Уже в перший тиждень лютого Україні доведеться заплатити МВФ 600 мільйонів доларів боргу. А загалом протягом 2012 року виплати за нашими зобов’язаннями перед фондом становитимуть 3,5 мільярда. Про це вчора на прес-конференції у Києві розповів виконавчий директор міжнародного фонду Блейзера Олег Устенко. Однак, на його думку, в урядовців немає іншого виходу, ніж продовжувати переговори з кредитором. Чому ж Україна, маючи валовий борг (державний і приватний) близько 80% ВВП, продовжує позичати?
Причин, чому наш уряд намагається відновити співпрацю з МВФ, є декілька. По-перше, як твердить Олег Устенко, співпраця з МВФ — це своєрідний індикатор для міжнародних кредиторів, який вказує на стан економіки країни. Іншими словами, якщо країна отримує кошти від МФВ, значить, їй можна довіряти. «З другого боку, МВФ — це колосальний дешевий ресурс. Під 3% річних ніде в іншому місці взяти в борг не вдасться. Можна намагатися вести переговори з іншими джерелами фінансування: Росією, Китаєм, Індією. Це ті країни, які мають вільні грошові ресурси. Але ці держави не зацікавлені сьогодні в Україні», — підсумував експерт.
Інше питання — навіщо накопичувати вже існуючий величезний борг. Річ у тому, що нині уряд декларує дефіцит держбюджету на рівні 2,5% ВВП. І хоча порівняно з 10 процентами, які ми мали 2009 року, це величезний прогрес, однак і такий дефіцит потрібно покривати. Тому й доводиться позичати. Більше того, нині, за словами Олега Устенка, Україна повинна віддавати борги, накопичені в 2006—2008 роках, коли спостерігався так званий споживацький бум. Банки масово брали короткотермінові кредити за кордоном і досить безвідповідально, проте під високі відсотки, роздавали їх усім охочим купити квартири, холодильники, телевізори та інші блага цивілізації. Водночас вітчизняні банкіри не дуже цікавилися платоспроможністю своїх позичальників. Тож, коли 2009-го почалася криза, щасливі власники суперсучасної техніки виявилися неспроможними сплачувати за неї кредити, а банки, у свою чергу, — виконати свої обіцянки перед іноземними кредиторами. Тепер уряд намагається допомогти провести реструктуризацію цих боргів. Але Україна — не Греція, нам їх не пробачать. Тож, на думку експерта, перспективи на наступний рік невтішні. Тим більше що вони погіршуються надскладною борговою кризою в Європі та загрозою рецесії у США.
