Ази військової справи Володимир Костюк почав опановувати ще зі шкільної лави наприкінці 1944-го. У гаубичному полку Уральського військового округу вчорашні хлопчаки навчалися школи життя. Десять років суворий уральський край загартовував уродженця Запорізької області. Наш співрозмовник пройшов шлях від рядового наводчика полку до командира взводу. У важких армійських буднях відточувалася військова майстерність. Тому особливо цінною стала подяка, отримана від командувача округу — маршала Георгія Жукова, який був присутній на одному з навчань.
У званні лейтенанта Костюк демобілізувався до рідного селища. І знову — навчання та робота, тепер уже — в органах внутрішніх справ. Від дільничного інспектора до начальника слідчого відділу, заступника начальника райвідділу Іллічівського району Маріуполя — такий послужний список офіцера міліції Володимира Костюка. На рахунку досвідченого слідчого — чимало вдалих операцій та нагородження медаллю «За відмінну службу із охорони громадського порядку».
«Настає час, коли хочеться передати майстерність молоді, — зізнається Володимир Данилович. — Тому з радістю прийняв запрошення на викладацьку роботу до школи міліції (нині — Маріупольське училище професійної підготовки працівників міліції УМВС України в Донецькій області. — Авт.), де й працював заступником начальника із навчальної частини до виходу на пенсію».
Педагог-наставник, який сам закінчив три навчальні заклади юридичної спрямованості, — яскравий приклад для майбутніх правоохоронців.
«За час 38-річної служби в армії та МВС я переконався в необхідності надбання знань та досвіду для кращого виконання службових обов’язків, — розповів наш передплатник. — До інших складових я б відніс наполегливість та терпіння. Кожній людині потрібно рухатися вперед, не стояти на місці, а розвиватися».
Знайомство із нашим читачем відбулося завдяки розіграшу подарунків для передплатників газети: маріуполець став одним із переможців та отримав сувенір — футболку із логотипом «Голосу України». На заслуженому відпочинку ветеран бере активну участь у громадському житті: Володимир Данилович — заступник голови громадської організації ветеранів війни та пенсіонерів училища МВС.
Парламентське видання доходить і до російської глибинки. Щойно починається клювання, а Угра наповнюється окунем, судаком та щукою, із далекої Калузької області лунає телефонний дзвінок: рідні запрошують Володимира Даниловича порибалити. «А на запитання, що привезти у подарунок, незмінно відповідають: «Вудку і «Голос України», — сміється наш читач. — Племінник перечитує всі привезені номери газет від початку до кінця».
«У цьому, безперечно, — заслуга колективу газети та багатьох чудових авторів, — продовжує Володимир Костюк. — Звичайно, хотілося б, аби в публікаціях повніше розкривалася суть спірних питань між депутатами різних партій та гілками влади. Завжди із задоволенням читаю виступи Голови Верховної Ради України Володимира Литвина, знаходжу в них новизну думок та нестандартне вирішення глобальних проблем. Не залишають байдужими і статті Уповноваженого із прав людини Ніни Карпачової. А в цілому хотілося б висловити вдячність тим журналістам, які знаходять можливість розповісти читачам про нас, простих людей. Цим газета стає ближчою та цікавішою читачу».
Ліна КУЩ, Леонід ВАСИЛЕНКО.
Фото з особистого архіву Володимира Костюка.
Володимир Костюк (праворуч) зі шкільним другом Віктором Зайковським на святкуванні Дня перемоги
