виправити її можна лише за допомогою системних заходів
У газеті «Голос України» за 4 січня ц. р. надруковано кореспонденцію Валентини Бардар та Ліни Кущ «Мертві підприємства — смертельна загроза для краю». Її проаналізували в Комітеті з питань екологічної політики, природокористування та ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи Верховної Ради України. Тож сьогодні редакція газети повертається до порушеної теми, подаючи коментар голови комітету Анатолія СЕМИНОГИ (на знімку).
У матеріалі «Мертві підприємства — смертельна загроза для краю» проаналізовано ситуацію, що склалася на території міста Горлівка Донецької області внаслідок антропогенної діяльності місцевого хімічного заводу протягом останніх 40 років, колишнього Микитівського ртутного комбінату, який функціонував понад 125 років, та діючого ТОВ «Микитртуть». Також ідеться про необхідність захисту грунтових вод та загалом водного басейну регіону від потрапляння інфільтраційних стоків з територій підприємств, забруднених небезпечними токсичними відходами. Звернуто увагу на потребу організації та проведення рекультивації цих територій, на необхідність державної фінансової підтримки для здійснення зазначених заходів.
Водночас інформація, викладена у кореспонденції, на наш погляд, не є повною. Отож для формування у свідомості читачів чіткішого уявлення про реальний стан справ сьогодні на згаданих підприємствах, вважаємо доречним надати повнішу інформацію.
Доки триває процедура банкрутства...
ДП «Горлівський хімічний завод» було єдиним підприємством в Україні, яке виробляло високоякісну вибухову речовину для спорядження боєприпасів та мононітрохлорбензол (МНХБ) для анілово-фарбової, хіміко-фармацевтичної промисловості тощо. Напружена ситуація, що склалася на заводі, пов’язана з накопиченням на проммайданчику у період з 1972-го по 1994 рік 2,3 тисячі тонн високотоксичних відходів виробництва МНХБ, які зберігались у металевих бочках та ємностях, що з часом набули незадовільного стану.
Мононітрохлорбензол — речовина першого класу небезпеки, яку ще називають «кров’яною отрутою», вона порушує функціонування усіх органів людини, передусім кровотворних. До людського організму МНХБ потрапляє через органи дихання та шкіру.
Цех з виробництва мононітрохлорбензолу остаточно припинив роботу 8 лютого 1995 року. Небезпечну речовину завантажили в звичайні металеві цистерни. Стінки ємностей спочатку були десятиміліметрової товщини, проте під впливом небезпечної речовини в результаті корозійних реакцій зменшилися до трьох-чотирьох міліметрів.
ДП «Горлівський хімічний завод» не веде виробничої діяльності з 2001 року, оскільки попиту на його основну продукцію (тротил, тротиловмісні промислові вибухові речовини) немає.
За даними Фонду державного майна України, уповноваженим органом управління ДП «Горлівський хімічний завод» на сьогодні є Державне агентство України з управління державними корпоративними правами та майном. Та оскільки підприємство перебуває на стадії санації, Держагентство відсторонено від управління заводом — воно не має права втручатись у його господарську діяльність. Як відомо, ще 6 грудня 2002 року Господарський суд Донецької області порушив справу № 33/221б про банкрутство ДП «Горлівський хімічний завод» і призначив розпорядника майном цього підприємства.
Аналіз ситуації вказує на існування загрози потрапляння небезпечних хімічних речовин у навколишнє природне середовище (грунтові води та атмосферне повітря), і, як наслідок — виникнення надзвичайної ситуації загальнодержавного рівня й екологічної катастрофи.
Ще восени 2009 року донецьким загоном МНС перезатарено 500 бочок (32 тонни) відходів мононітрохлорбензолу ДП «Горлівський хімічний завод» за рахунок благодійного фонду «Blacksmіth Іnstіtute», який виділив 100 тисяч гривень для цих потреб.
Як позбутися небезпечної речовини? Один із запропонованих тоді шляхів — це створення установки для знешкодження та знищення високотоксичних відходів, орієнтовна вартість будівництва якої, за попередніми підрахунками, мала становити 35 млн. гривень. Окрім того, спорудження такої установки потребує часу.
Для розроблення робочого проекту установки з утилізації зазначених відходів у 2008 році за державною програмою «Поводження з відходами та небезпечними речовинами» Мінприроди передбачило у тому числі для ДП «Горлівський хімічний завод» 4,2 млн. гривень. Із зазначеної суми виконавцем робіт — ДП «Рубіжнянський казенний хімічний завод «Зоря» — освоєно лише 2,7 млн. гривень.
