Відповідь на це запитання шукали на однойменному «круглому столі» народні депутати, представники опозиційних політичних сил та політологи. Результати імпровізованого опитування серед учасників зібрання засвідчили: більшість дала неоднозначну відповідь, яка може прирівнюватися до негативної, «так» — лише двоє політиків (усього були присутні 15 осіб).
І причина тому — низка проблем, що існує у опонентів більшості. До яких, за словами керівника департаменту виборчих технологій Агентства моделювання ситуацій Валерія Гончарука, зокрема, належать відсутність єдиного опозиційного лідера, ідеологічна розпорошеність. Крім того, неоднозначне ставлення до влади (у разі перемоги деякі сили можуть почати співпрацювати з нею), а також наявний тиск на самі осередки та їхніх керманичів. Не на користь меншості зіграє й падіння рейтингу владної партії. Ці голоси, вважає експерт, скоріше розподіляться на користь комуністів, ніж опозиції.
На думку народного депутата Олеся Донія («НУ—НС») (на знімку на передньому плані), варто говорити не лише про технологічні речі, а й про ментальні, які набагато проблемніші. Це, зокрема, низький рівень політичної культури як політиків, так і населення. Що стосується громадян — то це готовність бути купленими і брати участь у масових фальсифікаціях. Стосовно політиків — це не здатність побороти власну зіркову хворобу, а мрія побачити себе главою держави або прем’єром. Ще однією проблемою політик вважає відсутність самоочищення опозиції. «Щоб отримати довіру суспільства після зневіри помаранчевого періоду, опозиція повинна пройти процес самоочищення. На жаль, він гальмується через багато факторів, передусім суб’єктивних, адже кожна політична сила — це замкнена структура», — зауважив він. До речі, відсутність такого самоочищення вдало використовує влада, популяризуючи думку, що всі політичні сили однакові.
Згоди, принаймні поки що, опозиціонери не досягли і у способі висування єдиного кандидата. Одні говорять про праймеріз (попередні вибори одного кандидата всередині партії), хтось — про соціологічні опитування. Але все це довго і дорого. Найпростіший, найдешевший і, напевно, найефективніший спосіб, на думку директора Агентства моделювання ситуацій Віталія Бали, — це так званий «народний список».
Виборчу кампанію він радить розбити на просвітницьку і, власне, саму агітацію. Для початку запропонувати виборцям самим написати прізвище майбутнього кандидата від опозиції. По-перше, ним стане людина, якій довіряють у регіоні. А по-друге, коли громадяни побачать, що вони справді на щось впливають, — це і стане елементом повернення довіри. І що найголовніше — підуть голосувати за цих кандидатів. А, як відомо, чим менша явка виборців — тим більше шансів перемогти у владної команди.
Фото Андрія НЕСТЕРЕНКА.
