Проект ЗАКОН УКРАЇНИ «Про ринок земель»

Цей Закон визначає правові та економічні засади організації і функціонування ринку земель, а також порядок проведення земельних торгів.

Розділ І

ЗАГАЛЬНА ЧАСТИНА

Глава 1. Основні положення
Стаття 1. Визначення основних термінів
1. У цьому Законі наведені нижче терміни вживаються в такому значенні:
аукціон — форма проведення земельних торгів, за якою земельна ділянка або право її оренди продається учаснику, що відповідає вимогам, визначеним цим та іншими законами, який запропонував найвищу ціну за земельну ділянку або за право її оренди, зафіксовану в ході проведення торгів ліцитатором;
виконавець земельних торгів (виконавець) — особа, яка має ліцензію на проведення земельних торгів та уклала з організатором договір про проведення продажу об’єкта торгів на земельних торгах;
гарантійний внесок — грошова сума (певна частка стартової ціни продажу лота), яку вносять учасники земельних торгів як гарантію своїх платіжних зобов’язань у вигляді завдатку;
державний земельний банк — спеціалізований іпотечний державний банк, сто відсотків статутного капіталу якого належать державі, що не підлягає приватизації, який створюється за рішенням Кабінету Міністрів України і має право на здійснення діяльності на ринку земель сільськогосподарського призначення відповідно до вимог цього Закону та Закону України «Про банки і банківську діяльність»;
земельні ділянки сільськогосподарського призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва — земельні ділянки, призначені для вирощування продукції органічного походження особистими селянськими господарствами, фермерськими господарствами та іншими сільськогосподарськими товаровиробниками з метою задоволення особистих потреб і реалізації такої продукції на ринках сільськогосподарської продукції;
іноземні особи — іноземні громадяни, іноземні підприємства, підприємства, у статутному (складеному) капіталі яких є частка іноземного капіталу, іноземні юридичні особи, а також особи без громадянства, іноземні держави, міжнародні урядові та неурядові організації;
конкурс — форма проведення земельних торгів, за якою лот продається переможцю торгів, яким оголошується той учасник, який запропонував найкраще поєднання ціни лота, умов використання земельної ділянки та інших умов відповідно до критеріїв, визначених умовами конкурсу;
консолідація земель сільськогосподарського призначення — комплекс узгоджених заходів, що полягає в економічно обґрунтованому та добровільному об’єднанні земельних ділянок, розміщених у масиві земель сільськогосподарського призначення, та/або зміні їх меж, угідь з метою створення земельних ділянок сільськогосподарського призначення, місце розташування, розміри, конфігурація та склад угідь яких забезпечують стале землекористування;
крок аукціону — мінімальна надбавка, на яку в ході аукціону здійснюється підвищення стартової та кожної наступної ціни лота;
ліцитатор — ведучий земельного аукціону, який має спеціальну підготовку та одержав кваліфікаційне свідоцтво;
лот — об’єкт земельних торгів (земельна ділянка з її кількісними та якісними характеристиками або право оренди на неї), що виставляється для продажу на земельних торгах;
масив земель сільськогосподарського призначення — сукупність земельних ділянок сільськогосподарського призначення (сільськогосподарських угідь) для ведення товарного сільськогосподарського виробництва та несільськогосподарських угідь, необхідних для їх обслуговування (зокрема земель під польовими дорогами, меліоративними системами, господарськими шляхами, прогонами), що мають спільні межі та обмежені природними та/або штучними елементами рельєфу (автомобільними дорогами загального користування, полезахисними лісовими смугами та іншими захисними насадженнями, водними об’єктами тощо);
обіг земельних ділянок (прав на них) — перехід права власності або права користування на земельну ділянку між суб’єктами ринку земель на підставі цивільно-правових угод, у тому числі укладених за результатами земельних торгів;
організатор земельних торгів (організатор) — фізична або юридична особа, орган виконавчої влади, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, орган місцевого самоврядування, державний орган приватизації або державний виконавець під час виконання вимог передбачених законом виконавчих документів;
переможець земельних торгів (переможець) — особа з числа учасників земельних торгів, яка за результатами земельних торгів має право на укладення договору купівлі-продажу земельної ділянки;
покупець — особа, яка згідно із законодавством уклала договір купівлі-продажу або оренди земельної ділянки та здійснила розрахунки за укладеним договором;
польові дороги — дороги, спроектовані згідно з документацією із землеустрою і призначені для забезпечення доступу до земельних ділянок, виділених у натурі (на місцевості) їх власникам чи користувачам у масиві земель сільськогосподарського призначення;
реєстраційний внесок — плата, що вноситься учасником за реєстрацію його участі у земельних торгах і використовується для організації та проведення таких торгів;
рівноцінні земельні ділянки — земельні ділянки сільськогосподарського призначення однакових нормативної грошової оцінки та складу угідь;
ринок земель — система правовідносин, пов’язаних з укладанням, виконанням, зміною та припиненням цивільно-правових договорів, у тому числі за участю органів державної влади, державних органів приватизації та органів місцевого самоврядування, між відчужувачами земельних ділянок або прав користування ними та набувачами земельних ділянок або прав користування ними;
стартова ціна — вартість земельної ділянки або права її оренди, з якої розпочинається продаж лота на торгах;
суб’єкти консолідації земель сільськогосподарського призначення — власники та користувачі земельних ділянок, розташованих у масиві земель сільськогосподарського призначення, органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування та заставодержателі;
учасник земельних торгів (учасник) — особа, яка відповідає встановленим законодавством вимогам, подала відповідні документи для участі в земельних торгах, сплатила реєстраційний внесок та зареєстрована відповідно до цього Закону;
ціна продажу — фіксована ціна продажу земельної ділянки або права її оренди, сплачена покупцем;
черезсмужжя — розташування між декількома земельними ділянками, які належать на праві власності одній особі і розташовані в одному масиві земель сільськогосподарського призначення, земельних ділянок, які належать на праві власності іншій особі.
Терміни «контроль» та «пов’язана особа» вживаються в цьому Законі у значенні, наведеному у статті 1 Закону України «Про захист економічної конкуренції».
Стаття 2. Правове регулювання ринку земель
1. Правове регулювання ринку земель здійснюється відповідно до Конституції України, Земельного кодексу України, Цивільного кодексу України, цього Закону, законів України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)», «Про землеустрій», «Про державний земельний кадастр», «Про оцінку земель», «Про оренду землі», «Про охорону земель», «Про захист економічної конкуренції», законодавства з питань приватизації та інших нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до них.
Дія цього Закону не поширюється на суспільні відносини, що виникають при відчуженні земельних ділянок для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності, а також щодо безоплатної передачі у власність громадянам України земельних ділянок державної та комунальної власності у випадках, визначених Земельним кодексом України.
Стаття 3. Суб’єкти та об’єкти ринку земель
1. Суб’єктами ринку земель є відчужувачі та набувачі земельних ділянок та прав на них.
2. Набувачами права власності на земельні ділянки сільськогосподарського призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва за цивільно-правовими договорами є:
громадяни України, які подали декларацію про відсутність іноземного громадянства;
територіальні громади в особі органів місцевого самоврядування;
держава в особі відповідних органів виконавчої влади, Ради міністрів Автономної Республіки Крим;
державний земельний банк.
3. Набувачами права оренди земельних ділянок сільськогосподарського призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва є фізичні та юридичні особи, визначені Земельним кодексом України.
4. Набувачами земельних ділянок несільськогосподарського призначення та прав на них є:
громадяни України;
юридичні особи, створені згідно із законодавством України;
територіальні громади в особі органів місцевого самоврядування;
держава в особі відповідних органів виконавчої влади, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, державних органів приватизації та державного виконавця;
іноземні держави, міжнародні урядові та неурядові організації;
іноземні громадяни, особи без громадянства, іноземні юридичні особи.
5. Відчужувачами земельних ділянок та прав на них є:
власники земельних ділянок;
територіальні громади в особі органів місцевого самоврядування;
держава в особі відповідних органів виконавчої влади, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, державних органів приватизації та державного виконавця.
6. Об’єктами ринку земель є:
земельні ділянки державної або комунальної власності, у тому числі разом з розташованими на них об’єктами, що підлягають приватизації, крім земельних ділянок, які відповідно до закону не можуть передаватися у приватну власність;
земельні ділянки, що перебувають у власності громадян та юридичних осіб;
право оренди земельної ділянки на встановлений строк та право користування чужою земельною ділянкою для забудови (суперфіцій);
частки у праві спільної власності на земельні ділянки.
Стаття 4. Органи, що здійснюють продаж земельних ділянок державної або комунальної власності та права їх оренди
1. Продаж земельних ділянок державної або комунальної власності та права їх оренди здійснюють органи виконавчої влади, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, органи місцевого самоврядування, державні органи приватизації відповідно до їх повноважень, визначених Земельним кодексом України.
Стаття 5. Інформування громадськості та врахування громадських інтересів під час здійснення продажу земельних ділянок державної або комунальної власності та права користування ними
1. Під час підготовки до продажу земельних ділянок та права користування ними органи, визначені у статті 4 цього Закону, відповідно до своїх повноважень:
інформують населення через засоби масової інформації, зокрема через власні комунікаційні канали — офіційний веб-сайт, журнали, бюлетені, засновником яких є організатор (за наявності), та офіційний веб-сайт центрального органу виконавчої влади з питань земельних ресурсів про продаж земельних ділянок та/або права користування ними;
залучають представників громадських організацій, землевласників і землекористувачів до участі в обговоренні заходів щодо розвитку земельних відносин на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці;
за рішенням місцевої громади забезпечують розгляд місцевими радами питань, пов’язаних з переходом права власності та/або користування земельними ділянками.
2. Під час розміщення оголошення про продаж земельних ділянок та права користування ними на офіційному веб-сайті центрального органу виконавчої влади з питань земельних ресурсів технологічні та програмні засоби повинні забезпечувати всім бажаючим можливість пошуку інформації за датою розміщення оголошення, датою та місцем проведення продажу, видом майна, ціною, видом договору, що укладається, а також можливість анонімного перегляду, копіювання та роздрукування інформації на основі поширених веб-оглядачів та редакторів, без необхідності застосування спеціально створених для цього технологічних та програмних засобів, цілодобово, без обмежень та безоплатно.
3. Розміщення оголошень про продаж земельних ділянок та права користування ними на спеціалізованому веб-сайті центрального органу виконавчої влади з питань земельних ресурсів здійснюється безоплатно.

Розділ ІІ

ОБІГ ЗЕМЕЛЬ

Глава 2. Обіг земельних ділянок несільськогосподарського призначення
Стаття 6. Продаж земельних ділянок несільськогосподарського призначення державної чи комунальної власності на неконкурентних засадах
1. Продаж земельних ділянок несільськогосподарського призначення державної чи комунальної власності на неконкурентних засадах у випадках, установлених частиною другою статті 134 Земельного кодексу України, здійснюється органами державної влади, Радою міністрів Автономної Республіки Крим та органами місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень у порядку, встановленому статтею 128 Земельного кодексу України.
2. Громадяни можуть набувати за плату у власність на неконкурентних засадах деградовані та малопродуктивні земельні ділянки сільськогосподарського призначення для залісення, залуження або створення об’єктів природно-заповідного фонду. Залісення, залуження або створення об’єктів природно-заповідного фонду здійснюється на підставі відповідних затверджених проектів.
Особа, яка здійснила залісення деградованої чи малопродуктивної земельної ділянки, має право на отримання винагороди за рахунок державного чи місцевого бюджету.
Стаття 7. Продаж земельних ділянок або права їх оренди разом з об’єктами, що підлягають приватизації
1. Продаж земельних ділянок державної власності або права їх оренди разом з розташованими на них об’єктами, що підлягають приватизації, здійснюється державними органами приватизації у порядку, встановленому Земельним кодексом України, з урахуванням вимог законодавства з питань приватизації.
Стаття 8. Продаж та передача у користування земельних ділянок несільськогосподарського призначення, що перебувають у власності громадян та юридичних осіб
1. Продаж та передача у користування земельних ділянок несільськогосподарського призначення, що перебувають у власності громадян та юридичних осіб, здійснюється за ініціативою їх власників, крім випадків, передбачених законом.
2. У разі продажу частки у спільній власності на земельну ділянку несільськогосподарського призначення переважне право купівлі такої частки мають інші співвласники.
Глава 3. Особливості обігу земель сільськогосподарського призначення
Стаття 9. Реалізація суспільних інтересів у процесі обігу земель сільськогосподарського призначення
1. Право власності на земельні ділянки сільськогосподарського призначення і право на користування ними покладає на носіїв цих прав відповідальність перед суспільством за:
забезпечення населення безпечним продовольством вітчизняного виробництва широкого асортименту і високої якості за доступною ціною;
збереження сільського укладу життя, традиційних сільськогосподарських знань та хліборобської культури;
розвиток сільської місцевості в інтересах нинішнього і майбутніх поколінь;
збереження природної родючості земель, чистоти водних ресурсів і екологічно безпечного довкілля.
2. Забезпечення суспільних інтересів у процесі обігу земель сільськогосподарського призначення є основою державної політики у сфері регулювання ринку земель сільськогосподарського призначення і здійснюється шляхом:
захисту прав селян на землю як місця прикладання праці, засобу господарської діяльності в сільському господарстві та отримання доходу для задоволення життєвих потреб;
захисту прав сільських громад на використання частини доданої вартості, що створюється у процесі виробництва на землях сільськогосподарського призначення, розташованих на території життєдіяльності цих громад, для потреб сільського розвитку;
встановлення агроекологічних норм і правил використання земель;
встановлення до осіб, які набувають у власність і користування землі сільськогосподарського призначення, вимог щодо освіти, досвіду роботи в сільському господарстві та проживання за місцем розташування земельної ділянки;
запровадження обмежень щодо граничних площ земельних ділянок сільськогосподарського призначення, які можуть перебувати у власності однієї особи та у користуванні однієї фізичної чи юридичної особи;
обмеження участі в обігу земель сільськогосподарського призначення іноземних громадян і юридичних осіб, спільних підприємств, заснованих за участю іноземних юридичних і фізичних осіб, та підприємців з іноземними інвестиціями.
3. З метою гарантування прав селян і сільських громад на землю, досягнення інших суспільних інтересів у процесі обігу земель сільськогосподарського призначення Кабінетом Міністрів України на кожні три календарних роки розробляється і здійснюється Державна цільова програма реалізації соціальної функції землі. Першою програмою передбачається:
надання сільському населенню, його громадським організаціям та органам місцевого самоврядування консультативної допомоги і правового захисту з питань володіння і використання земельних ділянок, розпорядження ними у процесі обігу земель;
створення сприятливих умов для функціонування і розвитку господарств сімейного типу на основі забезпечення широкому колу сільських жителів доступу до фінансових, інформаційних, матеріально-технічних ресурсів, ринків збуту та соціальних мереж;
стимулювання повернення на село для організації господарств сімейного типу осіб — власників і спадкоємців земельних ділянок та осіб з аграрною освітою;
надання особливих переваг громадянам, які набувають у власність чи користування земельні ділянки для організації господарств сімейного типу у віддалених та занепадаючих сільських поселеннях і на територіях з несприятливими умовами проживання;
всебічне заохочення придбання і використання земель сільськогосподарського призначення з метою організації товарного виробництва органічної сільськогосподарської продукції.
Зміст і заходи державних цільових програм формуються з урахуванням практики реалізації соціальної функції землі у процесі обігу земель сільськогосподарського призначення.
4. Для організації контролю за дотриманням суспільних інтересів у процесі обігу земель сільськогосподарського призначення запроваджується моніторинг забезпечення суспільних інтересів у процесі обігу земель сільськогосподарського призначення. Моніторинг здійснюють центральні органи виконавчої влади з питань аграрної політики та з питань земельних ресурсів. Сільська громада визнається основною ланкою спостереження за дотриманням суспільних інтересів.
