Головний підсумок року, на думку Прем’єр-міністра Миколи Азарова, полягає у тому, що вдалося остаточно подолати інерцію надзвичайно глибокого економічного спаду. Серед позитивів: скорочення дефіциту бюджету (майже вп’ятеро проти 2009 року), добросовісне погашення усіх поточних боргів, підняття середнього розміру заробітної плати до 2600 гривень, а середнього розміру пенсії — до 1200, втілення в життя низки «глибоких реформ». Резонно проаналізувати, які тенденції стоять за цими позитивами і як вони сприяли зростанню добробуту людей. Це потрібно хоча б для того, аби зрозуміти, що мав на увазі Прем’єр-міністр, коли назвав 2011-й поворотною віхою.
1. Попри кризу — до монополізації
Економіка стартувала з активізації ділової активності, темпи зростання ВВП у першому кварталі становили 5,3 відсотка проти відповідного періоду минулого року. Але суспільні доходи несли на собі високі боргові зобов’язання і ціни на газ, а стабільність курсу гривні з огляду на дефіцит торговельного балансу була відносною. Позитива досягли головно, дякуючи покращенню зовнішньої кон’юнктури для орієнтованих на експорт галузей — металургійної, хімічної та машинобудівної. За рахунок приросту доданої вартості сировинних товарів, котрий зумовили високі ціни на нафту, як результат політичної кризи в країнах Близького Сходу та Північної Африки. І, звісно, дякуючи низькій порівняльній базі 2010 року. А ініційовані реформи, на жаль, суперечили одна одній і не могли принести миттєвих зрушень на краще. Тому боротьба за помірні ціни на гречку обмежувалася жорсткими адміністративними заходами, примушуючи бізнес ховати товар під прилавок. Тому підвищували акциз на бензин, тоді як європейські ціни на нафту зростали. Торік, за підрахунками експертів, бензин А-95 подорожчав більш як на третину. Цього виявилося досить для того, щоб упало споживання нафтопродуктів і на ринку з’явилися контрабандні партії бензину.
Доволі сприятлива зовнішня кон’юнктура спостерігалася три квартали поспіль, але не працювала на прискорення системних змін в економіці. З одного боку, гальмували непопулярні реформи. З іншого — монопольне використання прибутків підприємств і доходів державного бюджету, зумовлене очікуваннями другої хвилі економічної кризи і прагненням до самозбагачення.
Що за поворотом?
Більшість вважає рецесію у єврозоні невідворотною, але я схильний думати, що ділова активність відновиться вже у другій половині цього року. Залежна від сировинного експорту і позичкового капіталу українська промисловість демонструватиме анемічний розвиток, доки не відновиться споживання на зовнішніх ринках. Торговельний баланс погіршуватиметься головно через дорогий природний газ, але різкої девальвації ми уникнемо.
Прем’єр-міністр Микола Азаров визнав, що розшарування населення за доходами, яке мало місце упродовж останніх років, заважає поступальному економічному розвитку. Авжеж, до 2010 року доходи домогосподарств зростали неадекватно до здобутків економіки. Але це не означає, що темпи зростання споживчих цін мають випереджати темпи зростання мінімальної заробітної плати і прожиткового мінімуму. Це не привід забороняти банкам кредитувати громадян у валюті, обмежувати права малого та середнього бізнесу. Упродовж року ми спостерігали за стрімким розвитком передусім потужних напівприватних і приватних об’єднань на зерновому, вугільному, газовому, титано-рудному, телекомунікаційному, фінансовому ринках і за закріпленням де-факто приватно-державного партнерства у сфері управління економічними процесами. Безпрецедентне зростання капіталізації пов’язаних з олігархічним капіталом компаній в енергетичному секторі або хімічній промисловості приголомшить сьогодні будь-якого західного експерта. Водночас стрімка централізація капіталу здебільшого в сировинних галузях відповідає тенденціям глобалізації економічних процесів і цілком меркантильним завданням влади, як-то — підготуватися до Євро-2012, перекласти клопіт із цінами на газ на великий бізнес тощо. Але за рівнем корупції та конкурентоспроможності ми скотилися на останні місця у всіх європейських рейтингах. І це свідчить про низьку якість економічного зростання.
