Автозаправку спорудили під вікнами житлових будинків
«Ще 9 вересня 2011 року Апеляційний суд Вінницької області прийняв рішення про заборону діяльності АЗС у Жмеринці по вулиці Київській, 55 і демонтаж її резервуарів, — написав у листі до корпункту «Голосу України» у Вінниці Володимир Туркевич. — Станція розташована поруч із двома житловими будинками і створює загрозу для нашого життя. 22 листопада 2011 року Верховний Суд України залишив дане рішення без змін. У документі є такий пункт: «Ухвала оскарженню не підлягає». Незважаючи на це, АЗС продовжує працювати. Бо Державна виконавча служба управління юстиції у Вінницькій області та її відділи у районах увесь цей час знаходять «об’єктивні» причини, що не дають їм можливості захистити інтереси громадян. Допоможіть через газету вивести на чисту воду безвідповідальних чиновників».
Як з’ясувалося, вже вдруге добиваються перекриття бензинових кранів мешканці будинків, сусідніх із АЗС (її власником є ПП «Адіс»). Роботу автозаправки зупинили у 2008 році. Тоді вона належала іншому власнику. До суду звернувся міжрайонний прокурор Жмеринки. Він діяв у інтересах громадян, які подали скаргу на те, що їх «посадили на бензинову бочку». Міськрайонний суд Жмеринки виніс рішення про зупинення діяльності автозаправної станції.
У рішенні Жмеринського суду від 7 лютого 2008 року записано, що відстань від підземного резервуара до житлового будинку на цій само вулиці, Київській, 53, становить 15 метрів. Виходить, дві сім’ї, які проживають у цьому помешканні, сидять на пороховій бочці.
Заяву відхилили
Колишні власники АЗС, щоб не мати зайвих клопотів, продали її. Заправку придбало згадане вище ПП «Адіс». Воно витримало паузу й 2010-го відновило роботу станції. Жителі двох будинків знову звернулися в прокуратуру для захисту своїх прав на безпечне проживання. На їхнє здивування, ставлення до них змінилося кардинально.
Ось яку відповідь за підписом міжрайонного прокурора Жмеринки пана Грушковського вони отримали у жовтні 2010 року. Цитуємо: «...За результатами проведеної перевірки вашої скарги підстав для звернення до суду у ваших інтересах про зупинення діяльності АЗС ПП «Адіс» не виявлено. Якщо вважаєте, що ваші права порушено, кожна особа має право звернутися до суду за захистом своїх прав».
— За цих два роки, що минули від попереднього рішення суду, автозаправка залишилася на місці і будинки наші ніхто не пересунув подалі від таких сусідів, — розповідає Володимир Туркевич. — Нічого не змінилося. Це я так розмірковую на свій, як кажуть, хлопський розум. А прокурор і суддя мають свою думку. Я показував судді рішення їхнього ж суду за 2008 рік. Запитував, що ж змінилося відтоді. Марно. Мою заяву про закриття АЗС відхилили. Написали в рішенні, що все там у нормі, нема порушень. Мабуть, усі порушення вивітрилися разом із випарами бензину.
АЗС закрити, ємності демонтувати
Зате обласний Апеляційний суд, як уже згадувалося на початку публікації, глибше вник у справу. Скасував рішення Жмеринського міськрайонного суду і постановив заборонити роботу АЗС. Ємності для пального демонтувати і перенести на ту відстань, що передбачена Державними будівельними нормами.
Цю постанову ПП «Адіс» оскаржило у Верховному Суді України. Але, як кажуть у такому випадку люди, спіймало облизня. ВС відхилив їхню скаргу і залишив без змін рішення обласного Апеляційного суду. Суд видав виконавчий лист про примусове виконання даного рішення. Контроль покладено на Державну виконавчу службу (ДВС).
Справу передали вже третій службі
— Мабуть, щоб затягнути час, Державна виконавча служба передала виконавчий лист суду про закриття АЗС уже третій своїй структурі, — каже Володимир Туркевич. — Хіба так має бути? Хіба це законно?
