Відповідно до оприлюдненого вчора рішення Конституційного Суду України (КС) інформацією про особисте та сімейне життя особи є будь-які відомості та/або дані про відносини немайнового та майнового характеру, обставини, події, стосунки тощо, пов’язані з особою та членами її сім’ї. Водночас КС нагадав, що це не стосується інформації, пов’язаної із здійсненням чиновниками функцій держави або органу місцевого самоврядування, їх посадових або службових повноважень. Збирання, зберігання, використання та поширення інформації про особисте та сімейне життя особи без її згоди з державою, органами місцевого самоврядування, юридичними або фізичними особами вважається втручанням в її особисте та сімейне життя. Утім, таке втручання допускається винятково у випадках, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини.
Отже, до конфіденційної інформації про фізичну особу КС відносить будь-які відомості чи сукупність відомостей про особу, яка ідентифікована або може бути конкретно ідентифікована, а саме: національність, освіта, сімейний стан, релігійні переконання, стан здоров’я, матеріальний стан, адреса, дата і місце народження, місце проживання та перебування тощо, дані про особисті майнові та немайнові відносини цієї особи з іншими особами, зокрема, членами сім’ї, а також відомості про події та явища, що відбувалися або відбуваються у побутовому, інтимному, товариському, професійному, діловому та інших сферах життя особи. Перебування особи на посаді, пов’язаній зі здійсненням функцій держави або органів місцевого самоврядування, передбачає не тільки гарантії захисту прав цієї особи, а й додаткові правові обтяження. Публічний характер як самих органів — суб’єктів владних повноважень, так і їх посадових осіб вимагає оприлюднення певної інформації для формування громадської думки про довіру до влади та підтримку її авторитету у суспільстві. Питання щодо конфіденційності інформації про особу, яка обіймає посаду, пов’язану зі здійсненням функцій держави або органу місцевого самоврядування, та членів її сім’ї, на думку КС, повинне визначатися в кожному конкретному випадку. Публічні особи мусять усвідомлювати, що особливий статус, який вони мають у суспільстві, автоматично збільшує рівень тиску на приватність їхнього життя.
Аналізуючи питання щодо поширення інформації про сімейне життя чиновника, КС враховує, що така інформація зазвичай стосується не лише цієї особи, а й інших осіб, зокрема, членів її сім’ї, яким Конституція теж гарантує право на невтручання в їхнє особисте та сімейне життя. Тому поширення даних про таких фізичних осіб — членів сім’ї, що можуть стати відомими в результаті розповсюдження інформації про саму посадову особу, крім випадків, визначених законом, може призвести до порушення їхніх конституційних прав, зашкодити гідності, честі, діловій репутації тощо.
До речі, варто згадати, що Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях неодноразово звертав увагу на більшу відкритість політиків, ніж звичайних громадян. Навіть Верховний Суд України свого часу звернув увагу на необхідність дотримання Декларації про свободу політичних дебатів у засобах масової інформації, а також рекомендації, що містяться в Резолюції 1165 (1998) Парламентської Асамблеї Ради Європи про право на недоторканність приватного життя. Зокрема, публічними фігурами є особи, які обіймають державні посади і (або) користуються державними ресурсами, а також усі ті, хто відіграє певну роль у суспільному житті (у галузі політики, економіки, мистецтва, соціальній сфері, спорті чи в будь-якій іншій галузі). При цьому зазначені діячі та особи не повинні мати більшого захисту своєї репутації та інших прав порівняно з іншими особами. Власне, вирішуючи питання збирання інформації про публічних осіб та поширення її, на наш погляд, варто керуватися практикою Європейського суду та обставинами кожного конкретного випадку.