Хлібний рік

Він порадував кількістю, а не якістю. Під час збирання колосових на частині території йшли рясні дощі. Зайва волога й жнива затягла, і врожай дещо зіпсувала. Так, продовольчого зерна, необхідного, зокрема, для випічки якісного короваю, у країні зібрано 23,7 мільйона тонн. Хоча частка такого зерна в загальному валі, на перший погляд, не така вже й велика — усього 42 відсотки, насправді це разів у чотири більше, ніж необхідно для продовольчих потреб. Решту — 33 мільйони тонн — статистика визначає як фуражне зерно, яке активно торгується на зовнішніх ринках, а також іде на корм худобі й птиці. А найбільшу вагу в загальному валі має королева полів, яка вперше за часів незалежності України (збулася мрія Микити Хрущова!) вийшла в лідери. У 2011-му кукурудзи намолотили 22,8 мільйона тонн — в 1,9 разу більше, ніж роком раніше. Тоді як пшениці, яку качаниста й витиснула на друге місце, зібрали 22,3 мільйона тонн, майже на третину більше, ніж у 2010-му.

Варто зазначити, нинішній рекордний вал зернових міг стати ще рекорднішим. Але, на жаль, статистика замовчує про те, скільки мільйонів тонн вирощеного залишилося на полях. Адже правильно кажуть: неврожай — горе, а врожай — вдвоє. Деяким агроформуванням так і не вистачило матеріально-технічних ресурсів, щоб на високій ноті завершити жнива. А в окремих господарствах стебла з незібраною кукурудзою досі стирчать з-під снігу, на радість місцевим жителям, які активно виходять на заготовку качанів.

Але повернімося не до зерна, що в полі, а яке в коморі. На тлі такого врожайного достатку залишається актуальним питання, що хвилює не тільки пересічного споживача, а й у рік парламентських виборів  —і владу: чи залишаться стабільними ціни на хліб. Парадоксальна, здавалося, ситуація: урожай зібрали рекордний і перебоїв з недорогим зерном у пекарів немає. Водночас буханці на прилавках магазинів не тільки не дешевшають, а навпаки потихеньку набирають у ціні. Виробники наймасовішого в країні продукту пояснюють, що справа не тільки в зерні. Вартість формують і газ, і електроенергія, тарифи на які зростають. Бензин із соляркою для перевезень також недешеві. Та й зарплати працівникам доводиться підвищувати. Проте до жовтня у хлібних цінників є дуже сильний стримуючий чинник — вибори. У владних кабінетах робитимуть все можливе й неможливе, щоб не допустити значного подорожчання продукту номер один. Причому для адмінресурсу, будь у країні навіть і неврожай, здійснювати контроль цін на буханці в такий відповідальний період — святе. Що станеться з хлібом опісля — складно загадувати...

Хто виграє від великого врожаю й чи допоможе він весняно-польовим роботам? Адже через осінню посуху пересівати озимих доведеться чимало. Сільгоспвиробники вкрай незадоволені невисокими цінами на зерно, які склалися нинішнього маркетингового року. Багато хто стверджує, що не змогли одержати очікуваних дивідендів. Особливо скривдженими почуваються ті, хто не поспішав реалізовувати врожай після жнив у надії продати його пізніше, але дорожче. А вийшло навпаки: і ціни істотно не зросли, і за зберігання довелося платити. Звичайно, у господарствах, які змогли притримати для продажу колосові, особливо — якісне зерно, сподіваються, що ціна от-от піде вгору. Але покупці, у тому числі й ті, які згодом перепродують зерно за кордон, зайвого платити не хочуть. Вони розуміють, що в країні величезні запаси хлібних культур, вибір є, і із закупівлями можна не поспішати.

Тим паче що внутрішньому ринку рекордний урожай не проковтнути. Але ж потрібно враховувати ще й перехідні запаси, що залишилися з попередніх років. Щоб зберегти ціновий баланс хоча б на нинішньому рівні, не менш як третину від усього зібраного зерна необхідно відправити за кордон. Приблизно 10 мільйонів тонн трейдери вже вивезли за рубіж. Але щонайменше є ще 12 мільйонів тонн «зайвого» зерна. Така кількість не тільки тисне на український ринок, а й сприяє зниженню цін на світовому.

Минулий рік було ознаменовано активним втручанням вітчизняних чиновників у зерновий ринок. Тривалий час тут діяли обмеження на вивезення хлібних культур — і не завжди виправдані. Можна припустити, чиновники непогано нажилися на видачі дозвільних документів. І атмосфера невизначеності, яка залишається й понині, не сприяла активному експорту. Хоча й у сільгоспвиробників, котрі досі не продали вирощеного, все-таки є привід для оптимізму. Майбутній врожай озимих зернових, а це основа хлібного благополуччя держави, за прогнозами, порівняно з минулим роком поменшає на третину. А отже, через місяць-другий на внутрішньому ринку будуть інші ціни й нові проблеми.