Тарифи на теплопостачання у столиці цього року не зростатимуть. Таку приємну новину киянам повідомив перший заступник голови Київської міської державної адміністрації Олександр Мазурчак. Принаймні цього поки що немає у планах влади. І поки чиновники опікуються тарифним питанням, столична прокуратура продовжує перевіряти якість надання житлово-комунальних послуг. Проведені перевірки доводять: чим менше контролюється діяльність управляючих компаній, надавачів та виробників послуг, тим останні влітають у більшу копієчку для споживачів.
Назад у недалеке минуле...
2008—2010 роки. Мешканці Голосіївського району столиці більш-менш справно платять за комунальні послуги. Щомісяця близько третини видатків йде на опалення. Попри те, що зима не завжди лютує морозами, цифри у квитанціях з року в рік хіба що зростають. Так би все минуло і забулось, якби районна прокуратура не перевірила діяльність однієї із житлово-експлуатаційних організацій району. З’ясувалося: мешканці будинків, які обслуговує ця ЖЕО, перестарались і переплатили за тепло якихось... 3,6 мільйона гривень.
Прокуратура Голосіївського району пояснює: посадові особи ЖЕО та АЕК «Київенерго» після закінчення опалювального періоду мали б підписувати акти звірки та інформацію про проведення перерахунків за надані послуги з центрального опалення. Простіше кажучи, їм потрібно було порахувати: скільки мешканці оплатили і скільки реально «спожили» гігакалорій на обігрів своїх помешкань. Далі, на основі цих документів, треба було провести перерахунок і різницю компенсувати киянам. Однак, як стало відомо в результаті перевірки, зробити це забули... Так за опалювальний період з 1 травня 2008 року по 30 квітня 2010-го кияни сплатили понад 9 мільйонів гривень. У той час як сума фактично наданих послуг становила всього 5,4 мільйона гривень, про що свідчать табуляграми «Київенерго»!
Куди поділися надлишково сплачені мільйони? Відповідь на це питання має дати суд. Чому так сталося? — ми спробували дізнатися від директора аналітико-дослідницького центру «Інститут міста» Олександра Сергієнка.
— За часів, коли столичним головою був Олександр Омельченко, прийняли методику проведення перерахунку за надані населенню послуги центрального опалення та централізованого гарячого водопостачання. І якийсь час по ній навіть робилися перерахунки. Далі чиновники почали говорити про її, начебто, недоцільність.
Пізніше, у липні 2010 року методику взагалі скасували. А дарма! Кілька років тому Інститут міста проводив своє дослідження і тоді був вражений масштабами «нагрівання рук» на теплі.
— Наш інститут порахував, що переплата киян за гарячу воду та тепло сягає сум у розмірі 200 мільйонів! Тоді ми випустили прес-реліз, зібрали прес-конференцію, але цим усе й закінчилося.
Працюємо напомацки
Цьогорічна зима для комунальників почалася зі справжніх подарунків. Через відсутність морозів навіть при ледь теплих батареях у квартирах киян була здебільшого цілком комфортна температура. У пресі з’явилися чутки, мовляв, через відверто незимову погоду в нинішньому опалювальному сезоні Україна може скоротити споживання природного газу на 1—1,5 млрд. куб. м! Про це, як передає Укрінформ, заявило «джерело» в уряді. Щоправда, чи означає це, що буде перераховано плату споживачам централізованого опалення, які не мають прибудинкових приладів обліку тепла, — ні слова. Сумнівається в цьому і Олександр Сергієнко. І причина, мовляв, не тільки в небажанні.
«Є дуже цікава цифра: обладнання підприємств комунальної теплоенергетики лічильниками відпущеного тепла. То уявіть, тільки у восьми областях країни на виході, грубо кажучи, з котелень стоять прилади обліку! Фактично, комунальники і самі не знають, скільки тепла вони відпускають. Це взагалі на голову не налазить», — обурюється експерт.
Його слова підтверджують і у профільному міністерстві. В грудні минулого року міністр регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства Анатолій Близнюк запевнив: повний технологічний облік тепла — першочергове завдання, яке уже неодноразово ставилося перед регіонами. Та виконувати його, так би мовити на місцях, не поспішають. Показовий приклад — столиця. За даними міністерства, у Києві встановлено лише 13,7% лічильників відпущеного тепла від необхідної кількості. Мотивувати прискорення цього процесу вирішили батогом: тих, хто зекономить на встановленні приладів обліку, лякають проблемою підтвердження ліцензії після закінчення поточного опалювального періоду.
А споживачі, якщо хочуть платити за реально спожиті послуги, повинні вболівати за встановлення прибудинкових лічильників тепла. З ними, як свідчать розрахунки, люди платять на 30—40 відсотків менше. До слова, столична влада планує у найближчі два-три роки на 100% забезпечити усі будинки лічильниками тепла.
Мал. Миколи КАПУСТИ.
