Останніми роками тим, хто часто подорожував із Хмельницького чи Кам’янця-Подільського до столиці, годі було шукати зручнішого транспорту, ніж фірмові поїзди та експреси. Якщо звичайний пасажирський потяг долає шлях від обласного центру до Києва за понад сім годин, то швидкісній електричці вистачало для цього трохи більш як чотири. Справді, зручно і комфортно. Але, як виявилося, недовговічно. Останніми місяцями новації залізничників замість того, щоб принести зміни на краще, почали викликати лише занепокоєння подорожуючих. Хоча попервах мали обнадійливий вигляд.

 

Старенький дизель дає фору новомодним експресам

Багато шуму в області серед літа наробив так званий рейковий автобус. Запускали на маршрут новенькі і зовні доволі симпатичні вагони з великою помпою. Мовляв, нарешті і наші пасажири дізнаються, що таке сучасний зручний та комфортний транспорт. Нові вагони мали курсувати за двома маршрутами та у зворотних напрямках від Хмельницького до Вінниці та від Хмельницького до Шепетівки. Маршрути старі, як світ. От тільки комфорт і швидкість мали бути нові. Але невдовзі від пасажирів замість подяк почали надходити лише скарги.

Як з’ясувалося, нові вагони були абсолютно не пристосовані до наших перонів. Це, звичайно, там де останні є. А що вже казати про зупинки, де і з перонами проблеми?

Східці до вагонів виявились такі високі, що не кожен міг здолати таку перешкоду. Про стариків, інвалідів і тих, у кого в руках важкі сумки, і говорити не доводиться. Багатьом довелося вчитися діставатись у вагон і навколішки, і підстрибуючи, і підставляючи під ноги хоч якусь опору...

Але на цьому не закінчувались «європейські поліпшені стандарти». Хоч як парадоксально, але з’ясувалося, що пасажири шкодують за старенькими пошарпаними дизелями. Причина в тому, що останні безвідмовно перевозили всіх пільговиків, чого не скажеш про їх замінники. У потягах підвищеної комфортності визначена певна кількість пільгових місць. Якщо видача квитків на них у касі закінчується, решті пасажирів, незалежно від того, мають вони пільги чи ні, потрібно платити гроші.

З одного боку, наче все логічно: несила залізниці виступати спонсором усіх безкоштовних перевезень. Та, з другого, — чи можна в кожному окремо взятому вагоні встановлювати свої правила та тарифи, а тим паче скасовувати загальнодержавні пільги?

Та й на цьому не завершились претензії пасажирів до нового поїзда. І час відправлення та прибуття, і станції, з яких вони здійснювались, виявились такі некомфортні, що люди не раз пожалкували за старенькою електричкою, що десятки років справно доставляла їх у потрібний час у потрібне місце. Скарг було так багато, що за кілька місяців залізниця все-таки змінила місце відправлення потяга з приміської станції Гречани, куди було вкрай проблемно дістатись пасажирам, на залізничний вокзал Хмельницький. Тож тепер люди дякують не так за сучасний комфорт, як за невеликі «поблажки» з боку залізниці.

За комфортом — в об’їзд і з пересадками

Тільки-но потроху вляглись пристрасті щодо одного маршруту, як перевізники запропонували нові сюрпризи — скасування цілої низки поїздів. Не оминули ці новації і Хмельниччину. Так, було скасовано потяг Хмельницький—Київ, а два потяги, які раніше курсували за маршрутом Київ—Кам’янець-Подільський щоденно, тепер відправляються відповідно через день або тричі на тиждень.

Пасажирам, які одразу не зрозуміли «комфортної» суті нововведень, залізниця пояснила, що час українським пасажирам переходити на кращі світові транспортні стандарти, котрі, наприклад, передбачають і таку систему, коли від одного пункту до іншого можна доїхати не одним потягом, а кількома.

Справді, схожа практика давно й успішно діє на кращих світових залізницях. От тільки є певні уточнення. Якщо там такий графік руху працює як на ефективність роботи перевізників, так і на зручність пасажирів, то для українського пасажира він приготував тільки додаткові складнощі.

