Сьогоднішній першокласник, переступивши поріг школи, серед іншого опановує і ази фізичної культури. Від того, як його навчатимуть, багато в чому залежить подальше ставлення дитини до предмета, а, значить, її здоров’я.

У більшості ЗОШ уроки фізкультури проводять випускники відповідного факультету, які, звісно, більше знають та уміють. Але вони, вважаю, слабкі знавці дитячої психології, традиційної та сучасної педагогіки. Може, тому багато школярів відверто не люблять фізкультуру?

Кинули м’ячі дітям і сіли теревенити

Уроки вчитель проводить з різними групами здоров’я. Рідко для них організовуються індивідуальні заняття. Одні, як правило, виконують примітивні вправи, інші підпирають стіни, спостерігаючи за однокласниками.

Здебільшого у школах застарілий спортивний інвентар, обмаль місця: часто у залі два, а то й три класи. Учитель у такій ситуації дбає лише про те, щоб підопічні не травмувалися.

Часто мені, класному керівникові, доводилося чути від батьків скарги на колег: не враховуючи самопочуття дитини, примушують здавати нормативи, виконувати вправи, а то й грати в естетично непривабливі ігри. Одна з них називається «Гусінь»: дві команди наввипередки мають проповзти по-пластунськи від стінки до стінки. Після уроку учні «заповзали» у клас не тільки збудженими, а й брудними, із подертим одягом, а часто із ушкодженнями рук та ніг... Зате на уроці всі були «при ділі».

Проводячи заняття на подвір’ї, фізруки часто кидають м’ячі хлопцям і дівчатам і... сідають на лавки потеревенити з колегою. Напевне, така їхня поведінка і формує у дітей негативне ставлення до вчителя і його предмета.

На моє глибоке переконання, заняття слід проводити після обіду з групами здоров’я з урахуванням уподобаних дітьми видів спорту. При цьому головним критерієм має бути бажання приходити на урок і активно займатися. 

...Колись двічі на день упродовж кількох хвилин по національному радіо під музичний супровід транслювали виробничу гімнастику. Про це розповідала мені бабуся, колишній начальник зміни на швейній фабриці. І боронь Боже, аби у цю перерву дівчата працювали...

Вікторія МИЛОВИДОВА, вчитель-методист  із 35-річним стажем.

Київ.