Отримання звичайних листів і газет для жителів херсонських багатоповерхівок стає, швидше, розкішшю, ніж звичною зручністю. Якщо колись металеві скриньки для кореспонденції, які висять у під’їздах, часом просто ламали з хуліганських мотивів, то останніми роками їх стали ще й розкрадати для здавання на металобрухт. І це набуло таких масштабів, що зв’язківці обласного центру на масивах узагалі забрали з вулиць багатосекційні скриньки і почали доставляти пресу передплатникам просто в домівки.

 

Однак з висотками так не виходить: на те, щоб листоноша зі своєю сумкою обійшов усі квартири й дістався дев’ятого поверху, піде надто багато часу. Для впровадження такої форми обслуговування на кожну ділянку довелося б виділяти по кілька додаткових листонош, а на вакантні місця їх ще спробуй знайди. Адже за таку важку роботу треба й платити добре, а в коштах державне підприємство «Укрпошта» і без того обмежене — зарплата листоноші в тому-таки Херсоні не перевищує 1300—1600 гривень на місяць.

Виходить, без стандартних скриньок для кореспонденції жителям міських висоток сьогодні все-таки не обійтися — ходити за листами та газетами безпосередньо у відділення зв’язку ніякого часу не напасешся. Тоді логічно буде запитати: «А за чий рахунок відновлювати вкрадені або розламані стійки в під’їздах?» Якщо ви поглядаєте в бік «Укрпошти», то дарма — зв’язківці не мають наміру вкладати в цю справу ні копійки зі своїх скромних доходів.

— На Херсонщині ремонту або заміни нині потребує 28,7 тисячі скриньок для кореспонденції, з них 8,1 тисячі — в обласному центрі. «Укрпошта» навіть за всього бажання не має права витрачати на них свої кошти, адже скриньки не є її майном. Вони перебувають на балансі тих організацій, які обслуговують багатоквартирні будинки, — ЖЕКів, кондомініумів або кооперативів, — пояснив в інтерв’ю нашому кореспондентові заступник директора Херсонської дирекції держпідприємства поштового зв’язку «Укрпошта» Андрій Баранов. — Наша регіональна дирекція не раз і письмово нагадувала керівництву міськвиконкому Херсона, що проблему потрібно якось розв’язувати. Але щоразу чиновники розписувалися у своєму небажанні допомогти городянам. Їхні відповіді були гнітюче однотипні й завжди зводилися до того, що в муніципальному бюджеті коштів на відновлення скриньок для кореспонденції «не закладають». А ЖЕКи фінансувати цю роботу не можуть із тієї причини, що в тарифі квартплати така стаття витрат теж не передбачена. Простіше кажучи, комунальні керівники все хочуть звалити на плечі квартиронаймачів. І така політика для нашої МДА не нова. Уже кілька років її службовці натякають: непогано б відкрити ще одне відділення зв’язку в мікрорайоні Корабел. Ми погоджуємося виділити людей і організувати роботу, але замість нормального приміщення для нової пошти нам постійно пропонують якісь занедбані підвали. «Діалог» з міською владою у цьому напрямі можна звести до однієї знущальної фрази: «Наша справа запропонувати — ваша справа відмовитися».

Але давайте все-таки повернемося до злощасних ящиків для кореспонденції. Дефіцитом вони не є: підприємства Харкова і Львова пропонують 8-секційні «стійки» за ціною від 370 гривень за штуку. На середній під’їзд таких стійок потрібно чотири-п’ять, отже, виходить, що господарям квартир заради свого комфорту і зручності для листонош доведеться скинутися на 1480—1850 гривень мінімум («антивандальні» скриньки з більш надійними замками коштуватимуть у півтора разу дорожче). Тільки немає ніякої впевненості в тому, що новенькі скриньки навіть у під’їзді з міцними металевими дверима й кодовим замком збережуться хоча б до наступного вечора. Мисливці за дармовим металобрухтом не те що скриньки, самі двері поцупити можуть!

Мал. Олексія КУСТОВСЬКОГО.