Річний показник ВВП майже збігається з першоквартальним, що вказує на утримання старих позицій, а не здобуття нових. Зростання ВВП слабо корелюється з динамікою добробуту громадян, бо кожен четвертий, як стверджують профспілки, перебуває за межею бідності. Але не забуватимемо, що національний план дій і програму економічних реформ, яку уряд затвердив на старті року, розраховано до 2014 року.
Найбільш виразна позитивна тенденція року полягає у виконанні зобов’язань держави перед галузями, орієнтованими на експорт, про що свідчить передусім 42 мільярди відшкодованого ПДВ.
2. Попри якість — до самозбереження
Зростання ВВП за підсумками першого півріччя дало привід поговорити про підвищення заробітних плат, приміром, медикам і вчителям, але далеко не компенсувало економічного обвалу останнього кварталу 2008-го і 2009 року. Проте якісні зрушення не забарилися. У липні зареєстрували 469,5 тисячі безробітних (на 7,2 відсотка менше, ніж на відповідний період попереднього року). А також приріст заробітних плат і депозитів. Водночас внутрішнє споживання зростало не так через економічне зростання, як завдяки інфляційним очікуванням.
Основною причиною перегляду бюджету за підсумками півріччя було погіршення прогнозу дефлятора з 9,6 до 12,6 відсотка, тоді як прогноз реального ВВП поліпшили лише на 0,2 відсотка. Планували з прицілом на одержання чергового траншу від МВФ, усвідомлюючи, що доведеться піднімати ціни на газ у комунальному секторі або добиватися чергової знижки на блакитне паливо від росіян, зміцнюючи платіжні баланси НАК «Нафтогаз України» і країни загалом. Поцілили, як то кажуть, у молоко, але не програли. Почали переговори з росіянами, вчергове зміцнивши статутний капітал НАК «Нафтогаз України» коштом усіх платників податків, а не найбільших. По суті, застосували малопродуктивну схему уряду Юлії Тимошенко — випуск боргових зобов’язань у вигляді облігацій внутрішньої позики з їх передачею НАКу для подальшого перепродажу державним банкам. Вона дієва лише за умови повної гарантії повернення боргів усіма її учасниками, чого не відбувалося ані за попередньої, ані за цієї влади. Мало того, у травні облгазам і підприємствам теплокомуненерго списали понад 24 мільярди гривень заборгованості, не помітивши боргів населення, що посіяло серйозні сумніви в намірах уряду справді реформувати ПЕК. А ще змусило замислитися, чи так насправді важливі реформаторам якісні зміни?
Такі зміни обіцяло на початку року набуття повноправного членства України в Європейському енергетичному співтоваристві. Приєднання до світової енергетичної когорти мало посприяти розвитку відновлюваної енергетики, газо- і нафтовидобутку, справедливому ціноутворенню та демонополізації. Не судилося — скоротили видобуток нафти, ледь-ледь зменшили енергоємність. Залишили споживачів з невизначеними цінами на імпортований газ із Росії.
