На Вінниччині, у селі Потоки Жмеринського району, врятували другокласника, який провалився під лід у копанці.
Першим подав палицю Євгену Дишкантюку (на знімку), який опинився в ополонці, його однокласник Григорій Ковальський. Але це не допомогло вибратися з води. Поки малий рятувальник побіг за мамою, Жені утримуватися на воді допоміг... портфель. Жінці, яка прибігла до ополонки, теж не вдалося витягнути дитину, яка вже була без свідомості.
Потоки розташовані на джерелах, звідси й назва. Тривалий час одна з криниць була закинута. Розчистив її чоловік, будинок якого знаходився поруч. Викопав копанку, набирав воду для худоби. Щоб зручніше було підходити до джерела, зверху встановив бетонний круг. До поверхні води було не більше метра. Глибина копанки — три метри. У ці морозні дні вона замерзла.
Діаметр бетонного круга тут більший, ніж у звичайних криницях. Жені, який повертався зі школи разом з другом, захотілося на лід. Та не встиг ступити, як опинився у воді.
Спершу голова хлопчика залишалася на поверхні. «Женя кричав, щоб я його врятував, — із хвилюванням згадує ті хвилини Григорій. — Я подав йому палицю, але він не зміг вибратися. Бачив, як Женя вчепився рукою за металевий прут. Мені стало страшно. Я йому сказав, що врятую, і побіг кликати маму».
Будинок хлопчика далеко. Йому б не до мами бігти, а піднятися на горбик до сільського магазину. Або постукати у двері до господаря копанки — його хата ще ближче. Переляканий малий був упевнений, що треба тільки покликати маму. Хлопчик пережив такий стрес, що навіть через тиждень після пригоди від згадки про неї у нього з’явилися сльози.
На щастя, мама Гришка вже йшла назустріч синові, бо той чомусь довго не повертався зі школи. Коли жінка прибігла до копанки, на поверхні виднівся тільки портфелик хлопчика. Все тіло було занурене у воду. Втім, витягнути дитину з криниці їй не вистачило сил. Щоб дістати її, жінці довелося стати на коліна. Інакше до води не добратися.
— Я підняла його за куртку, звільнила личко з води, а далі сил не вистачило, — каже пані Тетяна. — Так і тримала, щоб знову не пішов під воду. Син знову побіг по допомогу.
— Ми пізніше виходимо з школи, — каже старший брат потерпілого хлопчика 15-річний Ярослав. — Коли проходили центром села, почули крик, потім побачили заплаканого Гришка.
Ярослав разом зі своїми товаришами — Миколою Русаковим, Валерієм Вусиком та Віталієм Кобріним — допомогли жінці, яка весь цей час тримала дитину, стоячи навколішки, витягти малого з криниці. Женя не говорив, ні на що не реагував. Обличчя було настільки посинілим, що навіть брат не міг упізнати його. Поки друзі Ярослава по мобільному викликали «швидку допомогу», він поклав брата долілиць, зробив декілька ударів по спині, і з рота Євгена потекла вода. Потім повернув малого на спину, розстібнув одяг і приступив до масажу серця. Цього його навчив батько Андрій. Він, як і мама, працює фельдшером у селі. Хлопцеві страшенно хотілося, щоб у ті хвилини тато був поруч. Однак його мобільний не відповідав. У селі є місця, де відсутній зв’язок.
Тільки через чотири-п’ять хвилин брат застогнав. Тоді Ярослав взяв його на руки і поніс у приміщення магазину. Продавщиця дала пляшку з горілкою, і він розтер тіло Євгена. Хтось з дорослих приніс ковдру.
На щастя, «швидка» приїхала дуже скоро. Малому надали першу допомогу і відвезли у Жмеринську районну лікарню.
Лікар-реаніматолог Жмеринської районної лікарні Володимир Мірлас каже, що хлопчик поступив з порушеннями свідомості, він не реагував ні на слова, ні на жести. У нього також були порушені серцевий ритм і дихання. До цього призвело переохолодження організму. Саме такий діагноз поставили лікарі. У воді він провів майже півгодини. У відділенні інтенсивної терапії йому надавали допомогу три доби. Зараз Євгена продовжують лікувати в домашніх умовах.
Вінницька область.
Фото автора.