Порядок проведення моніторингу встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Стаття 10. Обмеження щодо набуття у власність земель сільськогосподарського призначення
1. Земельні ділянки сільськогосподарського призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва можуть набувати у власність за цивільно-правовими договорами лише:
громадяни України, які не набули громадянства (підданства) іншої держави;
держава в особі відповідних органів виконавчої влади, Ради міністрів Автономної Республіки Крим;
державний земельний банк;
територіальна громада села, селища, міста в особі сільських, селищних, міських рад.
2. Іноземці, особи без громадянства, юридичні особи не можуть набувати у власність землі сільськогосподарського призначення, крім набуття їх у спадщину.
3. Громадяни України, які набули громадянство (підданство) іншої держави, іноземні особи та юридичні особи, особи без громадянства, які після набрання чинності цим Законом набуватимуть право власності на земельні ділянки сільськогосподарського призначення, зобов’язані відчужити їх протягом одного року з дати набуття.
4. Право власності на земельні ділянки сільськогосподарського призначення, які не були відчужені в установлений строк особами, зобов’язаними здійснити відчуження згідно з цим Законом, примусово припиняється в судовому порядку за позовом місцевої державної адміністрації, органу місцевого самоврядування чи спеціально уповноваженого органу виконавчої влади у сфері державного контролю за використанням та охороною земель за місцем розташування земельної ділянки, а земельні ділянки реалізуються на земельних торгах з виплатою відповідних коштів зазначеним фізичним та юридичним особам.
Прийняття до розгляду справи щодо примусового припинення права власності на земельну ділянку сільськогосподарського призначення невідкладно супроводжується постановою суду про заборону вчиняти будь-які дії щодо користування та розпорядження такою земельною ділянкою.
5. Особи, зазначені в частинах другій і третій цієї статті, не мають права обтяжувати належні їм земельні ділянки сільськогосподарського призначення правами третіх осіб, у тому числі передавати їх у користування, заставу, іпотеку тощо.
У разі наявності таких обтяжень термін їх дії припиняється достроково та/або примусово, в порядку форс-мажору, не пізніше як за два місяці до дати, на яку вказані особи зобов’язані відчужити ці земельні ділянки.
6. Забороняється внесення права на земельну частку (пай), земельну ділянку сільськогосподарського призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва до статутних (складених) капіталів господарських товариств.
7. Держава в особі відповідних органів виконавчої влади, Ради міністрів Автономної Республіки Крим і територіальні громади в особі відповідних органів місцевого самоврядування можуть набувати у власність земельні ділянки сільськогосподарського призначення за ціною, не нижчою їх нормативної грошової оцінки.
8. У разі виявлення недостовірності поданої покупцем декларації про відсутність іноземного громадянства, якщо покупцем є громадянин України, який має подвійне громадянство, цивільно-правовий договір про набуття у власність земельної ділянки сільськогосподарського призначення є нікчемним та визнається недійсним з моменту його укладення у порядку, встановленому законодавством.
Стаття 11. Продаж земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної або комунальної власності, не наданих у користування, та права їх оренди
1. Продаж земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної або комунальної власності, не наданих у користування, на яких відсутні господарські будівлі і двори, споруди, інші об’єкти нерухомого майна, та права їх оренди здійснюється на земельних торгах, крім випадків, визначених Земельним кодексом України.
2. Стартова ціна продажу земельної ділянки сільськогосподарського призначення державної або комунальної власності у разі продажу її на аукціоні не може бути нижчою за її нормативну грошову оцінку.
Стартова ціна продажу права оренди земельної ділянки сільськогосподарського призначення державної або комунальної власності у разі продажу такого права на аукціоні не може бути нижчою за вартість такого права, визначену на підставі експертної грошової оцінки.
Стаття 12. Продаж земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної або комунальної власності, на яких розташовані господарські будівлі і двори, споруди, інші об’єкти нерухомого майна
1. Продаж земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної або комунальної власності, на яких розташовані господарські будівлі і двори, споруди, інші об’єкти нерухомого майна, що перебувають у власності фізичних чи юридичних осіб, здійснюється громадянам України за рішенням органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування відповідно до проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок, затверджених у встановленому законом порядку з дотриманням вимог частини другої цієї статті.
2. Розмір земельної ділянки встановлюється з урахуванням державних будівельних норм, стандартів і правил та має забезпечувати умови обслуговування та експлуатації будівель і споруд, розташованих на ній.
Стаття 13. Продаж земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної або комунальної власності з розстроченням платежу
1. Договором купівлі-продажу земельної ділянки сільськогосподарського призначення державної або комунальної власності може бути передбачено продаж земельної ділянки з розстроченням платежу.
Розстрочення платежу надається покупцям за умови:
обов’язкової сплати покупцем протягом 30 календарних днів після нотаріального посвідчення договору купівлі-продажу не менш як 25 відсотків суми договору купівлі-продажу, що зараховується до державного та місцевого бюджетів;
встановлення заборони на продаж або інше відчуження та надання у користування покупцем земельної ділянки до повного розрахунку за договором купівлі-продажу.
Розрахунок за придбану земельну ділянку здійснюється рівними частками один раз на рік впродовж місяця, що настає за звітним роком. Покупець має право на дострокове погашення всієї або частини суми ціни продажу земельної ділянки з розстроченням платежу з урахуванням індексу інфляції.
2. Право на придбання земельних ділянок сільськогосподарського призначення із земель державної або комунальної власності з розстроченням платежу мають громадяни України, які відповідають хоча б одній з таких умов:
протягом останніх п’яти років ведуть фермерське господарство, де частка сільськогосподарського товаровибництва за попередній податковий рік дорівнює або перевищує 75%, або особисте селянське господарство і набувають у власність ці земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної або комунальної власності з метою створення фермерського господарства чи ведення товарного сільськогосподарського виробництва;
є власниками багаторічних насаджень, розміщених на орендованих ними земельних ділянках сільськогосподарського призначення державної чи комунальної власності;
є молодими спеціалістами, які мають сільськогосподарську освіту і купують земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної або комунальної власності для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, створення особистого селянського чи фермерського господарства.
3. Строк розстрочення платежу у разі продажу земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної або комунальної власності не може перевищувати двадцяти років.
4. Право власності на земельну ділянку сільськогосподарського призначення державної чи комунальної власності, придбану з розстроченням платежу, переходить до набувача з часу сплати першого платежу з обмеженнями, передбаченими частиною першою цієї статті.
Стаття 14. Обмеження щодо граничної площі земельних ділянок сільськогосподарського призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва
1. У приватній власності громадян України можуть перебувати земельні ділянки сільськогосподарського призначення загальною площею до 100 гектарів, крім набуття таких земельних ділянок у спадщину за законом.
2. У разі успадкування земельних ділянок (крім успадкування за законом) та перевищення внаслідок цього загальної площі земельних ділянок сільськогосподарського призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка може перебувати у власності одного громадянина України, громадянин зобов’язаний протягом одного року з дня набуття права власності на такі земельні ділянки привести загальну площу належних йому земельних ділянок до 100 гектарів шляхом відчуження.
3. Загальна площа земельних ділянок сільськогосподарського призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка може перебувати в оренді однієї особи, з урахуванням осіб, пов’язаних з нею відносинами контролю, не може перевищувати 10 відсотків площі сільськогосподарських угідь на території району та 100 тисяч гектарів площі сільськогосподарських угідь на території України та зареєстрованої за місцем розташування земельної ділянки.
4. Контроль за дотриманням обмежень щодо граничної площі земельних ділянок сільськогосподарського призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва здійснюється відповідно до законодавства.
5. Право оренди земельних ділянок загальною площею більше 2100 гектарів мають громадяни України, які відповідають хоча б одній з таких умов:
мають у власності або користуванні земельні ділянки сільськогосподарського призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва;
протягом останніх п’яти років ведуть фермерське господарство або особисте селянське господарство з метою ведення товарного сільськогосподарського виробництва;
є молодими спеціалістами, які мають сільськогосподарську освіту та планують створити особисте селянське чи фермерське господарство.
Стаття 15. Вимоги щодо використання земельних ділянок сільськогосподарського призначення з меліоративними системами
1. Перехід права власності на земельну ділянку, на якій розташовані інженерна інфраструктура меліоративних систем та/або окремих її об’єктів, а також інженерна інфраструктура міжгосподарських меліоративних систем та/або окремих її об’єктів, які не перебувають у власності власника земельної ділянки, не тягне за собою перехід права власності на зазначені об’єкти.
2. Власник земельної ділянки сільськогосподарського призначення, на якій розташовані меліоративні системи, що не перебувають у його власності, зобов’язаний не створювати перешкод у доступі та експлуатації таких систем та дотримуватися обмежень у використанні земельних ділянок, встановлених згідно із законом.
Стаття 16. Відчуження земельних ділянок сільськогосподарського призначення у разі виникнення зобов’язань погашення заборгованості перед банківськими установами
1. У разі звернення стягнення на земельну ділянку, що перебуває у власності громадянина чи юридичної особи, земельна ділянка підлягає продажу на земельних торгах, що проводяться у формі аукціону. Дана норма не поширюється на державний земельний банк.
2. Звернення стягнення на земельні ділянки сільськогосподарського призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва допускається у разі, якщо у власників таких ділянок немає іншого майна, на яке може бути звернене стягнення та якщо інше не запропоновано власником земельної ділянки.
3. Для цілей нарахування податків у зв’язку з відчуженням земельних ділянок сільськогосподарського призначення банківськими установами ціна земельної ділянки визначається як сума розміру непогашеної заборгованості, в рахунок сплати якої право власності на ділянку перейшло до банку, та розмірів будь-яких платежів, здійснених банком на користь власника даної земельної ділянки.
Стаття 17. Перехід права власності на земельні ділянки сільськогосподарського призначення з багаторічними насадженнями
1. Перехід права власності на земельні ділянки сільськогосподарського призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, які перебувають у власності громадян та юридичних осіб, а також земельних ділянок, виділених в натурі (на місцевості) власникам земельних часток (паїв) для ведення особистого селянського господарства, на яких розміщені багаторічні насадження, що у процесі приватизації державного майна в агропромисловому комплексі були внесені до статутного (складеного) капіталу господарських товариств, здійснюється за умови попереднього відшкодування власнику багаторічних насаджень їх вартості (крім випадків придбання земельної ділянки власником багаторічних насаджень).
2. При переході права власності на земельні ділянки сільськогосподарського призначення, передані в оренду для закладення нових багаторічних насаджень, право власності на такі насадження зберігається за їх власниками.
3. У разі дострокового розірвання договору оренди землі з ініціативи власника земельної ділянки сільськогосподарського призначення, на якій розміщені багаторічні насадження, що перебувають у власності інших осіб, чи відмови набувача такої земельної ділянки у поновленні договору оренди землі перехід права власності на такі земельні ділянки сільськогосподарського призначення здійснюється за умови попереднього відшкодування власнику багаторічних насаджень їх вартості (крім випадків придбання земельної ділянки власником багаторічних насаджень).
4. Відшкодування вартості багаторічних насаджень здійснюється за незалежною оцінкою майна відповідно до Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні».
5. Відомості про внесення багаторічних насаджень до статутного (складеного) капіталу господарських товариств у процесі приватизації державного майна в агропромисловому комплексі надаються державними органами приватизації безоплатно не пізніше п’яти робочих днів за запитом власника земельної ділянки або власника багаторічних насаджень.
Стаття 18. Переважне право на придбання земельної ділянки сільськогосподарського призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка перебуває у власності громадян чи юридичних осіб, або прав на неї
1. Переважне право на придбання земельної ділянки сільськогосподарського призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва мають співвласники земельних ділянок, що перебувають у спільній власності.
2. Договір купівлі-продажу земельної ділянки сільськогосподарського призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, проданої з порушенням вимог цієї статті щодо переважного права, є недійсним (нікчемним).
Стаття 19. Збереження права оренди земельної ділянки сільськогосподарського призначення при переході права власності на неї
1. Перехід права власності на земельну ділянку сільськогосподарського призначення не припиняє право оренди земельної ділянки сільськогосподарського призначення.
До нового власника такої земельної ділянки з часу набуття права власності на неї переходять права та обов’язки орендодавця за договором оренди.
Стаття 20. Заборона зміни цільового призначення земельних ділянок сільськогосподарського призначення, придбаних із земель державної та комунальної власності
1. Забороняється змінювати цільове призначення земельних ділянок сільськогосподарського призначення, розташованих за межами населених пунктів, які були придбані із земель державної та комунальної власності, протягом 10 років з дня укладення договору відчуження, крім відчуження земельних ділянок для суспільних потреб та з мотивів суспільної необхідності відповідно до закону.
2. Вимоги цієї статті поширюються на земельні ділянки, придбані для ведення товарного сільськогосподарського виробництва з часу набрання чинності цим Законом, а також на випадки, коли такі земельні ділянки (або їх частини) в подальшому були відчужені іншим особам (крім відчуження земельних ділянок для суспільних потреб та з мотивів суспільної необхідності відповідно до закону).
3. Заборона зміни цільового призначення земельних ділянок, передбачена у частині першій цієї статті, підлягає державній реєстрації в державному земельному кадастрі відповідно до закону.
4. Зміна цільового призначення земельних ділянок сільськогосподарського призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва після спливу терміну, зазначеного в частині першій цієї статті, може здійснюватися виключно на підставі затверджених в установленому законом порядку схем землеустрою відповідних адміністративно-територіальних одиниць.
Глава 4. Консолідація земель сільськогосподарського призначення
Стаття 21. Шляхи консолідації земель сільськогосподарського призначення
1. Консолідація земель сільськогосподарського призначення здійснюється добровільно суб’єктами консолідації шляхом:
обміну земельної ділянки, розташованої у земельному масиві, на іншу рівноцінну земельну ділянку, розташовану у цьому самому або іншому масиві, згідно з вимогами Цивільного кодексу України, Закону України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)»;
об’єднання суміжних земельних ділянок їх власником відповідно до закону;
обміну, зміни меж, впорядкування угідь земельних ділянок за проектами землеустрою щодо консолідації земель сільськогосподарського призначення в порядку, визначеному цим Законом;
2. Шляхи та умови консолідації обираються суб’єктами консолідації самостійно.
Стаття 22. Ініціювання розроблення проекту землеустрою щодо консолідації земель сільськогосподарського призначення
1. Консолідація земель сільськогосподарського призначення відповідно до вимог цього Закону здійснюється за проектом землеустрою щодо консолідації земель сільськогосподарського призначення (далі — проект консолідації земель) у разі, якщо масив земель сільськогосподарського призначення характеризується черезсмужжям, що призводить до економічно необґрунтованого використання земельних ділянок, розташованих у ньому.
2. Ініціаторами розроблення проекту консолідації земель можуть бути суб’єкти консолідації, яким у сукупності належить право власності на земельні ділянки, що становлять не менш як 90 відсотків масиву земель сільськогосподарського призначення.
3. Для підготовки проекту рішення про надання дозволу на розроблення проекту консолідації земель ініціатори його розроблення подають заяву до територіального органу центрального органу виконавчої влади з питань земельних ресурсів. До заяви додаються:
письмове обґрунтування необхідності розроблення проекту консолідації земель;
перелік усіх суб’єктів консолідації із зазначенням земельних ділянок, їх кадастрових номерів (за наявності), цільового призначення, площі;
копії документів, що посвідчують право власності на земельні ділянки ініціаторів розроблення проекту консолідації земель;
інформація про встановлені обмеження у використанні земельних ділянок, обтяження речових прав на них;
засвідчена нотаріально письмова згода на розроблення проекту консолідації земель власників земельних ділянок, які плануються до консолідації, а також у разі наявності — згода користувачів, заставодержателів таких земельних ділянок;
письмова згода на встановлення заборони на відчуження, надання у користування земельних ділянок, що підлягають консолідації.
До заяви також можуть бути додані пропозиції ініціаторів щодо заходів проекту консолідації земель.
Якщо комплект документів не повний, він повертається ініціаторам без розгляду.
