, і 100 тисяч. На запитання: «Що ви думаєте про закон про ринок земель?» жоден керівник господарства не відповідав, що розуміє і підтримує. Усі кажуть: «Не розуміємо», часто доводилося чути: «Боїмося... Нам потрібні стабільні умови розвитку». Тому, насамперед, треба визначити умови керування сільським господарством. До затвердження положень закону про продаж земель прийняти закон про аграрну політику, щоб створити стабільні умови розвитку всіх типів підприємств. Адже є сільська культура. Є люди, які люблять працювати на землі й хочуть бачити Україну не пустелею, серед якої зустрічаються міста. Потрібні стимули до розвитку сільських територій. Думається, громадяни України не вважають, що тут є майбутнє тільки для експортерів?!
Важлива складова, вважає Жан-Жак Ерве, навчання людей. Діти із сільської місцевості також повинні одержувати гарну освіту, не залежно від того, працюватимуть вони згодом на землі або в інших секторах економіки.
Записала Галина Квітка.