3. Через кодекс — до детінізації
Я свідомо акцентую увагу на тенденціях, які відбивають якісні, а не кількісні зміни в економіці, бо вже в другому півріччі кон’юнктура до експортерів, що називається, повернулася спиною — повіяло другою хвилею глобальної кризи. Набрання чинності від початку року нової редакції Податкового кодексу з одночасним проголошенням понад двох десятків інших реформ переконало, що миттєвого позитива на всіх фронтах не буде, на окремо взятому податковому — також. Де-юре зменшували ставки податків, тоді як де-факто — не створювали стимулів платити, де-юре — підтримували окремі галузі, проте де-факто — заганяли їх далі в «тінь», де-юре — оголошували війну корупції, а де-факто — провокували відтік тіньового капіталу. А ще — не змінювали згубної для країни виделки «дешевий експорт — дорогий імпорт», яка годувала здебільшого великий бізнес. Власне, першоквартальна редакція Податкового кодексу не задовольняла й уряд, який бачив перед собою скорочення дефіциту бюджету до 3,5 відсотка, чого очікували в МВФ і чого без свого роду суспільної угоди з малим та середнім бізнесом було досягти важко. Впродовж року згадана редакція зазнала чимало змін на краще, тому я не вважаю спробу детінізувати економіку геть-зовсім змарнованою саме тому, що уряд визнав її недосконалість. 2012-й рік розпочинаємо з редакції Податкового кодексу, яка надає малому та середньому бізнесу складну, але пристойну систему спрощеного оподаткування, а пенсійна реформа, яка набрала чинності з жовтня, постає у привабливішому світлі якщо не для дідів, то для онуків. Нагадаю, відтепер максимальна пенсія не може перевищувати десяти розмірів мінімального прожиткового мінімуму (7640 гривень), упродовж наступних чотирьох років пенсійний вік для жінок зросте до 60 років, для чоловіків — до 62. Поза тим частина підприємців згорнула свою діяльність через фіскальний тиск, а пенсійний закон для більшості пенсіонерів не підвищив, а зменшив розмір пенсійної виплати.
За оперативними даними, дефіцит Пенсійного фонду становить 13 млрд. 170,4 млн. гривень за середнього розміру пенсійної виплати в 1 тис. 246,34 гривні. Отже, завдання Президента країни довести мінімальний розмір заробітної плати до 1320 гривень уряд не виконав, а, скоротивши обсяг трансфертів із держбюджету, фактично збільшив дефіцит Пенсійного фонду проти попереднього року.
Що за поворотом?
Усі кроки назустріч «освітленню» економічних процесів треба вітати, хоча, як на мене, не всі вони конструктивні («паспортизація» купівлі-продажу валюти навпаки — запрошувала до тіньової торгівлі), не всі — тверді (декларування доходів, передбачене новим антикорупційним законодавством, ще не припускає механізму перевірки правдивості). Але, на щастя, вони не прикінцеві, бо торішні тенденції визначатимуть розвиток подій цього року.
4. Валютним курсом — до стабілізації
Про ризики кризового 2008 року експерти заговорили вже в травні. Попри задовільний стан платіжного балансу, за чотири місяці дефіцит поточного рахунку сягнув 1,6 мільярда доларів США, тоді як роком раніше мали за цей період профіцит у 200 мільйонів доларів. Буму на споживчий імпорт не спостерігалося, але імпорт автомобілів та побутової техніки стрімко зростав. Найбільш прикро — неабиякий профіцит фінансового рахунку в січні—квітні одержали за рахунок не зростання виручки від експорту, а здебільшого завдяки кредиторській заборгованості перед нерезидентами та авансу від «Газпрому» за транзит газу. За п’ять місяців попит на готівкову іноземну валюту перевищив удвічі аналогічний показник попереднього року, що могло свідчити і про активізацію тіньового обороту, і про страхування населення та підприємств від інфляційних ризиків. Як на мене, мали місце обидві тенденції, котрі тисли на валютний курс, породжуючи девальваційні ризики.
По-перше, на той час уже прорвали греблю держзакупівель. Прем’єр-міністр Микола Азаров для громадського ока погрожував пальчиком чиновникам, які роз’їжджали на шикарних автівках, придбаних за державний кошт, але то було краплею у бурхливих грошових потоках, під якими стояли об’єкти до Євро-2012, міністерства й відомства, провладні органи та підвідомча їм сфера обслуговування. Пік безглуздого марнотратства припав на осінь, коли Мінтранс замовляв приватній структурі ремонт свого даху майже за 800 тисяч гривень, Міністерство внутрішніх справ закуповувало гідромасажні ванни по 100 тисяч гривень за комплект, а Мінекології за 50 мільйонів — супутникові фото, які космічне агентство на запит надало б безплатно. Багатомільярдні безглузді витрати «надували» ВВП, як повітряну сферу: в жовтні, на думку Нацбанку, приросту в понад 5 відсотків досягли за рахунок головно доданої вартості на об’єктах Євро-2012. Авжеж, але це зростання було сумнівної якості. За експертними оцінками, річні втрати за держзакупівлями сягають близько 30 мільярдів, за митними платежами — 40 мільярдів гривень.