4. Територіальний орган центрального органу виконавчої влади з питань земельних ресурсів розглядає упродовж одного місяця подані документи, перевіряє їх достовірність та у разі відповідності вимогам законодавства надсилає їх відповідному органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування, уповноваженому приймати рішення про видачу дозволу на розроблення проекту землеустрою. До заяви додається викопіювання з кадастрової карти (плану) відповідної адміністративно-територіальної одиниці із зазначенням земельних ділянок, що входять до масиву земель сільськогосподарського призначення, з відомостями про кадастрові номери (за наявності), площі земельних ділянок, їх власників та користувачів.
У разі виявлення невідповідності поданих документів вимогам законодавства вони повертаються ініціаторам до завершення терміну розгляду з обґрунтуванням причин повернення.
Стаття 23. Надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо консолідації земель сільськогосподарського призначення
1. Рішення про надання дозволу на розроблення проекту консолідації земель приймається відповідним органом виконавчої влади чи органом місцевого самоврядування упродовж одного місяця з дня отримання документів, зазначених у частині третій статті 22 цього Закону.
У разі розташування масиву земель сільськогосподарського призначення у межах населеного пункту рішення про надання дозволу на розроблення проекту консолідації земель приймають відповідні сільські, селищні, міські ради, за межами населених пунктів — відповідні районні державні адміністрації, а в разі, якщо земельний масив не входить до території району, або у разі відсутності районної державної адміністрації — Рада міністрів Автономної Республіки Крим, обласна державна адміністрація.
Дозвіл на розроблення проекту консолідації земель надається безоплатно.
2. Рішенням про надання дозволу на розроблення проекту консолідації земель визначаються:
орієнтовна площа масиву земель сільськогосподарського призначення, що підлягає консолідації;
земельні ділянки, розташовані у масиві земель сільськогосподарського призначення, що підлягають консолідації, з відомостями про кадастрові номери (за наявності), площа, місце розташування таких земельних ділянок, їх власників та користувачів.
3. До рішення про видачу дозволу на розроблення проекту консолідації земель додається викопіювання з кадастрової карти (плану) відповідної адміністративно-територіальної одиниці із зазначенням земельних ділянок, розташованих у масиві земель сільськогосподарського призначення (його частини), що підлягає консолідації.
4. Про прийняте рішення у десятиденний строк з дня його прийняття письмово повідомляються власники, користувачі та заставодержателі земельних ділянок, розташованих у масиві земель сільськогосподарського призначення, що підлягає консолідації. Письмове повідомлення здійснюється шляхом надання органом, який прийняв рішення, засвідченої копії цього рішення під розписку або надіслання такої копії цінним листом з описом вкладення та повідомленням про вручення.
Стаття 24. Порядок розроблення та погодження проекту землеустрою щодо консолідації земель сільськогосподарського призначення
1. Розробниками проекту консолідації земель є юридичні та фізичні особи, які отримали ліцензію на проведення робіт із землеустрою.
2. Правила розроблення проектів консолідації земель визначаються галузевим стандартом, що затверджується Кабінетом Міністрів України.
3. Проектом консолідації земель передбачаються заходи щодо:
зміни меж земельних ділянок з метою усунення черезсмужжя, ламаності меж таких ділянок і загалом земельного масиву;
зміни угідь земельних ділянок сільськогосподарського призначення;
визначення земельних ділянок, які передбачається обміняти на рівноцінні земельні ділянки, самостійне використання яких окремо від земельного масиву неможливе або істотно ускладнює використання інших земельних ділянок;
об’єднання земельних ділянок сільськогосподарського призначення, які перебувають у власності однієї особи;
формування земельних ділянок під польові дороги, призначені для доступу до окремих земельних ділянок земельного масиву;
присвоєння кадастрових номерів земельним ділянкам, розташованим у земельному масиві, якщо такі номери не були присвоєні раніше.
4. Об’єднання, зміна меж земельних ділянок, які перебувають у користуванні, заставі, здійснюється за письмовим погодженням їх користувачів, заставодержателів. Підписи на письмовому погодженні засвідчуються нотаріально.
5. Нормативна грошова оцінка земельної ділянки, межі якої були змінені, не може бути меншою нормативної грошової оцінки такої земельної ділянки до зміни її меж.
6. Масив земель сільськогосподарського призначення, сформований внаслідок затвердження проекту консолідації земель, має забезпечувати:
вільний доступ з дороги, розташованої на межі масиву, до кожної земельної ділянки (сукупності декількох земельних ділянок, поєднаних спільними межами, які перебувають у власності однієї особи) без необхідності проходу (проїзду) через іншу земельну ділянку;
відсутність у складі масиву черезсмужжя, ламаності меж.
7. Земельні ділянки, які згідно з проектом передбачається обміняти, мають бути рівноцінними і розташовуватися в тому самому або в суміжному земельному масиві, якщо можливості доступу до земельної ділянки не погіршуються порівняно з доступом до земельної ділянки, що обмінюється (якщо власники письмово не погодили інше).
8. Проект консолідації земель підлягає погодженню власниками, орендарями та заставодержателями земельних ділянок, зміна меж, обмін, об’єднання яких передбачені проектом, або їх уповноваженими представниками.
Справжність підписів власників земельних ділянок або уповноважених ними осіб на письмовому погодженні засвідчується нотаріально.
9. Розроблення проекту консолідації земель здійснюється відкрито, з наданням можливості висловити пропозиції та зауваження щодо його змісту всім суб’єктам консолідації.
10. Зауваження та пропозиції до проекту консолідації земель подаються суб’єктами консолідації розробникові проекту в письмовій формі.
11. З метою вироблення узгодженої позиції суб’єктів консолідації щодо заходів, які має передбачати проект консолідації земель, опрацювання зауважень та пропозицій до його змісту розробник проекту зобов’язаний організувати проведення зборів таких суб’єктів.
12. Подання проекту консолідації земель на погодження здійснюється шляхом надіслання його примірника цінним листом з описом вкладення та повідомленням про вручення або вручається особисто під розписку.
Погодження проекту консолідації земель здійснюється безоплатно.
13. Особа, яка отримала проект консолідації земель, зобов’язана протягом 14 днів письмово погодити проект або надати його розробникові мотивовану відмову у погодженні із зазначенням підстави, та зауважень до змісту проекту.
Під час погодження проекту орендар, заставодержатель земельної ділянки, яку згідно з проектом передбачається об’єднати з іншою земельною ділянкою, має право вимагати укладення попереднього договору оренди, застави об’єднаної земельної ділянки на умовах, на яких були укладені договори оренди, застави земельних ділянок, що підлягають обміну.
14. Розроблений та погоджений відповідно до цієї статті проект консолідації земель подається до територіального органу центрального органу виконавчої влади з питань земельних ресурсів, який протягом 14 днів надає висновок про відповідність проекту вимогам цього Закону та правилам розроблення проектів землеустрою щодо консолідації земель сільськогосподарського призначення.
15. У разі невідповідності проекту землеустрою щодо консолідації земель вимогам законодавства він до завершення строку перевірки повертається розробнику на доопрацювання з відповідним обґрунтуванням підстав повернення.
У разі відповідності проекту консолідації земель вимогам законодавства територіальний орган центрального органу виконавчої влади з питань земельних ресурсів надсилає його разом з висновком про відповідність вимогам законодавства до відповідного органу, уповноваженого здійснювати затвердження проекту консолідації земель.
Стаття 25. Затвердження проекту землеустрою щодо консолідації земель сільськогосподарського призначення
1. Проект консолідації земель затверджується органом, який надав дозвіл на його розроблення.
Рішення про затвердження проекту консолідації земель приймається протягом місяця з дня його отримання.
2. Рішенням про затвердження проекту консолідації земель визначаються:
земельні ділянки, які підлягають обміну, із зазначенням власників земельних ділянок, кадастрових номерів, цільового призначення, нормативної грошової оцінки земельних ділянок, серії та номерів державних актів, що посвідчують право власності на ці ділянки;
земельні ділянки державної чи комунальної власності, формування яких передбачено проектом, із зазначенням власників земельних ділянок, кадастрових номерів, експертної та нормативної грошової оцінки, цільового призначення земельних ділянок;
земельні ділянки, межі та/або угіддя яких змінені, із зазначенням кадастрових номерів земельних ділянок, їх існуючих та проектних площ, площ угідь кожної земельної ділянки;
розмір відшкодування збитків, завданих у зв’язку із здійсненням заходів, передбачених проектом консолідації земель, суб’єктам консолідації і третім особам.
3. У десятиденний строк з дня затвердження примірник проекту консолідації земель та засвідчена копія рішення про його затвердження видаються розробником проекту кожному власнику, користувачу, заставодержателю земельних ділянок, розташованих у масиві земель сільськогосподарського призначення, що підлягає консолідації.
4. Рішення про затвердження проекту консолідації земель підлягає опублікуванню у тижневий строк з дня його прийняття у друкованих виданнях, засновниками яких є Рада міністрів Автономної Республіки Крим, обласна, Київська та Севастопольська міські державні адміністрації, на території яких розташована відповідна земельна ділянка, та безоплатному оприлюдненню на офіційному веб-сайті центрального органу виконавчої влади з питань земельних ресурсів.
5. До рішення також додається письмова згода особи на обмін її земельної ділянки на земельну ділянку, зазначену в рішенні про затвердження проекту консолідації земель.
6. Рішення про затвердження проекту консолідації земель є підставою для розроблення та безоплатного отримання особою державного акта на нову земельну ділянку, отриману в обмін на консолідовану.
Виготовлення державного акта на право власності на земельну ділянку, отриману в обмін на консолідовану, здійснюється за рахунок ініціатора консолідації земель.
Стаття 26. Права та обов’язки суб’єктів консолідації, яка здійснюється за проектом землеустрою щодо консолідації земель сільськогосподарського призначення
1. Особи, яким належить право власності на земельні ділянки, розташовані в масиві земель сільськогосподарського призначення, що підлягає консолідації, у процесі розроблення проекту консолідації земель мають право:
отримувати інформацію про заходи, які передбачається здійснити згідно з проектом консолідації земель;
подавати пропозиції, зауваження розробникові проекту консолідації земель щодо таких заходів;
відмовитися від виконання заходів з консолідації земель до затвердження проекту консолідації земель;
оскаржувати в судовому порядку дії або бездіяльність інших суб’єктів консолідації, якщо такі дії порушують їхні права та охоронювані законом інтереси.
2. Особи, яким належить право власності на земельні ділянки, розташовані у масиві земель сільськогосподарського призначення, що підлягає консолідації, та які погодили проект консолідації земель, зобов’язані здійснювати заходи, передбачені затвердженим проектом консолідації земель.
3. Розробник проекту консолідації земель у процесі його розроблення зобов’язаний:
письмово інформувати власників, користувачів, заставодержателів земельних ділянок, розташованих у масиві земель сільськогосподарського призначення, що підлягає консолідації, про заходи, що передбачається здійснити згідно з проектом консолідації земель;
роз’яснювати власникам, користувачам земельних ділянок, розташованих у масиві земель сільськогосподарського призначення, що підлягає консолідації, їх права та обов’язки;
розглядати пропозиції, зауваження до зазначених заходів, надані власниками, користувачами земельних ділянок до моменту затвердження такого проекту консолідації земель;
організовувати на вимогу суб’єктів консолідації проведення зборів власників, користувачів земельних ділянок для обговорення зазначених заходів;
дотримуватися вимог цього Закону, інших вимог законодавства.
4. Розробник проекту консолідації земель для здійснення заходів, пов’язаних з розробленням такого проекту, має право:
отримувати відповідно до законодавства від органів влади та органів місцевого самоврядування інформацію про землі та земельні ділянки, розташовані у масиві земель сільськогосподарського призначення, що підлягає консолідації, їх власників та користувачів;
безперешкодного доступу до земельних ділянок, розташованих у масиві земель сільськогосподарського призначення, що підлягає консолідації;
отримувати від власників, користувачів земельних ділянок, територіальних органів центрального органу виконавчої влади із земельних ресурсів інформацію, необхідну для розроблення проекту консолідації земель.
Стаття 27. Передача земель державної власності, зайнятих польовими дорогами, у приватну власність у процесі консолідації земель сільськогосподарського призначення
1. Земельні ділянки, зайняті польовими дорогами, які підлягають передачі у приватну власність, визначаються проектом консолідації земель.
2. Власники земельних ділянок, розташованих у масиві земель сільськогосподарського призначення, що підлягає консолідації, мають право на безоплатне отримання у власність земельних ділянок державної та комунальної власності під польовими дорогами для обслуговування цих земельних ділянок (крім доріг, які обмежують земельні масиви). Надання зазначених земельних ділянок у власність, користування іншим особам забороняється, крім випадків їх надання в оренду особам, які є орендарями земельних ділянок, доступ до яких здійснюється через земельні ділянки під польовими дорогами.
Землі під польовими дорогами, призначеними для обслуговування декількох земельних ділянок, передаються їх власникам у спільну часткову власність.
3. Безоплатне надання земельних ділянок, зазначених у цій статті, здійснюється понад норми безоплатної приватизації, визначені у статті 121 Земельного кодексу України.
4. Розмір та конфігурація земельної ділянки, що безоплатно передається у власність згідно з цією статтею, визначається з дотриманням вимог щодо:
забезпечення вільного доступу до земельної ділянки безпосередньо з доріг, розташованих на межі масиву земель сільськогосподарського призначення, без необхідності проходу (проїзду) через інші земельні ділянки;
забезпечення можливості доступу до інших земельних ділянок.
5. Безоплатна передача у власність земельних ділянок у порядку, визначеному цією статтею, здійснюється за проектом консолідації земель.
Стаття 28. Порядок здійснення заходів, передбачених проектом землеустрою щодо консолідації земель сільськогосподарського призначення
1. Затверджений проект консолідації земель є підставою для здійснення таких заходів:
укладення договорів обміну земельних ділянок, передбаченого цим проектом;
державної реєстрації земельних ділянок, формування яких передбачено проектом;
внесення до Державного земельного кадастру відомостей про зміну меж та/або угідь земельних ділянок;
передачі у приватну власність земельних ділянок державної та комунальної власності, зайнятих польовими дорогами, призначеними для обслуговування земельних ділянок масиву земель сільськогосподарського призначення, що підлягає консолідації;
присвоєння кадастрових номерів земельним ділянкам, розташованим у масиві земель сільськогосподарського призначення, що підлягає консолідації, якщо такі номери не були присвоєні раніше;
інші заходи, передбачені проектом консолідації земель, які не суперечать вимогам законодавства.
Заходи, передбачені проектом консолідації земель, здійснюються у порядку, визначеному законодавством.
2. Обмін, зміна меж земельних ділянок, які перебувають у заставі, оренді, є підставою для внесення змін до договорів застави, оренди земельних ділянок у частині відомостей про орендодавця, заставодавця, а також відомостей про земельні ділянки, які є об’єктом оренди, застави.
3. Кадастрові номери земельних ділянок, межі яких були змінені за проектом консолідації земель, не скасовуються, а до Державного земельного кадастру вносяться відомості про такі зміни.

Розділ ІІІ

ПРОДАЖ ЗЕМЕЛЬНИХ ДІЛЯНОК ТА ПРАВ НА НИХ НА ЗЕМЕЛЬНИХ ТОРГАХ

Глава 5. Суб’єкти земельних торгів у формі аукціону та професійна підготовка ліцитаторів

Стаття 29. Суб’єкти земельних торгів у формі аукціону
1. Суб’єктами земельних торгів у формі аукціону є:
особа, яка має дозвіл (ліцензію) на проведення земельних торгів;
центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів, який здійснює ліцензування проведення земельних торгів та організовує підготовку ліцитаторів для обслуговування земельних торгів відповідно до цього Закону;
фізична або юридична особа, орган виконавчої влади, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, орган місцевого самоврядування, державний орган приватизації або державний виконавець при виконанні передбачених законом виконавчих документів.
Стаття 30. Здійснення підготовки ліцитаторів
1. Ліцитаторами можуть бути громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які мають вищу освіту, володіють державною мовою, склали кваліфікаційний іспит та одержали кваліфікаційне свідоцтво ліцитатора з проведення земельних аукціонів відповідно до вимог цієї статті.
Ліцитатором не може бути особа, обмежена у дієздатності або визнана недієздатною за рішенням суду.
