Мало не всі мешканці Довгалівки, що у Радивилівському районі на Рівненщині, зібралися цими днями на молебень до Собору святого Іоанна Хрестителя (на знімку) з нагоди 25-ліття відновлення богослужіння в церкві, яка за радянської влади спізнала справжню страдницьку долю. Загалом же вік цього храму вимірюється 242 роками.
Перша документальна згадка про храм Собору святого Іоанна Хрестителя датується 1772 роком. Саме тоді він був відкритий в селі Великі Жабокрики, яке згодом стало Довгалівкою — від того, вочевидь, що тягнеться довгою вулицею. А Жабокриками воно було тому, що на початках належало землевласникам Жабокрицьким. Ще одні поміщики — брати Кондрацькі — у XVІІІ столітті долучилися до будівництва церкви. Зводили її, не використовуючи жодного цвяха, а перший капремонт у ній здійснили рівно через сто років.
Першу світову війну культова споруда пережила без дзвонів. Їх місцевий люд вивіз у Катеринославську губернію, а після війни повернув у село. У Другу світову війну, з приходом німців, дзвони знову довелося знімати, переховувати. Таким чином вони й вбереглися. А своєрідною третьою війною для храму стали прагнення радянської влади його знищити. У 1962 році компартійці на церковні двері повісили замок, не дозволяючи вірянам тут молитися, а у 1983-му з Радивилова прибула колона техніки, щоб вивезти зі святині усі речі, а її саму розвалити. Наперекір цьому наміру стали місцеві віряни. Вони домоглися, щоб церковне начиння передали в сусідній храм, куди ходили на молитву. Частину хоругв, ікон люди порозбирали по домівках. Саму будівлю вдалося вберегти від руйнування шляхом перемовин із можновладцями — тут створили музей села. Також було збережено вівтар із розписом та іконами ХVІ—ХVІІ століть.
Сільський музей мало хто відвідував, а селян не покидала думка про відродження та відкриття церкви. Така можливість з’явилася 21 жовтня 1989 року, і цю дату Довгалівка вважає другим народженням храму.
Євген ЦИМБАЛЮК, краєзнавець.
Фото автора.