Під час перевірки встановлено, що юридична адреса ПП «Адіс» та її керівника — селище Стрижавка Вінницького району, тому нема можливості заборонити діяльність АЗС, оскільки відсутня посадова особа, до якої можна вжити заходи, передбачені законом. Так записано у постанові про припинення виконавчого провадження Жмеринського відділу Державної виконавчої служби. Простіше кажучи, підприємство розміщується у Вінницькому районі, тому нехай припиненням його діяльності займається ДВС цього району. Словом, виконавчий лист передали у Вінницю. Там прийняли своє рішення. Цитуємо: «Актом державного виконавця встановлено, що ПП «Адіс» тільки зареєстровано за адресою селище Стрижавка, вул. Присадибна, 7. Насправді місце його розміщення невідоме».
Щоправда, в документі ще зазначено адресу керівника ПП «Адіс». Він проживає у Староміському районі Вінниці. Тому копію постанови направили і в цей відділ ДВС. Заступник начальника Староміського відділу ДВС Владислав Радзевський, відкривши виконавче провадження, встановив строк для добровільного виконання рішення суду до 23 листопада 2011 року. Однак воно і досі не виконане.
Коментар
Сергій Пшенько, керівник Центру правової підтримки бізнесу:
— Для виконання даного судового рішення (немайнового характеру) закон відводить два місяці (ст. 30 Закону України «Про виконавче провадження» (далі — закон). Але, як бачимо, справу перекидають з одного відділу виконавчої служби до іншого, хоча АЗС розміщена у Жмеринці, отож, виконавчі дії щодо демонтажу резервуарів повинні здійснюватися саме тут (п. 2 ст. 20 закону). Щодо передачі виконання з району в район, то хотілося б нагадати судовим виконавцям, що реєстрація (прописка) директора аж ніяк не є місцем розміщення юридичної особи чи її органів. Навіть якщо зрозуміти логіку виконавців, то чому не застосована норма про те, що стягувач вправі сам обирати місце виконання — там, де зареєстрована юридична особа, або де розміщене її майно (п. 1 ст. 20 закону)? Окремо зазначу, що відсутність підприємства за зареєстрованою адресою є підставою для його ліквідації і держвиконавці могли б порушити це питання перед уповноваженими держорганами.
Незаконною є і відсутність реакції керівників підрозділів виконавчої служби на скарги Туркевича щодо бездіяльності конкретного держвиконавця. На розгляд таких скарг відведено строк у 10 днів (п. 8 ст. 82 закону).
Цілу низку порушень при вирішенні питання допустили представники центральних та обласних підрозділів МНС України. Районні підрозділи пожежного нагляду і СЕС зафіксували факти порушень законодавства при експлуатації АЗС. Натомість перевіряльники з області та Києва вважають, що порушення усунуто у повному обсязі. Така позиція суперечить чинному судовому рішенню, котре пройшло і апеляцію, і касацію, і чітко передбачає заборону роботи АЗС і демонтаж ємностей для зберігання паливно-мастильних матеріалів.
Крім того, підтримуючи позицію підприємства-власника АЗС, Держінспекція техногенної безпеки і обласний орган пожежного нагляду стверджують, що внаслідок консервації двох резервуарів АЗС перейшла до категорії малих, відповідно — дозволена відстань до житлових будинків скоротилася. Тож існуюча дистанція начебто не є порушенням.
Наголошую, у ДБН нема жодних винятків щодо діючих чи законсервованих потужностей (резервуарів). Тож усі інші «прочитання» є розширеним тлумаченням ДБН, а такими повноваженнями зазначені органи влади не наділені. Відповідно — переведення ними АЗС з категорії «середніх» до категорії «малих» є неправомірним.
У відповідях фахівці підрозділів МНС жодного разу не вдалися до конкретики: коли виконано роботу з консервації резервуарів, хто її проводив, які є дозволи та договори на її виконання. Так само, хоч до цього прямо не зобов’язує закон, була можливість запросити скаржника пересвідчитися у дійсності консервування та у тому, як здійснюються заміри відстані від АЗС (тим більше що йому щоразу називають різні — від 15 до 32,06 метра).
Чому при таких очевидних порушеннях, підтверджених судовим рішенням, люди змушені докладати стільки зусиль для поновлення своїх прав. Чи відповість, врешті-решт, хтось із чиновників за свою бездіяльність?
