Навіть коли добиратися до нього з райцентру майже годину?
«Замовила на 2500 гривень ліків від артриту, про які бачила рекламу по телевізору. Дайте, будь ласка, телефон Ахметова, щоб надав мені спонсорську допомогу». Це — майже дослівно — зміст одного із дзвінків, що надійшли на телефон «гарячої лінії» з питань реформи медицини в Донецькій області. Донеччина приєдналася до експерименту, так би мовити, з власної волі: рік тому тодішній керівник області пообіцяв перетворити регіон на «полігон реформ». Відтоді мешканці області і справді почуваються, немов на стрільбищі: з-за горизонту насуваються важкі танки соціальних реформ, а в повітрі свистять кулі, що вибивають із «лав» то один об’єкт, то інший.
Мовою будівельників медична реформа нині — на етапі земляних робіт та «нульового» циклу, на які чомусь «забули» виділити гроші. Що, в принципі, не дивно для галузі, де вкорінився принцип лікування пацієнта коштом самого пацієнта. Навчені досвідом інших новацій, що оголошувалися реформами, мешканці областей-«полігонів» насторожено ставляться до змін. «Чому в нашому селі закривають амбулаторію?», «Як їздити на фізпроцедури з дитиною, долаючи відстань 40 кілометрів?», «Сьогодні до кардіолога можна потрапити лише за списком, навіть талончика не візьмеш», «Чому ліквідовують дитячу поліклініку?» Про це запитують пацієнти. Та й лікарі стурбовані тим, що стануть «сімейними» фахівцями й сядуть за «конвеєр», не маючи ані змоги приділити увагу кожно-
му відвідувачеві, ані достатньо засобів для цього.
Діалогу між владою та громадськістю з приводу медичного експерименту не виходить. Та який тут діалог, коли суспільство поставлено перед фактом? На одній зустрічі з депутатами облради чиновниця з облдержадміністрації зробила яскраву презентацію майбутньої медичної реформи. «Як ви можете гарантувати, що «швидка» в село домчить за 15 хвилин, коли від цього села до райцентру по сухій дорозі — 45 хвилин, а взимку — півтори години?» — запитав хтось із народних обранців. «Дороги — не наша компетенція, а районної влади», — вдала ображену чиновниця від медицини.
Десять ознак того, що у вас відбувається медична реформа
1. У коридорі перед кабінетом сімейного лікаря ваша дитина засвоює назви органів та хвороб, що ними щедро діляться старші сусіди по нещастю. Вірусами вони теж діляться не менш щедро.
2. Чиновники кажуть, що «швидка» доїде до вашого дому за 10—15 хвилин. Знаючи про «пробки» та ями на дорогах, із таким самим успіхом можете вірити в силу «живої» води.
3. Ваш лікар колись був вузьким спеціалістом, але після курсів підвищення кваліфікації став фахівцем загальної практики. Тепер колишній хірург під час огляду пацієнта тамує в собі бажання «розрізати і подивитися, що там», а колишній стоматолог досі не може позбутися звички казати на прощання: «Прополощіть рота і сплюньте».
4. Лікарню поруч із вашим домом закрили й пояснили це турботою про мешканців. Тепер ви дістаєтеся до іншого міста, щоб потрапити до лікаря чи пройти курс процедур, і щосили дякуєте подумки та вголос за таку турботу. Або терпите, доки не настане час викликати «швидку», і... їдете на тій самій кареті, яка возила до лікарні ще вашу покійну тещу.
5. Замість списків із двадцяти ліків від трьох-чотирьох фахівців ви отримуєте один — від одного ескулапа, до того ж набір медикаментів «від живота» та «від голови» різниться ненабагато і складається із препаратів, які через лікарів «просуває» фармацевтична фірма.
6. Ваш лікар бурчить, що від реформи його зарплата «не постраждала», і так само очікує на вашу вдячність, висловлену в купюрах. Робить це, не піднімаючи голови від заповнення паперів, кількість яких збільшилася в рази. А комп’ютери ніхто й не обіцяв!
7. Пораючись на городі після роботи, ви скептично сприймаєте пораду медчиновників зайнятися профілактикою — наприклад, спортом. А позаяк у вашому селі немає клубу, бібліотеки та спортмайданчика, переваги здорового способу життя здаються примарними.
8. Стежачи за підвищенням вартості ліків, ви розумієте, що горілка таки краще поліпшує самопочуття і до того ж — дешевше. Інший варіант: ви старанно занотовуєте народні рецепти на всі випадки життя (бо потрапити на консультацію до потрібного фахівця нині річ непроста) і згадуєте про цілющі «властивості» вашого пухнастого кота.
9. Чиновники бідкаються, що у вашому регіоні вакансії стоматологів заповнено на 120 відсотків. Натомість під скорочення підпадають не лицарі бормашини та обценьок, а провінційні хірурги чи психіатри.
10. Вас вводить в оману красиве слово «реформа», і лягати до лікарні за сто кілометрів ви приїжджаєте без постільної білизни, продуктів, лампочок, мийних засобів та посуду. Не кажучи вже про ліки, шприци, крапельниці, спирт та перев’язочні матеріали. І лише там розумієте, як мало грошей узяли із собою.
 
Донецька область.