Якщо без купівлі-продажу землі не обійтися, то хоч зробити це треба максимально прозоро та цивілізовано: просити селян не поспішати з продажем своїх наділів, захищати їхні права. Такого висновку дійшли депутати місцевих рад, лідери обласних осередків деяких партій, громадських організацій Тернопільщини. У прес-клубі їх зібрала тривога у зв’язку з прийняттям у першому читанні закону «Про ринок земель». Ілюзій щодо його прозорості практично ні в кого немає.

— Для селян настав дуже відповідальний момент, — вважає голова громадської організації «Спілка власників землі» Лариса Римар. — Якщо вони поспішать продати свої наділи одразу після того, як запрацює земельний ринок, а такі настрої є, то отримають мізерні кошти. Як свідчить досвід Польщі, у перший рік за гектар землі тут можна було виручити дві тисячі доларів, а вже наступного — у кілька разів більше. Маємо застерегти селян від бездумних кроків. До речі, вже є випадки, коли емісари великих землевласників роз’їжджають селами і агітують за продаж землі саме їм.

У тому, що земля буде сконцентрована в руках нових поміщиків, не сумнівається і депутат Тернопільської міської ради («Фронт змін») Петро Гринчишин. Фермерів практично витіснили з ринку землі, а великі землевласники знайдуть тисячу і один спосіб, щоб обійти встановлені законом обмеження. Як зроблять це через підставних осіб й іноземці. Навіть якщо основним гравцем на ринку землі буде держава, втіхи мало, адже за рівнем корумпованості Україна посідає «призові» місця. У кого гроші, у того й буде земля, а селяни залишаться на ній кріпаками. Він радить перед другим голосуванням народним депутатам перечитати «Землю» Ольги Кобилянської. Може, це когось стримає.

Продавати треба не землю, а право оренди, переконаний заступник голови обласного осередку ВО «Батьківщина» Теодозій Кухарський. Нині у селах залишилися переважно старі люди, молоді виїхали на заробітки, середнє покоління спивається. У місцевих забігайлівках — довгі «чорні» списки боржників. Чи треба сумніватися, що при першій нагоді п’янички поспішать продати землю?

— Не так давно, — розповідає Петро Ландяк, — я був в Ізраїлі, де земля стовідсотково перебуває у власності держави, її тут зрошують, але це не заважає цій країні понад 50 відсотків сільськогосподарської продукції експортувати. Чому ж ми так поспішаємо з продажем останнього, що в нас залишилося?

Категорично проти запровадження ринку землі депутат міської ради Михайло Головко (ВО «Свобода»). На його думку, земля — це життєвий простір, який передається з покоління в покоління, а не товар. За даними ООН, земель сільськогосподарського призначення щороку стає менше, а кількість населення зростає.

— «Свобода» двічі збирала підписи за проведення всеукраїнського референдуму з приводу ринку землі, але ЦВК не зареєструвала нашу ініціативну групу, — поділився Михайло Головко. — Якщо розпочнеться продаж землі, то на українському селі, українській культурі можна ставити хрест. Куди дітися людям, якщо землевласникові для обробітку землі потрібно буде 10—15 робітників або взагалі він привезе їх з іншого села? Тепер за оренду наділів кожен рік щось «капає», виручені за продаж землі кошти швидко закінчаться, а як жити далі? Безземельники у пошуках коштів на життя потягнуться до міст, які, звісно, всіх не зможуть прихистити. Біля них виростуть картонні будиночки, як це сталося у багатьох інших бідних країнах. А далі що — соціальна революція? Влада сама її провокує.

Замість того, щоб створювати на селі нові робочі місця, відновлювати кооперативи, які дуже добре зарекомендували себе на Галичині у 30—40 роки минулого століття, розвивати фермерський рух, переробку, влада відкриває «зелене» світло перед великим капіталом, заганяючи селян у глухий кут. Та хіба лише їх? Всю Україну.

Тернопільська область.