2. Професійна підготовка ліцитаторів передбачає навчання за програмою підготовки та підвищення кваліфікації ліцитаторів з проведення земельних аукціонів на базі навчальних закладів, які уклали відповідний договір з центральним органом виконавчої влади з питань земельних ресурсів.
Вимоги до програм підготовки та підвищення кваліфікації ліцитаторів з проведення земельних аукціонів установлюються центральним органом виконавчої влади з питань земельних ресурсів.
3. Фізичним особам, які пройшли навчання за програмою підготовки ліцитаторів та склали кваліфікаційний іспит, видається кваліфікаційне свідоцтво ліцитатора з проведення земельних аукціонів.
Порядок проведення кваліфікаційних іспитів та порядок анулювання кваліфікаційного свідоцтва ліцитатора з проведення земельних аукціонів установлюються центральним органом виконавчої влади, до повноважень якого належить здійснення нормативно-правового регулювання у сфері земельних відносин.
Особи, які не склали кваліфікаційного іспиту, допускаються до його повторного складення не раніше ніж через один рік.
Ліцитатори з проведення земельних аукціонів зобов’язані не рідше одного разу на три роки підвищувати кваліфікацію за програмою підвищення кваліфікації.
Видача кваліфікаційного свідоцтва ліцитатора з проведення земельних аукціонів та видача дубліката здійснюється навчальним закладом.
Строк видачі кваліфікаційного свідоцтва ліцитатора з проведення земельних аукціонів або надання письмового повідомлення про відмову у видачі кваліфікаційного свідоцтва ліцитатора з проведення земельних аукціонів становить 10 днів з дня складення кваліфікаційного іспиту.
Строк дії кваліфікаційного свідоцтва ліцитатора з проведення земельних аукціонів не обмежений у часі. Невиконання вимоги, зазначеної в абзаці четвертому частини третьої цієї статті, є підставою для зупинення дії кваліфікаційного свідоцтва ліцитатора з проведення земельних аукціонів.
4. Підставою для відмови у видачі кваліфікаційного свідоцтва ліцитатора з проведення земельних аукціонів є непроходження курсу підготовки ліцитаторів з проведення земельних аукціонів та/або нескладення кваліфікаційного іспиту на отримання кваліфікаційного свідоцтва.
5. Кваліфікаційне свідоцтво ліцитатора може бути анульовано центральним органом виконавчої влади з питань земельних ресурсів у разі:
подання ліцитатором заяви про анулювання свідоцтва;
набрання законної сили рішенням суду про обмеження дієздатності особи (ліцитатора), визнання її недієздатною, безвісно відсутньою;
набрання законної сили рішенням суду про визнання недійсним договору, укладеного за результатами аукціону, проведеного ліцитатором, з підстав порушення ліцитатором законодавства;
смерті ліцитатора.
6. Центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів веде Державний реєстр ліцитаторів з проведення земельних аукціонів, які отримали кваліфікаційне свідоцтво.
Порядок формування, ведення та користування Державним реєстром ліцитаторів з проведення земельних аукціонів установлюється центральним органом виконавчої влади, до повноважень якого належить здійснення нормативно-правового регулювання у сфері земельних відносин.
Глава 6. Продаж земельних ділянок та прав на них на аукціоні
Стаття 31. Добір та формування переліку земельних ділянок державної та комунальної власності, які виставляються для продажу на аукціоні або право оренди яких виставляється для такого продажу
1. Організатор визначає перелік земельних ділянок державної чи комунальної власності для продажу на аукціоні таких ділянок або права їх оренди окремими лотами.
2. Добір земельних ділянок державної чи комунальної власності для формування переліку, зазначеного в частині першій цієї статті, здійснюється:
щодо земельних ділянок для містобудівних потреб — відповідно до затвердженої в установленому законодавством порядку документації із землеустрою та містобудівної документації;
щодо земельних ділянок не для містобудівних потреб — відповідно до затвердженої в установленому законодавством порядку документації із землеустрою.
3. Земельні ділянки, включені до переліку, зазначеного в частині другій цієї статті, не можуть надаватися у користування для будь-яких цілей, зокрема в оренду, до завершення аукціону.
Стаття 32. Підготовка лотів до продажу на аукціоні
1. Підготовку лотів до продажу на аукціоні забезпечує організатор.
Підготовка лотів щодо продажу земельних ділянок або права оренди на них включає:
виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (у разі зміни цільового призначення земельної ділянки та у разі, якщо межі земельної ділянки не встановлені в натурі);
визначення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості);
встановлення стартової ціни лота;
виготовлення територіальним органом центрального органу виконавчої влади з питань земельних ресурсів технічного паспорта земельної ділянки (у разі його відсутності);
присвоєння кадастрового номера земельній ділянці (у разі його відсутності);
державну реєстрацію речового права на земельну ділянку, що підлягає продажу.
Виготовлення землевпорядної документації здійснюється суб’єктами господарювання, які отримали ліцензію на проведення таких робіт, відповідно до договору з організатором.
У разі необхідності виготовлення технічного паспорта земельної ділянки організатор після затвердження землевпорядної та землеоціночної документації, зазначеної в абзацах третьому і п’ятому цієї частини, передає відповідні документи і матеріали територіальному органу центрального органу виконавчої влади з питань земельних ресурсів для виготовлення технічного паспорта.
2. Після виготовлення технічного паспорта земельної ділянки та інших матеріалів організатор передає відповідну документацію і матеріали виконавцю.
Виконавець земельних аукціонів з продажу земельних ділянок державної чи комунальної власності або права оренди на них визначається організатором земельного аукціону відповідно до законодавства про здійснення державних закупівель, а у разі, якщо законодавство про здійснення державних закупівель не застосовується, — на конкурсних засадах.
Право на проведення аукціонів на конкурсних засадах отримує особа, яка має відповідну ліцензію та запропонувала найнижчу вартість послуг.
Документація щодо кожного лота оформляється виконавцем в окрему справу і після закінчення аукціону передається покупцеві.
Із зазначених документації та матеріалів виконавець формує інформаційну картку на лот.
3. Закупівля послуг (землевпорядних робіт) за державні кошти у процесі підготовки до продажу земельних ділянок та прав на них здійснюється у порядку, визначеному законодавством про здійснення державних закупівель.
4. Умови, оголошені перед проведенням аукціону, не підлягають зміні під час укладення договору купівлі-продажу або договору оренди.
Стаття 33. Підготовка до проведення аукціону
1. Аукціон проводиться виконавцем на підставі договору з організатором.
Виконавець не пізніше п’яти робочих днів після підписання зазначеного договору та отримання матеріалів на лот публікує у друкованих засобах масової інформації загальнодержавної, регіональної та місцевої сфери розповсюдження, а також на офіційному веб-сайті центрального органу виконавчої влади з питань земельних ресурсів оголошення із зазначенням дати проведення аукціону та переліку лотів.
2. В оголошенні зазначаються:
розміри земельної ділянки;
цільове призначення, а для містобудівних потреб — також види використання (пріоритетні та допустимі);
умови продажу і стартова ціна;
містобудівні умови і обмеження забудови земельної ділянки;
місце і час проведення торгів;
відомості про дату припинення реєстрації заяв про участь в аукціоні;
сума реєстраційного внеску та сума гарантійного внеску, які сплачуються учасниками, порядок їх сплати;
номер рахунка виконавця, відкритого в банку, для сплати реєстраційного та гарантійного внесків;
найменування та адреса установи, прізвище та посада, номер телефону особи, в якої можна ознайомитися з технічним паспортом земельної ділянки;
розмір винагороди виконавця земельного аукціону та порядок її виплати.
3. Аукціон проводиться не раніше ніж через 30 днів та не пізніше 60 днів після опублікування зазначеного оголошення.
Стаття 34. Скасування аукціону
1. Організатор має право відмовитися від проведення аукціону у разі надходження документів, які тягнуть за собою внесення змін до землевпорядної та землеоціночної документації на земельну ділянку, яка підлягає продажу. У разі відмови організатора від проведення аукціону він у десятиденний строк після прийняття рішення про відмову від проведення аукціону відшкодовує виконавцю фактично здійснені витрати, але не більше максимальної суми винагороди, що встановлена частиною п’ятою статті 41 цього Закону, а виконавець протягом п’яти днів повертає сплачені гарантійні та реєстраційні внески учасникам.
2. Повідомлення про скасування аукціону надсилається не пізніше наступного дня після прийняття відповідного рішення організатором усім особам, які подали заяву про участь в аукціоні.
3. У разі скасування аукціону виконавець повертає учасникам сплачені ними реєстраційні та гарантійні внески не пізніше п’яти банківських днів з дати скасування.
4. Організатор відшкодовує виконавцю фактичні витрати на підготовку до проведення земельних торгів.
Стаття 35. Учасники аукціону
1. В аукціоні можуть брати участь особи, які відповідно до Земельного кодексу України та цього Закону мають право на набуття у власність або в оренду земельних ділянок і сплатили реєстраційний та гарантійний внески.
Стаття 36. Порядок подання документів для участі в аукціоні та реєстрації його учасників
1. Особа, яка бажає взяти участь в аукціоні, подає виконавцю:
заяву про участь в аукціоні (не пізніше ніж за три робочих дні до його проведення);
витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб — підприємців (для юридичних осіб та фізичних осіб — підприємців) або реєстраційний номер облікової картки платника податків, крім випадків, коли фізична особа через свої релігійні або інші переконання відмовилася від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податку, офіційно повідомила про це відповідні органи державної влади та має відмітку в паспорті громадянина України;
документи, що підтверджують сплату реєстраційного та гарантійного внесків (копії розрахункових документів, виписки з рахунків).
Представник фізичної чи юридичної особи подає, крім зазначених документів, відповідну довіреність та копію свого паспорта.
2. Виконавець приймає документи в учасників — фізичних осіб та представників учасників — юридичних осіб і видає довідку про отримання документів із зазначенням їх переліку.
3. Виконавець після отримання документів, зазначених у частині першій цієї статті, записує до книги реєстрації учасників аукціону порядковий номер учасника і номер лота, який він виявив бажання придбати.
Крім того, у книзі зазначаються:
для фізичних осіб — прізвище, ім’я та по батькові, зареєстроване місце проживання (за наявності) та ідентифікаційний номер у Державному реєстрі фізичних осіб — платників податків та інших обов’язкових платежів;
для юридичних осіб, заснованих громадянами України або юридичними особами України, — найменування, місцезнаходження, ідентифікаційний код згідно з Єдиним державним реєстром підприємств та організацій України;
для іноземних осіб: для іноземних громадян та осіб без громадянства — громадянство, прізвище, ім’я та по батькові (за наявності), постійне місце проживання за межами України; для іноземних юридичних осіб — найменування, місцезнаходження та держава, в якій зареєстрована юридична особа (для іноземних юридичних осіб), і держава, в якій зареєстровано засновників (учасників) спільних підприємств, заснованих за участю іноземних юридичних і фізичних осіб.
4. Інформація про особу учасника (його представника), що міститься в поданих ним документах, не підлягає розголошенню, крім випадків, установлених законом.
5. Після реєстрації учаснику видається вхідний квиток, інформаційна картка на лот та картка учасника (із зазначенням на зворотному боці умов проведення аукціону).
6. У день проведення аукціону виконавець реєструє присутніх учасників. Учасник (його представник) зобов’язаний пред’явити паспорт (доручення на вчинення дій під час аукціону, зокрема на участь в аукціоні та підписання протоколу про результати торгів, і паспорт).
Після цього виконавець видає учаснику табличку з номером.
Реєстрація починається за три години та закінчується за 20 хвилин до початку аукціону.
Незареєстровані особи до участі в аукціоні не допускаються.
7. Форми заяви про участь в аукціоні, довідки про отримання документів виконавцем, книгу реєстрації учасників аукціону, вхідного квитка, інформаційної картки на лот та картки учасника, типового договору купівлі-продажу лота затверджуються центральним органом виконавчої влади, до повноважень якого належить здійснення нормативно-правового регулювання у сфері земельних відносин.
Стаття 37. Забезпечення гласності, прозорості та підтримання порядку під час проведення аукціону
1. Під час проведення аукціону мають право бути присутніми та здійснювати звукозапис і відеозйомку процесу проведення торгів представники засобів масової інформації та громадських організацій.
2. За рішенням ліцитатора під час аукціону за певним лотом у залі можуть бути присутні учасники, які не беруть участі в торгах за цим лотом, а також особи, які не є учасниками, за запрошенням організатора.
3. Особам, які не є учасниками аукціону за конкретним лотом, забороняється втручання у торги в будь-який спосіб.
Учасникам та особам, зазначеним у частинах першій і другій цієї статті, забороняється вчиняти дії, спрямовані на умисне створення перешкод для проведення аукціону (пересуватися по залу та голосно розмовляти без дозволу ліцитатора, відвертати увагу учасників).
4. Ліцитатор для усунення порушень та відновлення порядку має право:
усно попередити учасника чи запрошену особу про необхідність припинення порушень, але не більше одного разу за кожний вид порушення;
вимагати від учасника чи запрошеної особи залишити зал торгів за неодноразове порушення порядку проведення торгів;
тимчасово припинити проведення аукціону та оголосити перерву в разі порушення учасниками правил проведення торгів.
Стаття 38. Проведення аукціону
1. Аукціон починається з оголошення ліцитатором порядку його проведення.
2. Лот виставляється на аукціоні за наявності не менш як двох учасників.
3. Ліцитатор оголошує номер лота, зазначений в інформаційній картці, місце розташування, розмір, цільове призначення земельної ділянки та можливі види використання земельної ділянки в межах певної категорії земель, а також стартову ціну лота.
4. Торги починаються з оголошення ліцитатором стартової ціни одночасно з ударом аукціонного молотка (гонга), якщо один або більше учасників сповістили про готовність придбати лот.
5. Якщо протягом трьох хвилин після триразового оголошення стартової ціни ніхто з учасників не висловив бажання придбати лот за ціною, оголошеною ліцитатором, лот знімається з продажу на цьому аукціоні.
У разі якщо про готовність придбати лот за стартовою ціною сповістили не менш як два учасники, ліцитатор збільшує стартову ціну на крок аукціону з подальшим послідовним збільшенням ціни.
Значення кроку аукціону встановлюється організатором у розмірі до 10 відсотків стартової ціни.
Учасникам, які відмовилися придбати лот за стартовою ціною, гарантійні внески не повертаються.
6. У ході аукціону учасники повідомляють про намір придбати лот за оголошеною ліцитатором ціною двома способами: підняттям таблички з номером, повернутим до ліцитатора, що засвідчує прийняття ціни, запропонованої ліцитатором (прийняття пропозиції ціни без голосу), або підняттям таблички з одночасним оголошенням своєї пропозиції стосовно ціни лота, яка має бути більшою, ніж названа ліцитатором ціна, щонайменше на один крок аукціону, але обов’язково кратною кроку (пропозиція ціни з голосу).
Якщо запропонована учасником ціна перевищує оголошену ліцитатором ціну, ліцитатор називає номер учасника і повідомляє про його пропозицію.
У разі якщо ціна, запропонована з голосу одним із учасників, більша за ціну, оголошену ліцитатором, але не кратна кроку аукціону, ліцитатор трактує таку пропозицію як згоду учасника збільшити ціну на відповідну кількість кроків аукціону, називає номер цього учасника і запропоновану ним ціну, кратну кроку аукціону.
Якщо учасник підняв табличку та оголосив ціну, меншу за оголошену ліцитатором або попереднім учасником, ліцитатор повторює свою ціну або ціну попереднього учасника, вважаючи підняття таблички учасником, який запропонував меншу ціну, за згоду прийняти ціну, яку назвав ліцитатор або попередній учасник. Після цього ліцитатор оголошує наступну ціну, збільшену на крок аукціону.
Мовчання учасника, який першим підняв табличку з номером після оголошення ліцитатором ціни, трактується як згода учасника на запропоновану ліцитатором ціну. Після цього ліцитатор називає номер учасника, який першим підняв табличку, і оголошує наступну ціну, збільшену на крок аукціону.
