Стаття 125 Конституції України визначає побудову системи судів загальної юрисдикції за принципами територіальності і спеціалізації. Проте в деяких законопроектах щодо реформування судової системи пропонується відхилення від конституційного принципу спеціалізації системи судів загальної юрисдикції. Так, текст законопроекту «Про внесення змін до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» та інших законодавчих актів щодо вдосконалення засад організації та функціонування судової влади відповідно до європейських стандартів», текст якого опубліковано на інтернет-сайтах видань «Закон і бізнес» та «Ліга Закон» дає змогу висловити власні міркування щодо доцільності відхилення від принципу спеціалізації системи судів загальної юрисдикції.

 Не відходячи від поділу системи судів України на суди загальної юрисдикції та суд конституційної юрисдикції (стаття 3 законопроекту), спеціалізацію судів стаття 18 законопроекту визначає, виходячи з розгляду судами адміністративних, цивільних та кримінальних справ і справ про адміністративні правопорушення. Стаття 21 законопроекту та зміни, що пропонуються до статті 1 ГПК України, зумовлюють відмову від існування системи господарських судів як однієї з автономних судових установ із розгляду справ, що віднесені до юрисдикції господарських судів. Розгляд справ господарської юрисдикції по першій інстанції у законопроекті пропонується передати окружним судам із розгляду цивільних і кримінальних справ.

Класифікація спеціалізації судів за юрисдикційними критеріями тривалий час виступає предметом наукових дискусій. Є прибічники як «роздрібної» спеціалізації судів шляхом утворення судів у кримінальних, цивільних, трудових, господарських справах і т. ін., так і прихильники наявної в законодавстві про судоустрій спеціалізації судів за юрисдикційними критеріями. Лідія Москвич у зв’язку з цим пише, що варіантів запровадження механізму спеціалізації судів багато, вони достатньо різноманітні: від утворення спеціалізованого суду лише на рівні нижчої ланки судової системи з переглядом справ в апеляційному порядку апеляційними судами загальної юрисдикції до утворення окремих гілок спеціалізованих судів зі своїми апеляційними й вищими судами, що функціонують окремо від системи судів загальної юрисдикції. Предметна спеціалізація судів у Німеччині, Франції, Австрії, Іспанії, Великобританії реалізується шляхом створення окремих, а інколи й самостійних судових підсистем з розгляду певних категорій справ щодо податкових, фінансових, трудових, земельних, соціальних, торговельних та інших спорів (Москвич Л.М. Ефективність судової системи: концептуальний аналіз. — Харків: ФІНН, 2011, С. 145, 148, 149).

Сучасні прибічники ліквідації автономії господарських судів виходять, поряд з іншим, з даних судової статистики, відповідно до якої кількість справ, розглянутих господарськими судами порівняно з попередніми роками, значно зменшилась. З такою аргументацією навряд чи можна погодитися, виходячи зі стану вітчизняної економіки загалом, оскільки значна кількість економічних спорів свідчить про розвиток економіки, а не навпаки. Тому 

звертати увагу на тимчасові труднощі у вітчизняній економіці та з цього приводу виступати за ліквідацію системи судів, що розглядають економічні спори, нерозумно.

Поряд із цим, принцип судової спеціалізації передбачає також спеціалізацію в системі судів кожної юрисдикції. У районних (міських, міжміських) судах залишається явище, коли суддя розглядає справи як цивільної, так і кримінальної, адміністративної юрисдикції. Віддаючи велику пошану такій самовідданій праці вершителів правосуддя, не можна не відзначити пріоритет розподілу справ та їх розгляду за наявності в межах суду спеціалізації суддів. А існування професійної ланки цілої судової системи, що розглядає господарські спори, свідчить про специфічність справ господарської юрисдикції та про спеціалізовану спрямованість здійснення правосуддя судовими колегіями господарських судів, виходячи із специфічності розгляду таких справ, як, наприклад, справи про банкрутство, справи, що витікають із корпоративних правовідносин чи державних закупівель тощо.

Можлива ліквідація господарських судів як системи спеціалізованих судів вноситиме дисбаланс у роботу органів судової влади всіх інстанцій та всіх юрисдикцій із багатьох підстав. 

А в історико-правовому аспекті таке «руйнування» судових органів навряд чи виправдано побудовою правової держави та вдосконаленням доступності правосуддя. Нині, як вважаю, суспільство та судова система втомилися від реформ, тим паче від тих, основу яких становить не творення, а руйнація.

З огляду на зазначене, уявляється, що пропозиції укладачів вищевказаного законопроекту стосовно відмови від існування системи господарських судів є нелогічними та необґрунтованими.

Костянтин ГУСАРОВ, доктор юридичних наук, професор кафедри цивільного процесу Національного юридичного університету імені Ярослава Мудрого.