Трохи більш як рік тому ставши бугаївським сільським головою, Валентин Креселюк, який до цього був підприємцем, знав про всі проблеми територіальної громади. Адже сам із місцевих — мешкає в Бугаївці двадцять років.
— Вони типові: необхідно «підняти» соціальну інфраструктуру, впорядкувати дороги, зробити вуличне освітлення, навести порядок із стихійними сміттєзвалищами, — каже сільський голова. — Тому й розпочав роботу зі створення сільського комунального підприємства, без якого не розв’язати перелічених проблем.
— На території сільської ради, за що не візьмися, потрібні чи то транспортні, чи будівельні, чи інші послуги. То чому ж ми маємо звертатися по допомогу до приватних організацій і витрачати на це бюджетні кошти?.. — розмірковує Валентин Андрійович. — Звісно, щоб функціонувало комунальне підприємство, потрібні технічні засоби. За кошти сільського бюджету придбали трактор, причіп, дробарку для щепи. А саме підприємство вже заробило на навантажувач.
Новостворене комунальне підприємство випробували на ліквідації стихійних сміттєзвалищ, яких довкола сіл було дуже багато. А все тому, що побутові відходи не вивозилися з населених пунктів, не було свого санкціонованого сміттєзвалища. А за користування радивилівським міським, хоч воно й розміщене на території Бугаївської сільради, доводилося ще й платити.
— Коли прибирали біля клубу в Опарипсах, — згадує Валентин Креселюк, — старші люди підходили й казали, що там мало не тридцять років сміття не вивозили. — Та ці проблеми вже позаду. Щойно буде завершено оформлення всієї необхідної документації на сільське сміттєзвалище, ми укладемо відповідні договори з населенням, і комунальне підприємство регулярно збиратиме й вивозитиме побутові відходи. Коштуватиме це дві гривні на місяць для кожного дорослого жителя. Сподіваюся, що люди поставляться з розумінням до необхідності вносити цю невеличку плату. У перспективі плануємо ще й роздільне збирання сміття. Випробуємо це спочатку на одній із вулиць. Якщо метод буде ефективний, досвід поширимо.
У 2011-му сільському голові вдалося налаштувати вуличне освітлення в селі Лев’ятин, реорганізувати школу-дитячий садок у Бугаївці, завдяки чому відкрито додаткову групу для дошкільнят тощо.
У найближчих планах — осучаснення котелень, які обігрівають адмінприміщення сільради і дитсадок (для цього використовуватимуть щепу, що, за підрахунками сільського голови, дасть змогу економити до 40—50 відсотків бюджетних коштів), а також реконструкція приміщення клубу у Лев’ятині.
— Заклад культури там згорів, певно, років із двадцять тому. А село дуже активне, у ньому мешкають талановиті й енергійні люди, — пояснює задум Валентин Креселюк. — Переконаний, що вони не стоятимуть осторонь від втілення цієї ідеї. Пересвідчився в їхній небайдужості і під час налаштування там вуличного освітлення.
Украй важливою для громади справою бугаївський сільський голова вважає створення будинку опіки для немічних і літніх людей.
Їх на території ради чимало. Звісно, і сільська влада, і соціальні працівники не залишають їх без догляду, проте цього, переконаний Валентин Креселюк, недостатньо:
— Найбільше старенькі люди потребують звичайного людського спілкування. Такий будинок опіки міг би розрадити їхню самотність. У нас в селі Опарипси є й придатне для цього приміщення, де колись була школа. Якщо його облаштувати належно, там могли б жити люди похилого віку зі всього району. Важливим психологічним аспектом є те, що вони не мусили б далеко їхати від рідної домівки. А ще, на мою думку, перебування в такому будинку опіки в жодному разі не повинно нагадувати життя під арештом. Тобто людина, яка там мешкає, мусить мати право вільно залишати його, скажімо, на вихідні.
Валентин Андрійович сподівається, що в реалізації цього задуму підсоблять районна й обласна влада.
Хоче сільський голова на території сільради створити зону відпочинку чи щось на кшталт цього. Адже місцевість тут мальовнича — ліс, ставки, водойми з бобрами, швидше, нагадують поліську глибинку.
— Колись тут добували торф, — розповідає Валентин Креселюк, — унаслідок чого утворилася низка ставків. Загальна їхня площа — понад 94 гектари. Українське товариство мисливців і рибалок, яке спершу ними опікувалося, звернулося до нас із проханням долучити цю територію до земель запасу сільради. Звісно, все там дуже занедбано. Щоб облаштувати на цій території зону відпочинку, потрібні значні кошти. Самотужки з цим не впоратися не лише сільській раді, а й, певно, на рівні району. Проте залишати такий ресурс незадіяним теж неприпустимо. До речі, там є всі умови і для створення рибного господарства. А чагарники, якими вкрито все навколо, можуть стати сировиною для виготовлення пелет, а відтак і економії енергоносіїв та бюджетних коштів. Нині на цій території можна побачити лише стежки, протоптані браконьєрами.
Є в бугаївського сільського голови і ще чимало сміливих задумів, зокрема й щодо вирощування та переробки енергетичної верби. Фантастичними, каже Валентин Андрійович, вони здаються лише на перший погляд. Зрештою, очі бояться, а руки роблять.
Світлана ТУБІНА, Олександра ЮРКОВА.
Рівненська область.
Фото Світлани ТУБІНОЇ.
Сільський голова Валентин Креселюк.