У разі якщо після оголошення запропонованої ліцитатором ціни одночасно декілька учасників піднімають свої таблички з номером (прийняття пропозиції ціни без голосу), ліцитатор називає нову ціну, збільшену на крок аукціону, не оголошуючи номерів учасників до того моменту, коли будь-який з них не оголосить свою ціну або ліцитатор не визначить, який з учасників підняв табличку першим під час чергового збільшення оголошеної ліцитатором ціни.
Якщо під час послідовного збільшення ціни ліцитатором одночасно декілька учасників залишають свої таблички піднятими, ліцитатор у будь-який момент на свій розсуд може запропонувати їм оголосити свою ціну і після першого оголошення одним з учасників своєї пропозиції назвати номер учасника, який оголосив пропозицію, а також ціну, запропоновану таким учасником, а потім оголосити наступну ціну, збільшену на крок аукціону.
У разі якщо два або більше учасників одночасно погодилися з оголошеною ціною, але не погодилися з наступною ціною, збільшеною на крок аукціону, ліцитатор може оголосити про зменшення кроку аукціону і назвати наступну ціну, збільшену на новий крок аукціону. Якщо після цього ніхто з учасників не висловить бажання придбати лот за оголошеною ліцитатором останньою ціною, ліцитатор може запропонувати їм оголосити свою ціну. Після оголошення одним з учасників своєї пропозиції ліцитатор називає номер учасника, який оголосив пропозицію, а також запропоновану ним ціну. Інші учасники можуть запропонувати лише вищу за оголошену ціну, яку ліцитатор оголошує разом з номером учасника і збільшує на наступний крок.
У разі якщо протягом трьох хвилин після триразового повторення останньої ціни не запропонована вища ціна, ліцитатор закінчує торги за лотом одночасно з ударом аукціонного молотка (гонга) та проголошенням слова «Продано», називає ціну продажу лота за останньою найбільшою ціною, за якою виявлено намір придбати лот, номер переможця і викликає його для підписання протоколу, який ведеться під час аукціону.
7. Переможець, який відмовився від підписання протоколу, позбавляється права на подальшу участь в аукціоні з продажу цього лота. До протоколу вноситься запис про відмову переможця від його підписання. У такому разі протокол підписується ліцитатором та представником виконавця у день проведення аукціону, сума гарантійного внеску переможцю не повертається.
За наявності інших учасників, які виявили бажання придбати зазначений лот, організатор відновлює торги за цим об’єктом у день проведення аукціону.
За умови відсутності таких учасників лот виставляється на повторний аукціон.
8. Після закінчення торгів за кожним лотом ліцитатор має право оголосити перерву на 15 хвилин.
9. У процесі проведення аукціону виконавець веде протокол, у якому зазначаються номер лота, стартова ціна та ціна продажу лота, пропозиції учасників, відомості про переможця, номери рахунків, на які переможець повинен внести кошти за придбаний лот. У разі потреби до протоколу може бути внесена й інша інформація. Протокол підписується переможцем, ліцитатором та представником організатора у день проведення аукціону.
Завірена організатором копія протоколу видається переможцю.
10. Аукціон вважається таким, що закінчився, після підписання протоколу аукціону.
Стаття 39. Оприлюднення результатів аукціону
1. Організатор не пізніше п’яти робочих днів після проведення аукціону публікує у друкованих засобах масової інформації, в яких було розміщено оголошення про його проведення, та розміщує на офіційному веб-сайті центрального органу виконавчої влади з питань земельних ресурсів повідомлення про результати аукціону за кожним лотом із зазначенням:
місця розташування та розміру земельної ділянки;
строку оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди);
ціни продажу лота, визначеної за результатами аукціону;
цільового призначення земельної ділянки.
Стаття 40. Порядок визнання аукціону таким, що не відбувся, анулювання результатів аукціону
1. Аукціон визнається таким, що не відбувся, у разі:
відсутності учасників або наявності тільки одного учасника (крім проведення повторного аукціону);
якщо жоден з учасників не запропонував ціну, вищу за стартову ціну земельної ділянки;
відмови переможця від підписання протоколу із зазначенням результатів аукціону.
Рішення про визнання аукціону таким, що не відбувся, приймається виконавцем у день його проведення.
2. Результати аукціону анулюються організатором у разі відмови переможця від укладення договору купівлі-продажу або договору оренди земельної ділянки, а також у разі несплати переможцем в установлений строк належної суми за придбаний лот.
Рішення про анулювання аукціону приймається організатором у п’ятиденний строк після виникнення підстави для анулювання.
3. Гарантійні внески не повертаються:
усім учасникам аукціону, якщо жоден з них не запропонував ціну, вищу за стартову ціну лота;
учаснику аукціону, який був відсторонений від участі в торгах ліцитатором за неодноразове порушення порядку проведення аукціону;
переможцю, який відмовився від підписання протоколу із зазначенням результатів аукціону;
переможцю у разі несплати ним в установлений строк належної суми за придбаний лот;
переможцю, який відмовився від укладення договору купівлі-продажу або оренди земельної ділянки.
4. У разі прийняття рішення про визнання аукціону таким, що не відбувся, або анулювання його результатів повторний аукціон може бути проведений не раніше ніж через місяць з дня проведення попереднього аукціону і не пізніше ніж через шість місяців з дня прийняття такого рішення.
Якщо аукціон визнано таким, що не відбувся, з підстави наявності лише одного учасника, а для участі у повторному аукціоні також зареєстрований лише той самий учасник, він має право придбати земельну ділянку або право її оренди за ціною, не меншою ніж вартість земельної ділянки або права її оренди, визначеної за результатами експертної грошової оцінки, що проведена за методикою, затвердженою Кабінетом Міністрів України.
5. Повторний аукціон проводиться у порядку, встановленому для проведення аукціонів. До участі у повторному аукціоні не допускаються переможці попередніх аукціонів, які не сплатили в установлений строк вартості лота за договором, відмовилися від укладення договору купівлі-продажу або оренди чи від підписання протоколу із зазначенням результатів аукціону.
Стаття 41. Фінансове забезпечення проведення аукціону
1. Аукціон проводиться відповідно до договору між організатором та виконавцем за рахунок коштів, що сплачуються організатором як винагорода виконавцеві, та реєстраційних внесків учасників аукціону.
Підготовка до продажу земельних ділянок державної власності та права її оренди здійснюється за рахунок коштів державного бюджету.
Підготовка до продажу земельних ділянок комунальної власності та права їх оренди здійснюється за рахунок коштів відповідного місцевого бюджету.
До розмежування земель державної та комунальної власності підготовка до продажу земельних ділянок та права їх оренди здійснюється:
у межах населених пунктів місцевими радами за рахунок коштів відповідних місцевих бюджетів;
за межами населених пунктів — місцевими (обласними, районними) державними адміністраціями за рахунок коштів відповідних (обласних, районних) бюджетів.
У разі недостатності в організатора власних коштів він має право залучати кредитні ресурси та кошти з інших не заборонених законом джерел.
Договором між організатором та виконавцем може передбачати можливість фінансування підготовки до проведення аукціону за рахунок виконавця з подальшим відшкодуванням його витрат за рахунок коштів відповідного бюджету.
2. Розмір реєстраційного внеску визначається виконавцем.
Максимальний розмір реєстраційного внеску не може перевищувати 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати на дату публікації оголошення про проведення аукціону.
3. Розмір гарантійного внеску за лотом становить 10 відсотків стартової ціни лота.
Сплачені суми гарантійних внесків (крім випадків, визначених частиною третьою статті 40 цього Закону) повертаються всім учасникам, які не визнані переможцями, протягом трьох банківських днів з дня проведення аукціону.
4. Реєстраційний та гарантійний внески сплачуються учасниками аукціону на окремі рахунки виконавця, відкриті в банку.
5. Організатор установлює винагороду виконавцю у розмірі 5 відсотків сумарної стартової ціни лотів, що виставлені на аукціон, але не більш як 3500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Винагорода складається з видатків на організацію та проведення аукціону та прибутку виконавця.
Стаття 42. Укладення договору купівлі-продажу або оренди земельної ділянки за результатами аукціону та здійснення розрахунку за придбаний лот
1. Договір купівлі-продажу земельного лота укладається між організатором і переможцем аукціону та нотаріально посвідчується.
Для посвідчення договору купівлі-продажу земельної ділянки або права її оренди нотаріусу подається протокол аукціону з інформацією про земельну ділянку, відповідальність за достовірність якої покладається на організатора аукціону.
У разі придбання переможцем кількох лотів договір укладається окремо на кожний з них.
2. У разі відмови від укладення договору купівлі-продажу лота на умовах, визначених у договорі, або відмови включити до договору умови, визначені в цьому Законі, та документації про земельні торги або у разі невиплати винагороди виконавцю аукціону переможець втрачає сплачений ним гарантійний внесок.
3. Гарантійний внесок, сплачений переможцем до початку аукціону, зараховується до купівельної ціни. Виконавець перераховує протягом семи банківських днів після закінчення аукціону сплачені на його рахунок гарантійний внесок переможця та гарантійні внески учасників, що не повертаються відповідно до частини третьої статті 41 цього Закону, на відповідні рахунки організатора.
У разі продажу земельної ділянки державної чи комунальної власності або права її оренди виконавець протягом семи банківських днів після закінчення аукціону перераховує суму гарантійного внеску, сплаченого на його рахунок переможцем, на відповідні рахунки організатора торгів, відкриті в органах центрального органу виконавчої влади, утвореного для реалізації державної політики у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів для зарахування надходжень від продажу земельних ділянок або прав на них, та перераховує гарантійні внески учасників, що не повертаються відповідно до частини третьої статті 40 цього Закону, на відповідні бюджетні рахунки, відкриті в органах центрального органу виконавчої влади, утвореного для реалізації державної політики у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів для зарахування інших надходжень.
4. Якщо переможець не вніс належної до сплати суми за придбаний лот у визначений строк, він втрачає гарантійний внесок, а договір купівлі-продажу лота вважається розірваним.
Стаття 43. Особливості реалізації земельної ділянки державним виконавцем
1. Звернення стягнення на земельну ділянку у рамках процедури виконавчого провадження здійснюється державним виконавцем у порядку, встановленому Законом України «Про виконавче провадження», з урахуванням особливостей підготовки до проведення та проведення земельних торгів, визначених цим Законом.
Глава 7. Продаж земельних ділянок та прав на них на земельних торгах у формі конкурсу
Стаття 44. Сфера застосування земельних торгів у формі конкурсу
Земельні торги у формі конкурсу (далі — конкурс) щодо земель державної або комунальної власності можуть проводитися у разі продажу чи оренди земель для:
ведення товарного сільськогосподарського виробництва та особистого селянського господарства;
будівництва об’єктів транспортної інфраструктури та електроенергетики;
спорудження об’єктів соціальної інфраструктури (навчальних закладів, закладів культури, закладів фізичної культури і спорту, медичних закладів).
Сфера застосування земельних торгів у формі конкурсу щодо земель приватної власності визначається власником цих земель.
Стаття 45. Визначення умов конкурсу
1. Конкурс проводиться для всіх бажаючих фізичних або юридичних осіб, які відповідно до Земельного кодексу України та цього Закону мають право на набуття у власність або в оренду земельних ділянок, а також для визначеної категорії учасників (фермерських господарств, сільськогосподарських підприємств, осіб, які здійснюють діяльність у будівництві, тощо).
2. Після прийняття рішення про продаж земельних ділянок (права їх оренди) на конкурсі організатор розробляє та подає на затвердження відповідні умови конкурсу.
3. Умови конкурсу щодо продажу земельної ділянки державної чи комунальної власності (права її оренди) затверджуються рішенням органу, який прийняв рішення про продаж земельної ділянки на земельних торгах на підставі затвердженого проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.
4. Умови конкурсу обов’язково повинні містити:
основні положення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (кількісні та якісні характеристики земельної ділянки, її місце розташування, перелік суміжних землевласників та землекористувачів, цільове призначення, наявні обмеження (обтяження) прав на земельну ділянку, допустимі види забудови земельної ділянки (у разі продажу земельної ділянки (права її оренди) під забудову);
категорії осіб, які можуть брати участь у земельному конкурсі;
вимоги до використання земельної ділянки;
критерії вибору переможця земельних торгів;
інформацію про можливості пропонувати інші, крім передбачених конкурсними умовами, умови договору купівлі-продажу, оренди земельної ділянки, а також стосовно того, як будуть оцінюватися такі пропозиції учасників;
інформацію про те, як має бути обчислена і виражена ціна, зазначена в конкурсній заявці;
вимоги щодо гарантування зобов’язань учасників конкурсу, якщо такі висуваються;
остаточний строк, місце і спосіб подання заявок особами, які мають намір взяти участь у конкурсі;
способи звернення учасників за роз’ясненням конкурсних вимог, висунутих власником земельної ділянки;
місце, дата, час і порядок розкриття конвертів з конкурсними заявками, що надійшли від учасників конкурсу;
імена, прізвища та адреси уповноважених осіб організатора;
проект відповідного цивільно-правового договору;
пропозиції територіальних громад щодо участі в розвитку соціальної інфраструктури на даній території;
замовлення щодо сільськогосподарських культур, для вирощування яких земельна ділянка, призначена для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, передається в оренду.
5. Затверджені умови конкурсу повертаються організатору, який визначає виконавця проведення конкурсу.
Виконавець у п’ятиденний термін з дати отримання умов конкурсу забезпечує публікацію у відповідному друкованому засобі масової інформації оголошення про проведення конкурсу.
Умови конкурсу можуть бути в повному обсязі опубліковані у відповідному друкованому засобі масової інформації. У разі якщо умови конкурсу в повному обсязі не опубліковані у відповідному друкованому засобі масової інформації, кожному учаснику конкурсу виконавець надає примірник таких умов.
6. Оголошення про проведення конкурсу має включати відомості про:
організатора та виконавця конкурсу;
розмір, місце розташування, кадастровий номер земельної ділянки, її кількісні та якісні характеристики;
цільове призначення земельної ділянки та встановлені обмеження і обтяження прав на неї;
стартову ціну;
основні інвестиційні чи інші вимоги щодо використання земельної ділянки згідно з умовами конкурсу;
місце і час проведення конкурсу;
розмір реєстраційного та гарантійного внесків учасника і порядок їх сплати;
найменування та місцезнаходження виконавця, номер телефону, адресу, за якими можна отримати додаткову інформацію, дізнатися, де можна ознайомитися з проектом землеустрою земельної ділянки, та отримати умови конкурсу;
вичерпний перелік документів, які необхідно подати особам, які бажають взяти участь у конкурсі, для реєстрації їх учасниками цього конкурсу;
дату початку та закінчення строку приймання документів у осіб, які бажають взяти участь у конкурсі, що не може становити менше ніж 25 днів з дня публікації оголошення;
строк подачі конкурсних заявок, який не може становити менше ніж один місяць з дати закінчення терміну приймання документів у осіб, які бажають взяти участь у конкурсі;
розмір винагороди виконавця конкурсу, що виплачується переможцем конкурсу.
Стаття 46. Реєстрація осіб, які бажають взяти участь у конкурсі
1. У конкурсі можуть брати участь категорії осіб, зазначені в умовах конкурсу, які сплатили реєстраційний та гарантійний внески.
Розміри реєстраційного та гарантійного внесків визначаються організатором у межах від половини до одного відсотка та від п’яти до десяти відсотків стартової ціни відповідно.
2. Особа, яка бажає взяти участь у конкурсі, подає виконавцю:
заяву про участь в конкурсі із зазначенням лота (лотів, які вона виявила бажання придбати);
засвідчені копії установчих документів, свідоцтва про державну реєстрацію (для юридичних осіб) та копію паспорта, копію документа про присвоєння ідентифікаційного номера у Державному реєстрі фізичних осіб — платників податків (для фізичних осіб). У разі подання документів іноземною особою вказані документи подаються у перекладі, засвідченому у встановленому порядку;
документи, що підтверджують сплату реєстраційного та гарантійного внесків;
визначені в оголошенні про проведення конкурсу документи, які підтверджують відповідність особи категоріям осіб, які можуть взяти участь у конкурсі відповідно до конкурсних умов.
Представник юридичної особи подає також документи, які підтверджують його повноваження виступати від імені цієї юридичної особи та копію паспорта.
