Тарифи на газ ще не зросли, а послуги вже дорожчають

Але доки урядовці дискутують, а експерти складають не надто оптимістичні прогнози, тарифне життя не стоїть на місці. Хмельничанин Володимир Олександрович подзвонив до корпункту, щоб розповісти, скільки і за що йому довелося заплатити вже тепер.

— Років п’ять тому ми у квартирі поміняли газову колонку, — розпочав пенсіонер. — Зрозуміло, що всі ці роботи виконують лише фахівці із газконтори. Тоді вони і поставили мідну трубку, яка з’єднує колонку з газовою трубою.

Але нещодавно до квартири навідалися представники «Хмельницькгазу» і повідомили: «Мідне з’єднання не годиться. Змінилися норми, і тепер воно вважається небезпечним в експлуатації. Негайно міняйте на інше, дозволене за новими правилами».

Чоловік розгубився. Адже ні тоді, ні тепер жодних робіт самостійно не проводив, нічого не з’єднував і не підключав. Якщо газівники поставили «неправильну» деталь, то чому тепер він мусить мати клопіт з її заміною? На що одразу почув: «А акт виконаних робіт можете надати?»

Цим запитанням просто поставили в глухий кут, бо хто ж зберігатиме стільки років такий документ. Тож на заперечну відповідь чоловік отримав припис, відповідно до якого мусить замінити трубку, бо інакше просто відключать газ у квартирі.

Як законослухняний споживач чоловік відправився до газівників, щоб ті все замінили, як належить. Та виявилося, що за цю операцію мусить заплатити... аж чотириста гривень. Саме такі розцінки найбільше обурили. Хіба можуть кілька десятків сантиметрів трубки і робота з її заміни стільки коштувати?

Якби сам це робив, все коштувало б у десятки разів менше. Але самому — зась, бо на всі газові роботи монополію має лише організація, яка постачає газ.

Щоправда, через кілька днів Володимир Олександрович перетелефонував і повідомив, що він довго сперечався, але все-таки «збив» ціну до трьохсот гривень. Хоча і її вважає вкрай завищеною. А от чи змогли наполягти на таких розцінках інші споживачі, невідомо. Втім, вибору у них немає, бо вони не можуть ані замовити послугу в іншого виконавця, ані обрати постачальника енергоносія. Монополіст диктує розцінки. Встановлення котла, заміна газової колонки, перевірка лічильника — усе це коштує недешево.

А наскільки виправдана така дорожнеча, споживачеві важко судити. Йому залишається лише погоджуватися із тим, що компанія зазнає збитків, а відтак змушена перекривати їх за рахунок тих, кому надає свої послуги. Вже вкотре ПАТ «Хмельницькгаз» повідомляє, що обсяги споживання і транспортування блакитного палива на Хмельниччині істотно скоротилися. Так, за минулий рік над тим, щоб зекономити, активно працювали теплопостачальні підприємства краю, бюджетна сфера, промисловість, побутові споживачі. У результаті «Хмельницькгаз» транспортував 802 мільйони кубометрів, що на 93 мільйони менше, ніж попереднього року. А те, що Кабмін оцінює як беззаперечне досягнення, тобто зменшення споживання блакитного палива, на місцях сприймають не інакше як прямі втрати. Адже саме через таку економію товариство недоотримало 33,5 мільйона гривень. Тож тут говорять відверто: падіння обсягів споживання, відтак і транспортування природного газу в умовах складної економічної ситуації та інфляційних процесів негативно позначилися на фінансово-економічному стані компанії. Як наслідок, інвестиційну програму минулого року було виконано лише наполовину. Тож газівники попередили: від цього напряму залежить технічний стан газових мереж, забезпечення безперебійного та безаварійного газопостачання. Тільки через те, що недоотримали тарифну виручку, підприємство змушене зменшити витрати на закупівлю спецавтотранспорту та спецінструменту, приладів комплексного обстеження, встановлення засобів телеметрії на газорозподільчих пунктах...

— Ми планували в рамках інвестпрограми капітально відремонтувати понад 14 кілометрів газопроводів, однак відремонтовано лише 11. Із запланованих для встановлення 24 вузлів обліку не встановили жодного. Із 26 спецавтомобілів не відремонтовано і половини. Крім того, із визначених для ремонту 665 газорозподільчих пунктів, станцій катодного захисту полагоджено менше трьох сотень, — підбив підсумки головний інженер Олександр Лоб.

Як таке відставання від планів впливає на безпеку роботи системи, сторонній людині сказати важко. Але, якщо згадати, що навіть мідна трубка від колонки потребує негайної заміни, то що говорити про невідремонтовані кілометри газопроводів, газорозподільчі пункти, інші об’єкти?

Крім того, не варто думати, що внутрішні фінансові проблеми виникли лише у газівників.

Насправді про падіння обсягів виробництва, грошових надходжень і прибутків можуть говорити майже всі без виключення надавачі послуг. І кожне таке зменшення так чи інакше мусить компенсувати зі свого гаманця споживач. Чи вистачить його на всіх? І чи справедливо перекладати безпеку газової системи у найширшому розумінні цього слова на його плечі?

У тому, що система має бути справною, ніхто не сумнівається. Та якщо кожен власник квартири відповідає за безпеку своїх приладів, то за чий рахунок гарантуватиметься надійність усієї системи?

Тут-таки вигулькнуло питання про встановлення безплатних лічильників, яке пов’язане не так з фізичною, як з фінансовою захищеністю всіх учасників цього ринку. Посилаючись на Закон України «Про забезпечення комерційного обліку природного газу», газівники твердять, що до початку 2018 року в області має бути встановлено безплатні лічильники ще 50 тисячам абонентів. Щоб упоратися із таким завданням, необхідно щороку витрачати понад 25 мільйонів гривень. Однак через скорочення обсягів транспортування та недофінансування компанії потрібно додатково майже дев’ятнадцять мільйонів гривень на виконання робіт, придбання та встановлення лічильників. Де їх брати?

Газівники наводять свої підрахунки. Вартість газу для населення та промислових споживачів за рік зросла відповідно на 60 та 90 відсотків. А тариф на послугу з транспортування збільшився лише на п’ятнадцять відсотків, а з постачання — взагалі на сім. Споживачі радіють, що хоч тут трохи зекономили. Постачальники не знають, як компенсувати цю несправедливість. Переконані, такий дисбаланс разом зі зростанням цін на матеріали та обладнання вкрай негативно впливає на фінансовий стан компанії.

Те, що без грошей не буває газу, всі давно зрозуміли. Але чи насправді безперебійне газопостачання перебуває у такій жорсткій залежності від зростання тарифів? Невже немає інших варіантів? Чи всі проблеми галузі треба розв’язувати лише за рахунок споживача, чи, можливо, є якісь внутрішні резерви? Невідомо. Принаймні про них мало повідомляють. Зате про нові тарифи ми дізнаємося дуже швидко. І так само оперативно починаємо платити за дедалі вищими  розцінками. Бо іншої альтернативи для нас, мешканців багатоповерхівок, просто немає.