— Прямі втрати України від підписаних у 2009 році газових угод із «Газпромом» щороку сягали від 3 до 5 мільярдів доларів, — таку заяву під час учорашньої прес-конференції зробила народний депутат, голова Тимчасової слідчої комісії Верховної Ради з розслідування газових угод 2009 року Інна Богословська (на знімку). За її словами, за останні три роки загальні збитки та недоотримана вигода становлять близько 96 мільярдів гривень, що цілковито розвіює міф про найкращий в історії газовий контракт. «Якби ці кошти залишилися в Україні, то кожен український громадянин отримав би по 2 тисячі 100 гривень», — каже голова ТСК й додає, що ці розрахунки якнайкраще ілюструють те, наскільки збиткові для України нинішні газові контракти.
«Демократія — це передусім процедура, тож якби під час підписання газових контрактів з боку тодішнього прем’єра Юлії Тимошенко було дотримано українських законів та виконано процедури, що регламентують дії Кабінету Міністрів, то країну не було б поставлено в залежність від Росії», — наголосила І. Богословська. Водночас вона зазначила, що оскільки газові угоди підписано на 10 років, то, в разі якщо Україні не вдасться домогтися їх перегляду, таких збитків наша держава зазнаватиме ще впродовж семи років.
У цій ситуації, вважає народний депутат, потрібно продовжувати переговори з Російською Федерацією як зі стратегічним партнером, та якщо ми побачимо, що добровільного перегляду газових контрактів досягти не вдається, Україна має звернутися до Стокгольмського суду. «Ми бачили, що минулого року чимало країн звернулися до суду і змогли через суд змінити контракти», — зауважила вона. Що стосується України, то, на її думку, перший має бути позов про перегляд обсягів газових поставок, адже нині Україна перебуває у вкрай складних обставинах, адже згідно з контрактом мусить або викуповувати непотрібний їй газ, або платити «Газпрому» великі штрафні санкції. Якщо ж урахувати, що Росія заперечує можливість експорту Україною надлишкового газу, то це призведе до згортання енергозбереження та власного газовидобутку.
Також І. Богословська вважає, що Україна має використати переваги, які їй надає членство в Європейській енергетичній хартії. «Нам потрібно якнайшвидше виконати всі положення 2-ї Директиви та підписати 3-тю Директиву», — каже вона, та вести переговори про утворення газотранспортного консорціуму саме на основі Європейської енергетичної хартії, котра передбачає, що виробник газу не може мати контрольного пакета акцій у підприємствах з його транспортування. Голова ТСК вважає, що національним інтересам України утворення газотранспортного консорціуму відповідає лише за умови, що газотранспортна система залишається в державній власності, а сам консорціум займатиметься лише її управлінням. До того ж утворений він має бути на тристоронній основі (Україна, Росія, країни ЄС), а не так, як того прагне північний сусід, коли спочатку активи діляться навпіл між Україною і Росією, а вже згодом якась частка передається можливим європейським учасникам.
Фото Олександра КЛИМЕНКА.