Не вірите? Тоді спробуйте дістатися від Хмельницького до Києва не вже звичним експресом і не скасованим пасажирським поїздом, а з допомогою запропонованого варіанта з пересадками. Скажімо, скориставшись тим-таки новим потягом підвищеної комфортності Хмельницький—Вінниця. Отже, якщо експрес проходить цей шлях без жодної зупинки за дві з половиною години, то рейковий автобус робить понад півтора десятка (!) зупинок. Зрозуміло, що час у дорозі при цьому зростає вдвічі. А ще треба здолати таку само дистанцію від Вінниці до Києва. Тож, виходить, за комфортом треба їхати в об’їзд. Та ще й із пересадками.

Ну а про зручність маршруту від столиці до Кам’янця—Подільського вже і згадувати не доводиться. Бо за новими стандартами тепер треба робити ще одну пересадку у Хмельницькому, щоб дістатися до міста над Смотричем. Залізниця переконує, що так для неї вигідніше. 

А яку ж вигоду отримало туристичне місто? Хто наважиться на подорож до нього, якщо тепер за кордон дістатися простіше і комфортніше?

Найзбитковіші чи зовсім непопулярні?

Правило, що за зручність і комфорт треба платити більше, існувало завжди. Але сьогодні залізниця навіть не залишає вибору: обирати між дешевим і незручним маршрутом чи дорогим і комфортним. Оголосивши про нерентабельність низки маршрутів, вона просто зняла їх, навіть не зробивши спроби змінити цінову політику.

Південно-Західна залізниця лише заздалегідь попередила місцеву владу, що в разі недостатнього погашення компенсації за перевезення пільговиків залізниця змушена буде скасувати «найбільш збиткові та найменш популярні» рейси. Мовляв, у Хмельницькій області в першому півріччі минулого року, тобто до запровадження маршрутних новацій, у приміському сполученні було перевезено близько трьохсот тисяч пільговиків, до того ж сума компенсації не сягнула й половини. Збитки залізниці оцінюються сотнями мільйонів гривень. І забувати про гостроту цієї проблеми неможливо. Та хіба розв’яжеш її, знімаючи рейси?

Транспортною прогалиною одразу скористалися інші перевізники. Десятки маршрутних таксі відправляються із Хмельницького до Києва і в зворотному напрямку просто від залізничних вокзалів. Вони охоче підбирають усіх, кому не дісталося місця в потягу, і тих, хто не хоче випробовувати на собі нові «зручності». До речі, вартість квитка у маршрутках вже давно перевищує вартість залізничного. Там нікого не возять безкоштовно і навіть за півціни за студентськими квитками. Усі платять названу суму. Тому що швидко і зручно.

До речі, і таксисти не скаржаться ні на збитковість маршруту, ні на нестачу пасажирів. Виходить, вигідно?

Потяг — для обраних?

Тривалий час потяг залишався наймасовішим і найдоступнішим транспортом. Тепер, схоже, ситуація змінюється. Скорочуючи поїзди, залізниця втрачає свого пасажира. А залізничні новинки — надто дорогі для більшості пасажирів.

Останні повідомлення про те, що вже навесні в країні з’являться нові швидкісні корейські потяги, навряд чи порадувала тих, кому часто доводиться бувати в дорозі. Навіть незважаючи на те, що швидкість такого поїзда у кілька разів перевищуватиме теперішню і вигляд у нього набагато привабливіший. Але ціна в пару сотень гривень в один кінець, яка, за коментарями урядовців, цілком помірна, практично недосяжна для пенсіонера, студента, безробітного чи малозабезпеченого українця. Такий пасажир виявився нецікавим ні залізниці, ні державі. А де ж узяти іншого?

Старі дизелі та електрички залишаються одним із найпопулярніших видів транспорту для пасажирів з невеликими статками.

Тих, кому не вистачило місця в електричці, беруться доставити до столиці автоперевізники. Однак у більшості випадків роблять вони це нелегально.

Фото автора.