Водночас потреба в установці для знищення високотоксичних відходів виробництва мононітрохлорбензолу як оптимальний варіант для розв’язання порушеної проблеми викликала істотні сумніви. Так, у разі створення відповідного виробництва та з урахуванням його вузької спеціалізації після утилізації відходів виробництва мононітрохлорбензолу подальше функціонування та здійснення господарської діяльності установки стає неможливим через відсутність небезпечних відходів, що підлягають утилізації.
З огляду на це торік Міністерству екології та природних ресурсів були виділені кошти у сумі 60 млн. гривень для реалізації невідкладних природоохоронних заходів. Зокрема, для видалення, перевезення та утилізації небезпечних відходів мононітрохлорбензолу, які нагромадились у Горлівці.
20 грудня 2011 року за участі Міністерства екології та природних ресурсів, Донецької обласної державної адміністрації та Горлівської міської ради з території хімічного заводу вивезено останню партію мононітрохлорбензолу.
А неочищені стічні води скидають у річку
Зрозуміло, територія, звільнена від мононітрохлорбензолу, так само, як інші забруднені території, потребує рекультивації, для чого передусім необхідне проведення спеціалізованого наукового обстеження, екологічного аудиту, розробки проектних рішень щодо рекультивації територій з наступним їх поверненням до використання у народногосподарському комплексі. У проекті рекультивації в обов’язковому порядку необхідно передбачити проведення аналізу екологічного стану території після завершення рекультиваційних робіт.
Безперечно, такі заходи потребують значних капіталовкладень, і для їх фінансування з державного чи місцевого бюджету вони мають бути встановленим порядком передбачені у відповідних бюджетах.
Вивезення за кордон мононітрохлорбензолу — лише один із важливих аспектів приведення хімічного заводу до екологічно безпечного стану. Та й саме підприємство чи його територія не можуть розглядатися відокремлено від усього міста, оскільки завод є частиною інфраструктури навколишніх населених пунктів та установ Горлівки.
Отож система промислової та господарсько-побутової каналізації підприємства має забезпечувати прийом та очищення промислових і господарсько-побутових стічних вод від населених пунктів та установ селища Поклонське, житлового масиву Східний, селища Хімзаводу, військової частини № 3023 і середньої школи № 13. А тим часом під час перевірки наприкінці літа минулого року виявлено, що господарсько-побутові стічні води скидаються без очищення на рельєф місцевості у балку Хотня, далі — у річку Кринка, що є порушенням вимог статті 44 Водного кодексу України.
Треба сказати, що ДП «Горлівський хімічний завод» протягом останніх років неодноразово зверталося до Горлівської міської ради з проханням посприяти тому, щоб господарсько-побутові стоки населених пунктів та установ міста спрямовували на очисні споруди ПАТ «Концерн «Стирол». Адже підприємство, яке проходить процедуру банкрутства, не має фінансових можливостей здійснювати прийом та очищення стоків, обслуговувати очисні споруди. Проте ця проблема дотепер не вирішена, що ускладнює загалом ситуацію не тільки на території підприємства, а й на прилеглій урбанізаційній території.
Результати перевірки «Микитртуті» будуть відомі згодом
Що стосується Микитівського ртутного комбінату, який здійснює промислове видобування ртуті ще з кінця XVІІІ століття, то експлуатація кар’єрів припинена ще у 1995 році через відсутність попиту на його продукцію. Як відомо, кар’єри без спеціального втручання людини відновлюються природним шляхом. Отож частина з них поросла молодими деревами та чагарниками.
ТОВ «Микитртуть», що розташоване на промисловому майданчику колишнього металургійного цеху ВАТ «Микитівський ртутний комбінат», функціонує з 2000 року.
Проектна документація, в тому числі і технологія, впроваджена на підприємстві, пройшли державну екологічну експертизу та отримали позитивний висновок від 14 вересня 1998 року. ТОВ «Микитртуть» має необхідні дозвільні документи щодо охорони та раціонального використання природних ресурсів.
Підприємство постійно перебуває у полі зору державних екологічних служб та місцевої громадськості. Зокрема, наприкінці минулого року Державна екологічна інспекція в Донецькій області розпочала планову перевірку ТОВ «Микитртуть», результати якої будуть відомі згодом.
Наприкінці хочу наголосити: комітет стурбований ситуацією, що склалася у Горлівці в результаті сумарного техногенного навантаження на її територію внаслідок антропогенної діяльності. Певна річ, що ті природоохоронні заходи, які виконуються на ДП «Горлівський хімічний завод», є дуже важливими і вчасними. Проте вони не розв’язують проблему повністю. Екологічну ситуацію, яка сформувалася протягом століття, неможливо виправити протягом місяця чи навіть року. Для цього треба розробити і впровадити систему комплексних, цілеспрямованих та ефективних заходів.
Записав Яків ГАЛЬЧЕНКО.
Фото Валентини БАДАР.