Представник виконавця приймає документи особисто в учасників — фізичних осіб та представників учасників — юридичних осіб і видає довідку про отримання документів із зазначенням їх переліку.
Забороняється вимагати для реєстрації учасника конкурсу документи, не зазначені у частині другій цієї статті.
3. Виконавець після отримання документів, зазначених у частині другій цієї статті, записує до книги реєстрації порядковий номер учасника і номер лота, який він виявив бажання придбати. Крім того, у книзі зазначається:
для фізичних осіб — прізвище, ім’я та по батькові, зареєстроване місце проживання та ідентифікаційний номер у Державному реєстрі фізичних осіб — платників податків та інших обов’язкових платежів. Для іноземних громадян та осіб без громадянства — громадянство, прізвище, ім’я та по батькові (за наявності), постійне місце проживання за межами України;
для юридичних осіб України — найменування, місцезнаходження, ідентифікаційний код згідно з Єдиним державним реєстром підприємств та організацій України;
для іноземних юридичних осіб, спільних підприємств — найменування, місцезнаходження та держава, в якій зареєстрована така юридична особа.
4. Після реєстрації виконавець видає учаснику посвідчення учасника конкурсу, копію проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, та примірник конкурсних умов.
У посвідченні учасника конкурсу зазначаються: прізвище, ім’я (найменування) учасника, його ідентифікаційний код (номер), характеристики лота, який виставляється на продаж (кількісні та якісні характеристики земельної ділянки, її цільове призначення та місце розташування), дані про організатора та виконавця конкурсу.
5. Виконавець укладає з учасником договір про участь у конкурсі, яким передбачаються умови повернення (або утримання) реєстраційних та гарантійних внесків, можливість накладення штрафів на учасника у випадках, визначених у цьому Законі.
6. Виконавець відмовляє у реєстрації особі, яка виявила бажання взяти участь у конкурсі, у разі:
ненадання особою, яка виявила бажання взяти участь у конкурсі, документів, передбачених частиною другою цієї статті;
відсутності у особи, яка виявила бажання взяти участь у конкурсі, права на заключення відповідного цивільно-правового договору.
7. У разі відмови у реєстрації особі, яка виявила бажання взяти участь у конкурсі, їй повертається сума сплачених реєстраційного та гарантійного внесків.
8. Реєстрація учасників, які виявили бажання взяти участь у конкурсі, здійснюється щодо кожного лота окремо.
Стаття 47. Роз’яснення щодо умов конкурсу
1. Учасник має право звернутися до організатора торгів у письмовій формі із запитом про надання роз’яснення щодо умов конкурсу та змісту конкурсних документів.
Організатор торгів зобов’язаний надати відповідь на кожне з поставлених учасником запитань стосовно роз’яснення змісту конкурсних документів, якщо запит про це надійшов не пізніше, ніж за п’ятнадцять днів до закінчення строку подання конкурсних заявок.
Роз’яснення має бути надіслано учаснику протягом строку, який дасть йому змогу подати свою конкурсну заявку до закінчення встановленого для цього строку, але не пізніше трьох днів після отримання запиту.
Це роз’яснення також надсилається всім учасникам земельних торгів, яким були видані умови конкурсу, без зазначення учасника, від якого надійшов запит про надання роз’яснення.
2. Роз’яснення організатора долучається до конкурсних документів у вигляді уточнення (доповнення), але не пізніше ніж за двадцять днів до закінчення строку подання конкурсних заявок.
Стаття 48. Подання конкурсних заявок
1. Організатор встановлює дату, до якої покупці повинні подати конкурсні заявки. Строк подання конкурсних заявок не може бути меншим тридцяти днів з дати закінчення терміну подання документів особами, які бажають взяти участь у конкурсі.
Строк подачі конкурсних заявок може бути подовжений організатором за відповідним зверненням учасника конкурсу, але не більше ніж на два тижні.
Оголошення про подовження строку подачі конкурсних заявок публікується у друкованому засобі масової інформації, в якому було опубліковано оголошення про проведення конкурсу.
2. Конкурсна заявка складається українською мовою у письмовій формі і має бути підписана учасником конкурсу або уповноваженою ним особою.
Конкурсна заявка подається виконавцю у заклеєному конверті з супровідним листом, у якому зазначається:
найменування (для юридичних осіб), прізвище, ім’я, по батькові учасника конкурсу, який подає конкурсну заявку;
лот, у конкурсі з продажу якого бере участь учасник.
Виконавець зобов’язаний надати особі, яка подала конкурсну заявку, письмове повідомлення про її отримання.
Виконавець повертає учаснику подану ним конкурсну заявку без розкриття конверта, в якому вона була отримана, у разі:
отримання конкурсної заявки після закінчення строку, встановленого для її подання;
отримання конкурсної заявки з порушенням вимог, встановлених частиною четвертою цієї статті.
Стаття 49. Строк дії конкурсних заявок, порядок їх зміни та відкликання
1. Конкурсні заявки є дійсними протягом строку проведення конкурсу.
До закінчення строку подання конкурсних заявок учасник має право змінити чи відкликати свою конкурсну заявку.
2. Відкликання конкурсної заявки здійснюється шляхом надіслання виконавцю письмового повідомлення про це.
3. Зміна конкурсної заявки здійснюється шляхом викладення конкурсної заявки в новій редакції.
Змінена конкурсна заявка подається, отримується та повертається в порядку, передбаченому цим Законом для конкурсних заявок.
Стаття 50. Розкриття конвертів з конкурсними заявками
1. Розкриття конвертів з конкурсними заявками проводиться у визначених умовами конкурсу день, час і місці. День і час розкриття конвертів з конкурсними заявками повинен збігатися з днем і часом завершення подання конкурсних заявок. У разі зміни умов конкурсу організатор має змінити і дату розкриття конвертів.
Конверти з конкурсними заявками розкриваються головою конкурсної комісії, а в разі його відсутності — членом комісії.
Учасникам або їх уповноваженим представникам оголошуються прізвище, ім’я (найменування), адреса учасника, ціна, інвестиційні та інші пропозиції, зазначені в конкурсній заявці. Ця інформація невідкладно фіксується у протоколі конкурсу, що складається відповідно до цього Закону.
Стаття 51. Розгляд, оцінка і порівняння конкурсних заявок
1. До розгляду приймаються конкурсні заявки, які відповідають усім вимогам, зазначеним в умовах конкурсу. Незначні відхилення від викладених у конкурсних документах умов є неістотними, за умови, що помилки і неточності можуть бути усунуті без зміни суті заявки.
2. Для розгляду та оцінки пропозицій учасників конкурсу, вказаних у конкурсних заявках, організатором створюється комісія, до складу якої входять представники територіальних громад.
Комісія має право вимагати від учасників надання роз’яснень щодо змісту поданих ними конкурсних заявок. Зміна суті конкурсних заявок при їх роз’ясненні не допускається.
Комісія має право самостійно виправити в конкурсній заявці виявлені під час її розгляду арифметичні помилки. У такому разі конкурсна комісія повідомляє учасника, який подав конкурсну заявку, про такі виправлення.
Комісія має право відхилити конкурсну заявку, якщо вона не відповідає одній чи декільком вимогам, зазначеним в умовах конкурсу, про що робиться відповідний запис у протоколі конкурсу.
3. Комісія оцінює і порівнює тільки конкурсні заявки, які відповідають умовам конкурсу, та визначає учасника, який є переможцем у конкурсі. У процесі порівняння та оцінки конкурсних заявок можуть застосовуватися тільки критерії оцінки, визначені умовами конкурсу.
Переможцем конкурсу визнається учасник, у конкурсній заявці якого запропоновані найкращі інвестиційні, у тому числі цінові, пропозиції, які при оцінці відповідно до критеріїв, установлених конкурсними документами, визнаються найбільш прийнятними.
Інформація, пов’язана з розглядом, роз’ясненням, оцінкою і порівнянням конкурсних заявок, може бути доступна тільки тим особам, які офіційно беруть участь у розгляді, оцінці і порівнянні конкурсних заявок та прийнятті рішення за результатами їх розгляду.
4. У разі якщо до встановленого власником земельної ділянки терміну подання конкурсних заявок надходить тільки одна заявка, конкурс визнається таким, що не відбувся.
Стаття 52. Оголошення переможця конкурсу
1. Не пізніше п’яти днів після закінчення конкурсу організатор надсилає учаснику, який став переможцем конкурсу, повідомлення про визнання його переможцем та письмово інформує про це інших учасників.
Інформація (письмове повідомлення) про визначення учасника переможцем надсилається рекомендованим листом та/або телеграмою.
2. У разі якщо покупець, якому надіслано повідомлення про визнання його переможцем конкурсу, відмовився від підписання договору купівлі-продажу, оренди земельної ділянки в термін, обумовлений умовами конкурсу, власник земельної ділянки має право визнати переможцем конкурсу іншого покупця в порядку, встановленому цим Законом.
Стаття 53. Завершення земельного конкурсу
1. Земельний конкурс вважається завершеним з моменту укладення відповідного цивільно-правового договору.
Протягом п’яти днів з дня набуття чинності цивільно-правовим договором організатор конкурсу інформує відповідний орган місцевого самоврядування та заінтересованих суб’єктів про зміст і умови цього договору.
Стаття 54. Звіт про проведення конкурсу
1. Виконавець конкурсу протягом десяти днів з дня його завершення складає звіт про результати конкурсу та надає його організатору.
У звіті про результати конкурсу:
наводиться стислий опис земельної ділянки;
викладаються визначені в умовах конкурсу критерії вибору переможця;
викладається зміст конкурсних пропозицій учасників на участь у конкурсі, зазначаються прізвища, ім’я (найменування) учасників конкурсу та їхні адреси;
зазначаються відомості про правове та фінансове становище покупців, їх спроможність задовольнити умови земельного конкурсу;
зазначаються запропонована кожним покупцем ціна земельної ділянки, а також подані ним інші конкурсні пропозиції;
дається оцінка та наводиться порівняльна характеристика конкурсних заявок і пропозицій;
зазначаються найменування або прізвище, ім’я переможця конкурсу та підстави визнання його переможцем;
зазначаються причини відхилення заяв покупців.
Додатками до звіту надаються протокол конкурсу та рішення конкурсної комісії.
Звіт може бути доступний для всіх учасників конкурсу на їхній запит.
Копія звіту надається організатором органу місцевого самоврядування, який затверджував умови конкурсу.
Решта інформації може надаватися лише суду на його запит або контролюючим органам на їхній запит при здійсненні ними перевірок дотримання чинного законодавства при проведенні конкурсу.
Глава 8. Інші правові форми обігу земель
Стаття 55. Набуття права власності на земельні ділянки на підставі інших цивільно-правових договорів
1. Фізичні та юридичні особи, а також територіальні громади і держава мають право набувати у власність земельні ділянки на підставі міни, ренти, дарування, успадкування та інших цивільно-правових угод.
2. Укладення таких угод здійснюється відповідно до вимог актів цивільного законодавства з урахуванням вимог Земельного кодексу України.
Стаття 56. Антимонопольні обмеження щодо ринку земель
1. Набуття права власності і права користування земельними ділянками сільськогосподарського призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що призводить до монополізації товарних ринків, забороняється.
2. Інформація про перевищення розміру граничної максимальної площі земельних ділянок для ведення товарного сільськогосподарського виробництва у власності особи чи групи осіб, пов’язаних відносинами контролю, встановленого статтею 14 цього Закону, виявлена під час здійснення перевірок, у тому числі органами Антимонопольного комітету України, передається з відповідним приписом щодо усунення порушення до відповідного органу місцевого самоврядування, місцевої державної адміністрації, Державної податкової служби України та центрального органу виконавчої влади з питань земельних ресурсів.
Глава 9. Державний земельний банк
Стаття 57. Поняття державного земельного банку
1. Державний земельний банк України — це спеціалізований державний іпотечний банк, основним завданням якого є кредитування сільськогосподарських товаровиробників, які є стовідсотковою власністю резидентів України, під заставу землі.
2. Державному земельному банку України належить право заставодержателя земель сільськогосподарського призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.
3. Державному земельному банку України належить право купівлі та продажу земельних ділянок сільськогосподарського призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.
Стаття 58. Створення державного земельного банку
1. Державний земельний банк України створюється в порядку, встановленому для державних банків Законом України «Про банки та банківську діяльність», з урахуванням положень цього Закону.
Стаття 59. Мета та принципи діяльності Державного земельного банку України
1. Метою діяльності Державного земельного банку України є залучення фінансових ресурсів в агропромисловий комплекс та надання кредитів за ставкою, що перевищує облікову ставку Національного банку України не більш як на п’ять відсотків, суб’єктам господарювання, що здійснюють товарне сільськогосподарське виробництво та відповідають вимогам частини четвертої статті 14 цього Закону, для розвитку сільськогосподарського виробництва, розбудови ринкової інфраструктури, підвищення конкурентоспроможності та створення ефективного механізму ринкового регулювання у сфері обігу земельних ділянок сільськогосподарського призначення.
2. Державний земельний банк України здійснює свою діяльність відповідно до вимог Закону України «Про банки та банківську діяльність» з урахуванням положень цього Закону на основі таких принципів:
пріоритетності розвитку агропромислового комплексу;
забезпечення ефективного ринкового регулювання обігу земельних ділянок сільськогосподарського призначення;
відкритості, прозорості, доступності надання фінансової підтримки.
Стаття 60. Функції Державного земельного банку України
1. Державний земельний банк України здійснює:
кредитування безпосереднє або опосередковане згідно з вимогами законодавства сільськогосподарських товаровиробників під заставу земельних ділянок, іншої нерухомості та майна;
кредитування громадян під заставу нерухомості для розвитку особистого селянського господарства;
контроль за цільовим використанням наданих кредитів;
купівлю, продаж, передачу в оренду земельних ділянок, право власності на які перейшло до нього відповідно до закону;
участь у реалізації державних цільових програм, спрямованих на підтримку та розвиток агропромислового комплексу;
іншу банківську діяльність відповідно до законодавства.
Державний земельний банк України не може передавати в безоплатне користування належне йому майно, вносити земельні ділянки до статутного (складеного) капіталу суб’єктів господарювання.
Державний земельний банк України здійснює розпорядження землями сільськогосподарського призначення шляхом продажу їх на конкурентних засадах (аукціонах) в порядку, встановленому цим Законом, або шляхом передачі їх в оренду.
Державний земельний банк України є платником земельного податку.
Стаття 61. Особливості ліквідації та реорганізації Державного земельного банку України
1. Державний земельний банк України не підлягає приватизації.
Державний земельний банк України не підлягає продажу в процесі провадження справи про банкрутство, на нього не може бути звернено стягнення за рішенням суду, накладено арешт.
Ліквідація та реорганізація Державного земельного банку України здійснюється у встановленому законодавством порядку.
У разі ліквідації Державного земельного банку України, земельні ділянки з урахуванням наявних обтяжень та/або обмежень, управління якими здійснював даний банк, переходять у власність відповідної територіальної громади в особі органу місцевого самоврядування та/або держави в особі місцевої державної адміністрації залежно від місця розташування земельної ділянки.
Реорганізація Державного земельного банку України не є підставою для зміни умов та/або дострокового припинення договорів кредитування сільськогосподарських товаровиробників.

Розділ ІV

ПРИКІНЦЕВІ ТА ПЕРЕХІДНІ ПОЛОЖЕННЯ

1. Цей Закон набирає чинності з 1 січня 2013 року, крім глави 2 розділу ІІ, глав 5, 6 та 7 розділу ІІІ цього Закону, підпункту «м» пункту 1 частини 5 розділу ІV «Прикінцеві та перехідні положення» цього Закону, які набирають чинності з дня, наступного за днем його опублікування.
2. З дня набрання чинності цим Законом землі під польовими дорогами та лісосмугами, спроектованими для обслуговування земельних ділянок, які були виділені в єдиних сільськогосподарських масивах у натурі (на місцевості) власникам земельних часток (паїв) із земель, що належали до колективної власності (крім тих, які перебувають у приватній власності), переходять у державну власність.
3. До розмежування земель державної та комунальної власності підготовка лоту для продажу на земельних торгах здійснюється без проведення державної реєстрації речових прав.
