Розмірковуючи про інвестиційну привабливість Херсонщини, місцеві чиновники полюбляють згадувати, що цей регіон претендує на горде звання курортного. А його чорноморське й азовське узбережжя, плавні Дніпра, мовляв, є «золотим дном» для бізнесменів, що бажають вкласти гроші в будівництво готелів, турбаз і парків розваг. Та тільки з’ясовується, що відкрити розкішний готель, напханий супутниковими антенами, джакузі та іншими предметами розкоші в нас набагато легше, ніж забезпечити «воду в крані» і не зливати каналізаційні стоки просто в море або в степ.
Скажімо, в курортному селищі Залізний Порт на березі Чорного моря, котре в сезон відвідують понад 120 тисяч осіб, все ніяк не можуть «домучити» першу чергу реконструкції очисних споруд. «Реанімувати» побудований ще в радянські роки комплекс, який воду нормально не очищав, намагаються вже років десять. Але тільки в останні два роки почалися помітні зрушення. Як повідомив заступник голови Голо-пристанської райдержадміністрації Володимир Грачов, на сьогоднішній день завершується перша черга реконструкції очисних, запущено системи біологічного та хімічного очищення стоків, на що з бюджетів різних рівнів уже витрачено понад 12,2 мільйона гривень. Однак і це дасть змогу очищати не більш як 1,8 тисячі кубів, тоді як у розпал курортного сезону обсяг стічних вод перевищує
3 тисячі кубометрів. А поки що нечистоти продовжують литися просто в каскад Потієвських озер Чорноморського біосферного заповідника, котрий регулярно виставляє рахунки за завдану навколишньому середовищу шкоду.
За часів СРСР вони перебували у віданні міжколгоспного санаторію «Золота Нива», а після його приватизації дісталися підприємцеві. Під виглядом «модернізації» більшу частину устаткування комплексу демонтували й вивезли для продажу на металобрухт, а потім підприємець зробив «широкий жест» і подарував напівзруйнований об’єкт сільській раді. Та тільки-но очисні почали відновлювати, він загорівся бажанням отримати свій же подарунок назад. І став добиватися повернення очисних через суд. Позов триває вже кілька місяців, «кочуючи» різними судами з Херсона до Одеси, й обидві сторони рішуче налаштовані відстоювати свої права на володіння комплексом «до переможного кінця». Тож до завершення судової суперечки може минути не один рік. І поки власник не визначиться, органи місцевого самоврядування не мають наміру вкладати бюджетні кошти у продовження реконструкції очисних. Принаймні наступний сезон відпусток Залізний Порт вже точно зустріне з «недоробленою» системою очищення стічних вод, і вони як і раніше отруюватимуть заповідні озера.
А ось у Новотроїцькому районі Херсонщини з його мальовничим Присивашшям, яке обожнюють рибалками та мисливці, — інше лихо. Води з артезіанських свердловин тут начебто достатньо, однак вона така солона, що питною може вважатися лише з дуже великою натяжкою. Але людям подітися нікуди. Місцеві жителі, які з гіркотою жартують, що солити воду для приготування їжі їм не обов’язково, десятиліттями закликали владу зробити хоч щось для поліпшення якості Н2О. Усі ці роки чиновники від них лише відмахувалися. А тепер голова Новотроїцької райдержадміністрації Петро Збаровський вважає, що «погану» воду зробити «гарною» не тільки можна, а й потрібно.
— Наша головна біда в тому, що артезіанські свердловини для підкачування питної води піднімають її із глибини 80—90 метрів — під час проходження декількома горизонтами з водою різної якості вона змішується, і виходить не надто приємний на смак «коктейль». Щоб усунути цей недолік, необхідно реконструювати свердловини, впровадивши систему так званих обсадних труб, що «відсікають» воду поганої якості, — каже Петро Збаровський. — Уже на майбутній рік плануємо реконструювати 11 працюючих у районі артезіанських свердловин: це коштуватиме бюджету 120 тисяч гривень.
Однак найбільші проблеми з питною водою в нас все-таки не на морському узбережжі, а в обласному центрі. Потужності наявних артезіанських свердловин просто недостатньо, щоб забезпечити потреби городян і місцевих підприємств. Для налагодження безперебійного водопостачання (нині в багато районів висотної забудови вода подається за графіком) херсонські міськрада і водоканал виступають за прокладення водоводу від Дніпра. От тільки затримка в тому, що на будівництво нової насосної станції, трубопроводу та очищення річкової водички потрібно понад двадцять мільйонів гривень. Яких ні в обласній, ні в муніципальній скарбниці, зрозуміло, немає. Тож уся надія на державний бюджет.
Через скільки років станеться ця радісна подія, у міськводоканалі не мають ні найменшого уявлення. Його співробітники можуть з упевненістю обіцяти лише те, що вода в обласному центрі вже незабаром стане менш «отруйною». Нині комунальне підприємство «Виробниче управління водоканалізаційного господарства Херсона (ВУВКГ) самотужки розпочало реконструкцію двох водонасосних станцій, які забезпечують водою половину міста, до речі, і всі найбільші міські готелі. Замість технології знезараження води отруйним хлором тут впроваджують технологію використання більш безпечного для людини гіпохлориду. За словами головного інженера КП ВУВКГ Михайла Чемериса, реконструкція насосних станцій завершиться до кінця весни й разом з устаткуванням коштуватиме майже 800 тисяч гривень. Тож улітку туристи, що відвідають Херсон, зможуть уже спокійно пити воду «з-під крана». Смаку джерельної вона, звісно, не матиме, але принаймні й виразку шлунка не спровокує.
Херсонська область.
