Громадські організації взялися за перевірку прозорості не лише вступної кампанії, а й розподілу бюджетних коштів у школах у регіонах. Так, учора в Києві експерти Центру політичних студій та аналітики прозвітували про те, як вони перевіряли видаткову частину бюджетних коштів у галузі освіти Луганської та Херсонської областей. Оприлюднені дані відображають картину лише у двох регіонах, але виявлені «симптоми хвороби» характерні для всієї країни.

Зокрема, як розповіла заступник директора центру Олена Медведєва, тендер на годування школярів міста Херсона виграли чотири фірми, жодна з яких не готує їжу в їдальнях, а закуповує її та привозить дітям. Тож проконтролювати якість процесу приготування фактично неможливо. Крім того, з’ясувалося, що на один шкільний обід в Україні уряд витрачає в середньому шість гривень з копійками. Чи можна за такі гроші нагодувати дитину повноцінною їжею, гадаю, питання зайве. Навіть коротке опитування батьків, що провів «Голос України», показало: щодня на «перекус» своїх чад у школі вони витрачають не менш як 15 гривень.

Однак найбільшою проблемою громадські активісти бачать не так дрібні махінації з тендерами (хоч і тут на кону найдорожче — здоров’я дітей), як обсяг фінансування та ефективність розподілення виділених коштів. Торік, за словами директора центру Віктора Тарана, на освіту виділили стільки, скільки й 2010-го — 80 мільярдів гривень. Здавалося, турбота про дітей стабільна, але це якщо не згадувати про інфляцію та зростання тарифів на комунальні послуги. Цьогоріч заплановано витратити 92 мільярди. Теж, здається, є позитив — плюс дванадцять мільярдів. Але, на думку Віктора Тарана, вони підуть на справну виплату дещо збільшеної зарплати вчителям під час передвиборної кампанії, а не на розвиток шкіл у глибинках, де, як і раніше, не вистачає комп’ютерів, не завжди є Інтернет, сучасне обладнання.

Наостанок активісти зазначили: щоб держава розвивалася, необхідно витрачати не менш як 10 відсотків від ВВП на освіту. Сьогодні ми віддаємо на ці потреби лише 6,2 відсотка. Та й із тих коштів левова частка йде на «проїдання» — комунальні платежі та зарплати, а не на переоснащення шкіл. Тож як із 6,2 зробити 10 — це задача, яка стоїть перед урядом, не зі шкільної програми.

На знімку зліва направо: громадянський аудитор  Луганської області Вадим Гончаров,  директор Центру політичних студій та аналітики Віктор Таран і заступник директора центру Олена Медведєва.

Фото Андрія НЕСТЕРЕНКА.