По-друге, найчутливішім до інфляційних ризиків завжди є середній клас, котрий, як найпоміркованіша частина суспільства, перший збагнув невідворотність жорсткої монетарної політики, до якої вдаватиметься Нацбанк у передчутті другої хвилі глобальної кризи. Й не помилився. Про обіцяну на початку року лібералізацію курсової політики забули, наче такої обіцянки не було. Нацбанк скоротив ліміт валютної позиції для комерційних банків і примусив стояти курс гривні на місці, всупереч загрозі втратити частину золотовалютних резервів. Парламент, природно, заборонив кредитування фізичних осіб у твердій валюті в готівковій формі (крім окремих випадків — на лікування, навчання тощо). Головною тенденцією фінансового року я вважаю антиінфляційний наступ Нацбанку в ім’я утримання валютного курсу та унеможливлення спекулятивних настроїв на ринку. Цей наступ таки обійшовся країні втратами частини золотовалютних резервів і «гривневим голодом», що спровокувало подорожчання кредитів. Але це ще не смертельно. До того ж цей наступ приніс очевидний позитив — відновлення довіри вкладників до банків, про що свідчить депозитна база. Це набагато важливіше, хоча нинішнього року ми стали свідками появи недовіри банкірів до влади. «Я б викупив ваші муніципальні облігації, якби вам довіряв», — скаже міському голові Харкова глава Асоціації українських банків.
5. Від розуміння — до порозуміння
То все-таки, що мав на увазі Прем’єр-міністр, характеризуючи рік як поворотний? Економіку, яка за відсутності реформ продовжує потерпати через низький ступінь довіри з боку інвесторів, брак грошей на власний розвиток? Стратегічний напрямок, який через відкладене парафування угоди з Євросоюзом у грудні видавався скособоченим? Чи українців, 66,3 відсотка яких вважають, що протягом 2011 року ситуація в країні загалом погіршилася, а тільки 6,1 відсотка — що покращилася (опитування Фонду Разумкова)? Якщо Прем’єр вважає, що рік став поворотним у свідомості українців, то це напевно. Адже до пенсійної реформи майже 70 відсотків молодих українців взагалі не розмірковували про те, які пенсії їх очікують на старості літ. Зараз — цим занепокоєна більшість. Адже це в минулому можна було виграти вибори на махровому популізмі, нині — навряд. Пропозиції Міністерства фінансів реанімувати повернення втрачених за радянських часів заощаджень сприймаються уже як похмурий гумор.
Торік відбулося близько сотні різного роду публічних протестів — лікарів, педагогів, аграріїв, дітей війни, чорнобильців, афганців. Зазвичай їх ігнорували, на них дивилися зверхньо — з вікон адміністративних споруд. Але кожен протест демонстрував народження нової формації під назвою громадянське суспільство. Й у цьому сенсі рік справді виявився поворотним, а не випадково стрічним. І це зобов’язує уряд перейти від розуміння проблем, а воно є, до порозуміння з тими, кому усувати ці проблеми.
Що за поворотом?
Попри величезний торговий дефіцит у більш як 12 мільярдів доларів США і неадекватність курсу гривні ринковим реаліям, стимулювати експортерів за нестабільності на зовнішніх ринках Нацбанк не вбачатиме резону, але курс гривні за результатами першого півріччя має опуститися щонайменше на 10—15 копійок, навіть за того, що МВФ відновить співпрацю з Україною.