4. Кваліфікаційні свідоцтва ліцитаторів з проведення земельних торгів, що були видані до набрання чинності цим Законом, дійсні протягом п’яти років з дня набрання чинності цим Законом.
5. Внести зміни до таких законодавчих актів України:
1) у Земельному кодексі України (Відомості Верховної Ради України, 2002 р., № 3-4, ст. 27; 2006 р., № 21, ст. 170; 2008 р., № 27-28, ст. 253, № 48, ст. 358):
а) у статті 22:
частину третю викласти в такій редакції:
«3. Землі сільськогосподарського призначення передаються у власність та надаються в оренду:
а) громадянам — для ведення особистого селянського господарства, садівництва, городництва, сінокосіння та випасання худоби, ведення товарного сільськогосподарського виробництва;
б) державному земельному банку»;
після частини третьої доповнити новою частиною такого змісту:
«4. Землі сільськогосподарського призначення надаються в користування:
а) сільськогосподарським підприємствам та фермерським господарствам — для ведення товарного сільськогосподарського виробництва;
б) сільськогосподарським науково-дослідним установам та навчальним закладам, сільським професійно-технічним училищам та загальноосвітнім школам — для дослідних і навчальних цілей, пропаганди передового досвіду ведення сільського господарства».
У зв’язку з цим частини четверту та п’яту вважати відповідно частинами п’ятою та шостою;
частини п’яту та шосту викласти в такій редакції:
«5. Земельні ділянки сільськогосподарського призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва та фермерського господарства використовуються відповідно до розроблених та затверджених в установленому порядку проектів землеустрою, що забезпечують еколого-економічне обґрунтування сівозміни та впорядкування угідь і передбачають заходи з охорони земель.
«6. Земельні ділянки сільськогосподарського призначення, частки у праві власності на них та земельні частки (паї) не можуть передаватися у власність юридичним особам, іноземним громадянам, особам без громадянства, іноземним підприємствам, підприємствам, у статутному (складеному) капіталі яких є частка іноземного капіталу (спільні підприємства, підприємства з іноземними інвестиціями), іноземним юридичним особам, іноземним державам, міжнародним урядовим та неурядовим організаціям»;
б) частини першу та восьму статті 25 викласти в такій редакції:
«1. При приватизації земель державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій сільськогосподарські угіддя крім тих, що залишаються у державній або комунальній власності, передаються працівникам цих підприємств, установ та організацій, працівникам державних та комунальних закладів освіти, культури, охорони здоров’я, розташованих на території відповідної ради, а також пенсіонерам з їх числа з визначенням кожному з них земельної частки (паю)»;
«8. Внутрішньогосподарські шляхи, господарські двори, полезахисні лісосмуги, гідротехнічні споруди, водойми та інші несільськогосподарські угіддя можуть бути відповідно до цього Кодексу передані у власність громадянам та надані у користування сільськогосподарським підприємствам, установам та організаціям, створеним колишніми працівниками державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій»;
в) частини першу та другу статті 28 викласти в такій редакції:
«1. Сільськогосподарським підприємствам, установам та організаціям землі сільськогосподарського призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва можуть належати на праві користування.
2. Право власності на земельні ділянки несільськогосподарського призначення може набуватися такими підприємствами, установами та організаціями шляхом внесення до статутного капіталу земельних ділянок їх засновників та придбання земельних ділянок за договорами купівлі-продажу, ренти, дарування, міни, іншими цивільно-правовими угодами»;
г) статтю 37 виключити;
ґ) у статті 81:
назву викласти в такій редакції:
«Стаття 81. Право власності на земельні ділянки громадян»;
пункт «а» частин першої та третьої викласти в такій редакції:
«а) придбання за цивільно-правовими договорами»;
доповнити частиною п’ятою такого змісту:
«5. У разі припинення громадянства України особами, які мають у власності земельні ділянки сільськогосподарського призначення, такі земельні ділянки протягом року підлягають відчуженню»;
д) текст статті 82 викласти в такій редакції:
«1. Юридичні особи, засновані за законодавством України, можуть набувати у власність земельні ділянки несільськогосподарського призначення у разі:
а) придбання за цивільно-правовими договорами;
б) внесення земельних ділянок засновниками (учасниками) таких осіб до статутного (складеного) капіталу;
в) прийняття спадщини;
г) виникнення інших підстав, передбачених законом.
2. Юридичні особи, засновані за законодавством іншим, ніж законодавство України, можуть набувати у власність земельні ділянки несільськогосподарського призначення:
а) у межах населених пунктів у разі придбання об’єктів нерухомого майна та для спорудження об’єктів, пов’язаних із здійсненням господарської діяльності відповідно до законодавства України;
б) за межами населених пунктів у разі придбання об’єктів нерухомого майна.
3. Юридичні особи, засновані за законодавством іншим, ніж законодавство України, можуть набувати у власність земельні ділянки несільськогосподарського призначення у порядку, встановленому статтею 129 цього Кодексу.
Кабінет Міністрів України в місячний термін погоджує продаж земельних ділянок цим особам, або надає вмотивовану відмову.
4. Земельні ділянки сільськогосподарського призначення, отримані в спадщину особами, зазначеними у цій статті, підлягають відчуженню протягом одного року з дня набуття права такої ділянки.
У разі невідчуження земельної ділянки сільськогосподарського призначення особами, зазначеними у цій статті, протягом року орган, що здійснює державний контроль за використанням та охороною земель, звертається до суду про примусове відчуження земельної ділянки»;
е) пункт «г» частини четвертої статті 83 викласти у такій редакції:
«г) придбання за цивільно-правовими договорами»;
є) частину другу статті 93 викласти в такій редакції:
«2. Земельні ділянки можуть передаватися в оренду громадянам та юридичним особам України, іноземним громадянам і особам без громадянства, іноземним підприємствам, підприємствам, у статутному (складеному) капіталі яких є частка іноземного капіталу (спільні підприємства, підприємства з іноземними інвестиціями), іноземним юридичним особам, іноземним державам, міжнародним урядовим та неурядовим організаціям»;
ж) назву глави 161 викласти в такій редакції:
«Право користування чужою земельною ділянкою для забудови»;
з) текст статті 1021 викласти в такій редакції:
«1. Право користування чужою земельною ділянкою для забудови (суперфіцій) розповсюджується лише на земельні ділянки, які перебувають у власності громадян та юридичних осіб, і виникає на підставі договору між власником земельної ділянки та особою, яка виявила бажання користуватися цією земельною ділянкою для такої потреби, відповідно до Цивільного кодексу України або заповіту.
2. Право користування чужою земельною ділянкою для забудови (суперфіцій) може відчужуватися або передаватися в порядку спадкування.
3. Укладення договорів про надання права користування земельною ділянкою для забудови здійснюється відповідно до Цивільного кодексу України з урахуванням вимог цього Кодексу.
4. Право користування чужою земельною ділянкою для забудови (суперфіцій) припиняються в разі:
1) поєднання в одній особі власника земельної ділянки та землекористувача;
2) спливу строку, на який було надано право користування;
3) невикористання земельної ділянки для забудови протягом трьох років;
4) припинення дії договору, укладеного в рамках державно-приватного партнерства (щодо договорів суперфіцію, укладених у рамках такого партнерства).
5. Право користування чужою земельною ділянкою для забудови (суперфіцій) може бути припинено за рішенням суду в інших випадках, встановлених законом»;
и) абзац другий частини першої статті 116 виключити;
і) у статті 127:
у назві слова «або прав на них» замінити словами «або права оренди на них»;
у частинах першій і другій слова «або прав на них (оренди, суперфіцію, емфітевзису)» замінити словами «або права оренди на них»;
ї) у статті 129:
частину другу доповнити абзацами такого змісту:
«Погодження продажу земельних ділянок іноземним державам та іноземним юридичним особам здійснюється Кабінетом Міністрів України протягом місяця з дня подання клопотання щодо погодження такого продажу.
До клопотання про погодження продажу Кабінетом Міністрів України земельних ділянок іноземним державам та іноземним юридичним особам додаються такі документи або їх копії:
документація із землеустрою, на підставі якої формувалася земельна ділянка;
звіт з експертної грошової оцінки земельної ділянки чи права її оренди у випадках, передбачених законом;
рецензія на звіт з експертної грошової оцінки земельної ділянки чи права її оренди у випадках, передбачених законом;
технічний паспорт земельної ділянки (у разі продажу земельної ділянки на земельних торгах);
установчі документи юридичної особи.
Неподання зазначених документів є підставою для відмови Кабінетом Міністрів України у погодженні продажу земельних ділянок іноземним державам та іноземним юридичним особам»;
у частині третій слова «іноземною юридичною особою» замінити словами «цими особами»;
й) текст статті 130 викласти в такій редакції:
«1. Покупцями земельних ділянок сільськогосподарського призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва можуть бути:
а) громадяни України, які не набули громадянства (підданства) іншої держави;
б) держава в особі відповідних органів виконавчої влади, Ради міністрів Автономної Республіки Крим чи територіальні громади в особі відповідних органів місцевого самоврядування;
в) державний земельний банк.
2. Переважне право на купівлю земельної ділянки сільськогосподарського призначення надається в порядку, встановленому законом»;
к) статтю 132 доповнити частинами п’ятою і шостою такого змісту:
«5. У разі придбання земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва або земельної ділянки, виділеної в натурі (на місцевості) власнику земельної частки (паю) для ведення особистого селянського господарства, договір про перехід права власності на земельну ділянку повинен містити декларацію покупця про його непов’язаність відносинами контролю з учасниками концентрації суб’єктів господарювання. Форма декларації покупця про його непов’язаність відносинами контролю з учасниками концентрації суб’єктів господарювання затверджується Кабінетом Міністрів України.
6. У разі розташування на земельній ділянці для ведення товарного сільськогосподарського виробництва або земельній ділянці, виділеній в натурі (на місцевості) власнику земельної частки (паю) для ведення особистого селянського господарства, багаторічних насаджень договір про перехід права власності на земельну ділянку повинен містити відомості про власника багаторічних насаджень, а в разі відшкодування власнику багаторічних насаджень їх вартості відповідно до закону — посилання на документ, що підтверджує таке відшкодування»;
л) у статті 133:
частини першу, четверту та п’яту викласти в такій редакції:
«1. У заставу можуть передаватися земельні ділянки, які належать громадянам та юридичним особам на праві власності, а також права на них — право оренди земельної ділянки, право користування чужою земельною ділянкою для забудови (суперфіцій), якщо інше не передбачено законом або договором»;
«4. Заставодержателем земельних ділянок сільськогосподарського призначення та права оренди земельних ділянок сільськогосподарського призначення можуть бути лише банки.
5. Порядок застави земельних ділянок та прав на них (оренди, суперфіцію) визначається законом»;
м) у статті 134:
у назві слова «або прав на них» замінити словами «або права оренди на них»;
у частині першій слова «або права на них (оренда, суперфіцій, емфітевзис)» замінити словами «(право оренди на них)»;
в абзаці першому частини другої слова «або права на них» замінити словами «або право оренди на них»;
частину другу доповнити абзацами двадцять п’ятим і двадцять шостим такого змісту:
«створення об’єктів природно-заповідного фонду;
будівництва сховищ для зберігання овочів та фруктів, будівництва споруд для використання в сільськогосподарській діяльності (корівників, стаєнь, свинарників, кошар, кінних заводів, зерносховищ, складів та надвірних будівель, підвалів, винокурень, винних ємностей, теплиць, сільськогосподарських силосів, елеваторів, меліоративних систем, машинно-тракторних станцій, пунктів зберігання добрив)»;
н) у статті 136:
у першому реченні частини першої слова «або прав на них (оренди, суперфіцію, емфітевзису)» замінити словами «або право оренди на них»;
у частині другій слова «регіональних або місцевих правил забудови» виключити;
частину третю викласти в такій редакції:
«3. Земельна ділянка державної або комунальної власності або право оренди на неї виставляється на земельні торги окремим лотом після:
а) виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (у разі зміни цільового призначення земельної ділянки та у разі, коли межі земельної ділянки не встановлені в натурі);
б) визначення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості);
в) присвоєння кадастрового номера земельної ділянки (у разі його відсутності);
г) встановлення стартової ціни лота, яка не може бути нижчою за нормативну грошову оцінку земельної ділянки;
ґ) виготовлення технічного паспорта земельної ділянки у разі його відсутності;
д) державної реєстрації речового права на земельну ділянку, що підлягає продажу»;
у пункті «г» частини четвертої слова «або прав на неї (оренди, суперфіцію, емфітевзису)» замінити словами «або права оренди на неї»;
у частині п’ятій слова «Технічний паспорт об’єкта продажу (лота)» замінити словами «Технічний паспорт земельної ділянки, яка або право оренди на яку виставляється на земельні торги»;
частину шосту викласти в такій редакції:
«6. Положення про технічний паспорт земельної ділянки, яка або право оренди на яку виставляється на земельні торги, затверджується Кабінетом Міністрів України»;
у частині сьомій слова «Технічний паспорт об’єкта продажу (лота)» замінити словами «Технічний паспорт земельної ділянки, яка або право оренди на яку виставляється на земельні торги», а після слів «чи державних органів приватизації» доповнити словами «або державного виконавця»;
о) у статті 137:
у частині першій після слів «не раніше 30 днів» доповнити словами «та не пізніше 60 днів»;
у частині другій:
у пункті «д» слова «технічним паспортом об’єкта продажу (лота)» замінити словами «технічним паспортом земельної ділянки»;
доповнити пунктами «е», «є», «ж», «з» такого змісту:
«е) відомості про дату припинення реєстрації заяв на участь у земельних торгах;
є) сума реєстраційного внеску та сума гарантійного внеску, що повинні сплачуватися учасниками, порядок їх сплати;
ж) номер рахунка виконавця, відкритого в банку, для сплати реєстраційного та гарантійного внесків;
з) розмір винагороди виконавцю земельного аукціону та порядок її сплати»;
частину третю викласти в такій редакції:
«3. Організатором земельних торгів є фізична або юридична особа, орган виконавчої влади, Рада міністрів Автономної Республіки Крим чи орган місцевого самоврядування, чи державний орган приватизації, уповноважений здійснювати відчуження земельної ділянки, призначеної для продажу, або державний виконавець при виконанні передбачених законом виконавчих документів. Проведення земельних торгів здійснює особа, яка має дозвіл (ліцензію) на проведення земельних торгів, на підставі договору з відповідним органом державної влади чи органом місцевого самоврядування, чи державним органом приватизації»;
п) текст статті 138 викласти в такій редакції:
«Земельні торги визнаються такими, що не відбулися, у разі:
а) відсутності покупців або наявності тільки одного покупця (крім проведення повторного аукціону);
б) якщо жоден із покупців не запропонував ціну, вищу за стартову ціну земельної ділянки;
в) відмови переможця від писання протоколу із зазначенням результатів аукціону»;
р) статтю 139 доповнити частиною третьою такого змісту:
«3. Звернення стягнення на земельну ділянку у процедурі виконавчого провадження здійснюється державним виконавцем у порядку, встановленому Законом України «Про виконавче провадження» з урахуванням особливостей підготовки до проведення та проведення земельних торгів, визначених законом»;
с) пункт «е» частини першої статті 140 викласти в такій редакції:
«е) невідчуження земельної ділянки громадянами України, які набули громадянство (підданство) іншої держави, іноземними громадянами, особами без громадянства, іноземними підприємствами, підприємствами, у статутному (складеному) капіталі яких є частка іноземного капіталу (спільні підприємства, підприємства з іноземними інвестиціями), іноземними юридичними особами, іноземними державами, міжнародними урядовими та неурядовими організаціями у встановлений строк у випадках, визначених цим Кодексом та іншими законами»;
т) пункт «д» частини першої статті 143 викласти в такій редакції:
«д) невідчуження земельної ділянки громадянами України, які набули громадянство (підданство) іншої держави, іноземними громадянами, особами без громадянства, іноземними підприємствами, підприємствами, у статутному (складеному) капіталі яких є частка іноземного капіталу (спільні підприємства, підприємства з іноземними інвестиціями), іноземними юридичними особами, іноземними державами, міжнародними урядовими та неурядовими організаціями у встановлений строк у випадках, визначених цим Кодексом та іншими законами»;
у) частину першу статті 186 доповнити пунктом «д» такого змісту:
«д) проекти землеустрою щодо консолідації земель сільськогосподарського призначення затверджуються органами, які надали дозвіл на його розробку»;
2) у Цивільному кодексі України (Відомості Верховної Ради України, 2003 р., № 40-44, ст. 356; 2008 р., № 48, ст. 358):
а) статті 407, 408 та 409 виключити;
б) статтю 413 викласти в такій редакції:
«Стаття 413. Підстави виникнення права користування чужою земельною ділянкою для забудови
1. Власник земельної ділянки, крім земельних ділянок державної та комунальної власності, має право надати її в користування іншій особі для будівництва промислових, побутових, соціально-культурних, житлових та інших споруд і будівель (суперфіцій). Таке право виникає на підставі договору або заповіту з моменту державної реєстрації такого права.
