Під вітрилами «Летючого голландця»

«Коли Мальте Кроідл узгоджував свій приїзд, то сказав: або грудень—початок січня, або березень, — розповідає головний диригент донецької опери народний артист України Василь Василенко. — Для нас зручніший був би березень, адже в нашій країні половина січня — затяжні вихідні. Але ж до березня можемо на-

працювати не той базис, не той рівень професійності, якого потребує Вагнер, і вирішили прийняти колегу саме на першому етапі. Коли ви перший ґудзик неправильно застібнете, весь костюм матиме неправильний вигляд».

«Я вперше в Україні і знаю, що тут немає особливо великої традиції виконання Вагнера, — зізнався в бесіді з кореспондентом «Голосу України» німецький музикант. — Спільна культурна робота дуже важлива, вона дає задоволення, а ще це — людський досвід. Моя місія — допомогти солістам на гідному рівні виконати партії. Також я намагаюся їх надихнути і даю деякі музичні вказівки. Робота йде дуже добре, у театрі гарна репетиційна атмосфера».

Мальте Кроідл каже, що «Летючий голландець» — його улюблена опера Вагнера. «Уже сама увертюра — це симфонічний шедевр! Дуже пристрасна, гучна музика. Людям подобається Вагнер, бо там напружені, збуджуючі твори. Вірю, в Донецьку на цю оперу очікує успіх».

На майстер-класах німецького музиканта сиділи й вокалісти, й усі піаністи театру, артисти хору, диригенти. «Ми лише тепер усвідомили, наскільки цей приїзд був потрібен! — каже Василь Василенко. — Як сліпі кошенята тикалися. Але розставити музичні акценти, закріпити, пересмакувати, обжити і виспівати кожну ноту у вагнерівському стилі — тут може допомогти лише такий досвідчений майстер, як Мальте. Для вокаліста це грандіозна школа. Уперше на такому рівні йде відкриття Вагнера не лише на Донбасі, а й в Україні».

Коли Ріхард Вагнер презентував свою першу оперу, Джузеппе Верді, який тоді вважався світовим королем цього жанру, замовк на десять років — таке сильне враження справив на нього талановитий композитор. Обидва майстри — ровесники, народилися в один рік. Попри шалену популярність у світі, музика Вагнера нечасто лунає в Україні, і його опери ніколи не ставили в Донецьку — через відсутність традиції, українських перекладів тощо. Нинішня прем’єра лунатиме мовою оригіналу, з артистами проводять уроки викладачі із Гете-інституту. Величезну підтримку надає Генеральне консульство Німеччини в Донецьку на чолі із Клаусом Ціллікенсом. Спонсор постановки — компанія СКМ Ріната Ахметова.

Робота над «Летючим голландцем» — безперервний процес. Уже відбулося три тури прослуховування і практично відібрано повний склад вокалістів. Не виключено, що на сцені побачимо солістів не лише із донецького театру, а й із інших театрів України та Німеччини.

Одна із проблем — замалі розміри оркестрової ями. «Вона не повністю відповідає вимогам вагнерівського оркестру, — пояснює Василь Василенко. — Композитор передбачив, що тільки перших скрипок має бути шість! До тих динаміки, експресії, які виписані в «міді», потрібна потужна складова — струнна група. І це буде проблемою, бо параметри нашої ями інші. Вагнер — це магія, його світосприйняття та музичний мелос на багато літ випередили час».

Колись під враженням від опери «Лоенгрін» король Баварії Людвіг ІІ зробив Вагнера улюбленим композитором, а для себе спорудив фантастичний замок Нойшванштайн, оточив його водоймами із лебедями — зовсім як у легенді. Сьогодні музичний спадок Вагнера зберігає здебільшого держава, хоча є і приватні спонсори, каже Мальте Кроідл. Я спитала, чого він хотів би досягти в житті, якби мав такі само можливості, як баварський король. «У житті треба домогтися чогось у художньому рівні, байдуже, якої галузі це стосується. І, звісно, важливо, щоб мої діти завжди були здорові», — відповів після деякої паузи музикант.