2. Право користування земельною ділянкою, наданою для забудови, може відчужуватися або передаватися землекористувачем у порядку спадкування.
3. Право користування чужою земельною ділянкою для забудови може бути встановлено на визначений або невизначений строк»;
в) частини першу та третю статті 1277 викласти в такій редакції:
«1. У разі відсутності спадкоємців за заповітом і за законом, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини, а також відмови від її прийняття суд визнає спадщину відумерлою за заявою відповідного органу місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини (крім земельних ділянок сільськогосподарського призначення), а щодо земельних ділянок сільськогосподарського призначення, розташованих за межами населених пунктів, — за заявою відповідної місцевої державної адміністрації за місцем розташування земельної ділянки»;
«3. Спадщина, визнана судом відумерлою, переходить у власність територіальної громади за місцем відкриття спадщини, а на земельні ділянки сільськогосподарського призначення, розташовані за межами населених пунктів, — у власність держави відповідної місцевої державної адміністрації»;
3) пункт 172.1 статті 172 Податкового кодексу України (Відомості Верховної Ради України, 2011 р., № 13-14, № 15-16, № 17, ст. 112) доповнити абзацом четвертим такого змісту:
«Дохід, отриманий платником податку від рівноцінного обміну земельної ділянки сільськогосподарського призначення на іншу земельну ділянку такого самого цільового призначення у процесі здійснення заходів згідно з проектами землеустрою щодо консолідації земель сільськогосподарського призначення, не оподатковується»;
11) у Декреті Кабінету Міністрів України «Про державне мито» (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., № 13, ст. 113):
а) статтю 2 доповнити пунктом 14 такого змісту:
«14) за відчуження земельних ділянок сільськогосподарського призначення (сільськогосподарських угідь) для ведення товарного сільськогосподарського протягом трьох років з дня укладення договору відчуження, за яким ця ділянка перейшла у власність відчужувача, крім відчуження земельних ділянок, придбаних до набрання чинності цим Законом, та відчуження банківськими установами земельних ділянок сільськогосподарського призначення, право власності на які перейшло до них у рахунок погашення заборгованості за договірними зобов’язаннями»;
б) пункт 6 статті 3 доповнити підпунктом «х» такого змісту:
«х) за відчуження земельних ділянок сільськогосподарського призначення (сільськогосподарських угідь), призначених для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, особистого селянського господарства, фермерського господарства, протягом трьох років з дня укладення договору, за яким ця ділянка перейшла у власність відчужувача, крім міни земельних ділянок у процесі консолідації відповідно до закону, — 100 відсотків нормативної грошової оцінки земельної ділянки»;
в) частину першу статті 4 доповнити пунктом 49 такого змісту:
«49) фізичні та юридичні особи за посвідчення договорів міни земельних ділянок, призначених для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, особистого селянського господарства та ведення фермерського господарства, на земельні ділянки такого самого цільового призначення, розташовані в земельному масиві»;
9) у Законі України «Про оренду землі» (Відомості Верховної Ради України, 2004 р., № 10, ст. 102; 2008 р., № 27-28, ст. 253, № 48, ст. 358; 2010 р., № 5, ст. 40):
а) частину четверту статті 4 після слів «Рада міністрів Автономної Республіки Крим» доповнити словами «державний земельний банк»;
б) пункт «а» частини другої статті 5 після слів «Кабінет Міністрів України» доповнити словами «державний земельний банк»;
в) частину третю статті 19 викласти в такій редакції:
«При передачі в оренду сільськогосподарських угідь для ведення товарного сільськогосподарського виробництва строк дії договору оренди земельних ділянок визначається з урахуванням періоду ротації основної сівозміни згідно з проектами землеустрою, а у разі розміщення на земельній ділянці багаторічних насаджень сільськогосподарського призначення — з урахуванням очікуваного періоду корисного використання відповідного багаторічного насадження, але не більше максимального строку дії договору оренди землі, визначеного законом.
У випадку закінчення строку договору оренди земельної ділянки до збору орендарем урожаю культур, що вирощувалися останнім на такій ділянці, орендар має право на збір відповідного урожаю, а орендодавець зобов’язаний не чинити перешкод у зборі такого урожаю орендарем.
У випадку, якщо орендодавець знищить чи пошкодить урожай орендаря, який вирощувався на орендованій ділянці, але не встиг бути зібраним орендарем до закінчення строку договору оренди, або вчинить будь-які дії, що перешкоджатимуть достиганню/дозріванню вказаного урожаю, то орендодавець зобов’язаний компенсувати орендарю прямі збитки та упущену вигоду у п’ятикратному розмірі»;
8) у частині другій статті 22 Закону України «Про фермерське господарство» (Відомості Верховної Ради України, 2003 р., № 45, ст. 363) слова «або юридичним особам України для ведення товарного сільськогосподарського» виключити;
10) у Законі України «Про оцінку земель» (Відомості Верховної Ради України, 2004 р., № 15, ст. 229, № 38, ст. 471):
а) частину дев’яту статті 8 викласти в такій редакції:
«Оцінювачі з експертної грошової оцінки земельних ділянок зобов’язані не рідше одного разу на два роки підвищувати кваліфікацію за програмою підвищення кваліфікації за такими напрямами: експертна грошова оцінка земельних ділянок несільськогосподарського призначення та/або експертна грошова оцінка земельних ділянок сільськогосподарського призначення. Невиконання цієї вимоги є підставою для зупинення дії кваліфікаційного свідоцтва оцінювача з експертної грошової оцінки земельних ділянок.
Оцінювачі, які залучаються до рецензування звітів з експертної грошової оцінки земельних ділянок, зобов’язані не рідше одного разу на два роки підвищувати кваліфікацію за програмою підвищення кваліфікації за напрямом рецензування звітів з експертної грошової оцінки земельних ділянок»;
б) статтю 22 викласти в такій редакції:
«Стаття 22. Рецензування звітів з експертної грошової оцінки земельних ділянок
Звіти з експертної грошової оцінки земельних ділянок підлягають рецензуванню.
Рецензування звіту з експертної грошової оцінки земельних ділянок здійснюється у разі обов’язкового проведення експертної грошової оцінки земельних ділянок, а також на вимогу заінтересованих осіб та в інших випадках, визначених законом.
Підставою для рецензування звіту з експертної грошової оцінки земельних ділянок на вимогу заінтересованих осіб є їх письмове звернення до осіб, яким відповідно до цього Закону надано право здійснювати рецензування.
Обов’язковим є рецензування звітів з експертної грошової оцінки земельних ділянок у разі викупу земельних ділянок права приватної власності для суспільних потреб та примусового їх відчуження з мотивів суспільної необхідності відповідно до закону, продажу земельних ділянок державної та комунальної власності та прав на них.
Порядок рецензування звітів з експертної грошової оцінки земельних ділянок визначається Кабінетом Міністрів України.
Рецензування звітів з експертної грошової оцінки земельних ділянок здійснюється:
оцінювачами з експертної грошової оцінки земельних ділянок, які мають не менш як чотирирічний досвід практичної діяльності з оцінки земельних ділянок та пройшли курс підвищення кваліфікації оцінювачів за напрямом «рецензування звітів з експертної грошової оцінки земельних ділянок» у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади з питань земельних ресурсів;
експертними радами саморегулівних організацій оцінювачів з експертної грошової оцінки земельних ділянок, до складу яких входить не менше п’яти оцінювачів з експертної грошової оцінки земельних ділянок, які мають не менш як трирічний досвід практичної діяльності з оцінки земельних ділянок та пройшли курс підвищення кваліфікації оцінювачів за напрямом «рецензування звітів з експертної грошової оцінки земельних ділянок» у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що здійснює нормативне регулювання у сфері земельних відносин»;
7) у Законі України «Про землеустрій» (Відомості Верховної Ради України, 2003 р., № 36, ст. 282):
а) частину другу статті 25 доповнити пунктом «ж1» такого змісту:
«ж1) проекти землеустрою щодо консолідації земель сільськогосподарського призначення»;
б) доповнити статтею 531 такого змісту:
«Стаття 531. Проекти землеустрою щодо консолідації земель сільськогосподарського призначення
Проекти землеустрою щодо консолідації земель сільськогосподарського призначення розробляються з метою визначення заходів стосовно:
зміни меж земельних ділянок з метою усунення черезсмужжя, ламаності меж як цих ділянок, так і масиву земель сільськогосподарського призначення;
зміни угідь земельних ділянок сільськогосподарського призначення;
визначення земельних ділянок, передбачених для обміну на рівноцінні земельні ділянки, самостійне використання яких окремо від масиву земель сільськогосподарського призначення неможливо або суттєво ускладнює використання інших земельних ділянок;
об’єднання земельних ділянок сільськогосподарського призначення, що перебувають у власності однієї особи;
формування земельних ділянок під польовими дорогами, призначених для доступу до окремих земельних ділянок масиву земель сільськогосподарського призначення;
присвоєння кадастрових номерів земельним ділянкам, розташованим у масиві земель сільськогосподарського призначення, у разі якщо такі номери не були присвоєні раніше.
Проекти землеустрою щодо консолідації земель сільськогосподарського призначення включають:
а) пояснювальну записку, в якій зазначаються дані про об’єкт землеустрою, виконавця та опис проведених робіт із землеустрою, пропозиції до реалізації проектних рішень;
б) завдання на виконання робіт;
в) рішення про розроблення проекту землеустрою щодо консолідації земель сільськогосподарського призначення;
г) матеріали польових геодезичних робіт;
ґ) проектні рішення, які визначають: шляхи проведення консолідації земель, земельні ділянки, що підлягають консолідації (із зазначенням власників земельних ділянок, кадастрових номерів, цільового призначення, нормативної грошової оцінки земельних ділянок, серії та номерів державних актів, що посвідчують право власності на ці ділянки); земельні ділянки державної чи комунальної власності, формування яких передбачено проектом (із зазначенням власників земельних ділянок, кадастрових номерів, експертної грошової та нормативної грошової оцінок, цільового призначення земельних ділянок); земельні ділянки, межі та/або угіддя яких змінені (з визначенням кадастрових номерів земельних ділянок, їх існуючих та проектних площ, площ угідь кожної земельної ділянки);
д) розрахунки розміру відшкодування збитків, завданих здійсненням заходів, передбачених проектом, суб’єктам консолідації, а також третім особам;
е) кадастрова карта (план) з відображенням земельних ділянок, які пропонується консолідувати;
є) матеріали погодження проекту землеустрою щодо консолідації земель сільськогосподарського призначення»;
6) підпункт «а» пункту 2 частини другої статті 22 Закону України «Про захист економічної конкуренції» (Відомості Верховної Ради України, 2001 р., № 12, ст. 64; 2005 р., № 26, ст. 348) викласти в такій редакції:
«а) безпосереднього або опосередкованого придбання, набуття у власність іншим способом активів у вигляді цілісного майнового комплексу, структурного підрозділу суб’єкта господарювання або земельних ділянок сільськогосподарського призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, одержання в управління, оренду, лізинг, концесію чи набуття в інший спосіб права користування активами у вигляді цілісного майнового комплексу, структурного підрозділу суб’єкта господарювання або земельних ділянок сільськогосподарського призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, у тому числі придбання активів суб’єктів господарювання, що ліквідуються»;
5) у Законі України «Про банки і банківську діяльність» (Відомості Верховної Ради України, 2001 р., № 5-6, ст. 30):
а) абзац перший частини другої статті 30 після слів «за винятком збитків за поточний рік і нематеріальних активів» доповнити словами «земель сільськогосподарського призначення державного земельного банку»;
б) частину другу статті 32 викласти в такій редакції:
«Формування статутного капіталу та капіталізація банку здійснюються шляхом грошових внесків, крім випадків, передбачених Законом України «Про першочергові заходи щодо запобігання негативним наслідкам фінансової кризи та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», протягом строку його дії та державного земельного банку, статутний капітал якого може бути сформовано основними засобами у вигляді земель. Грошові внески для формування та збільшення статутного капіталу банку резиденти України здійснюють у гривнях, а нерезиденти — в іноземній вільно конвертованій валюті»;
в) у статті 48:
частину першу після слів «інвестиційних монет» доповнити словами «та земельних ділянок державним земельним банком»;
частину третю доповнити пунктами 4 та 5 такого змісту:
«4) землі сільськогосподарського призначення, що перейшли у власність державного земельного банку;
5) земельні ділянки, що перейшли у власність державного земельного банку на підставі реалізації прав іпотекодержателя відповідно до умов договору іпотеки»;
4) у Законі України «Про перелік об’єктів права державної власності, що не підлягають приватизації» (Відомості Верховної Ради України, 1999 р., N 37, ст. 332 із наступними змінами) в перелік об’єктів права державної власності, що не підлягають приватизації, пункт «Органи управління Ощадний банк м. Київ» доповнити словами «державний земельний банк»;
6. Кабінету Міністрів України:
у місячний строк з дня набрання чинності цим Законом розробити та внести до Верховної Ради України проект закону про внесення змін до Закону України «Про оренду землі», передбачивши надання земель державної власності в оренду виключно на конкурентних засадах та визначення в умовах оренди вимог щодо обсягів площі під певними культурами, сівозміни, заходів щодо збереження ґрунтів;
до 1 березня 2012 року розробити та подати до Верховної Ради України:
проект закону про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2012 рік», яким передбачити внесення Кабінетом Міністрів України 120 мільйонів гривень до статутного капіталу державного земельного банку;
проект закону щодо сплати орендарями земельних ділянок сільськогосподарського призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва та власниками таких земельних ділянок, що не передані в оренду, одного відсотка від їх нормативної грошової оцінки, що зараховується до загального фонду районного бюджету з подальшим розподілом цих коштів сільським радам на соціально-економічний розвиток сільських населених пунктів залежно від кількості населення, що проживає в них;
до 1 січня 2015 року провести інвентаризацію земель сільськогосподарського призначення державної власності за межами населених пунктів, що не надані у постійне користування і на момент набрання чинності цим Законом перебували у державній власності;
у шестимісячний строк з дня опублікування цього Закону затвердити нову Методику нормативної грошової оцінки земель сільськогосподарського призначення та провести до 1 січня 2013 року грошову оцінку агровиробничих груп ґрунтів земель сільськогосподарського призначення;
забезпечити до 1 січня 2014 року проведення робіт щодо встановлення меж адміністративно-територіальних одиниць і розмежування земель державної та комунальної власності;
під час планування бюджету на відповідний період врахувати до складу доходів спеціального фонду Державного бюджету України надходження від відшкодування втрат сільськогосподарського виробництва, зумовлені вилученням сільськогосподарських угідь, розташованих за межами населених пунктів;
до 1 червня 2012 року забезпечити в межах своїх повноважень прийняття нормативно-правових актів, необхідних для реалізації цього Закону;
привести свої нормативно-правові акти у відповідність із цим Законом;
забезпечити перегляд і скасування міністерствами та іншими центральними органами виконавчої влади їх нормативно-правових актів, що суперечать цьому Закону;
забезпечити прийняття центральними органами виконавчої влади нормативно-правових актів, що випливають із цього Закону;
забезпечити за участі Національного банку України створення державного земельного банку.