Уперше в історії опікового центру Інституту невідкладної та відновної хірургії імені В. Гусака пацієнтом став громадянин Китаю. 34-річний Пан Ксудонг — моторист торговельного судна, яке прибуло до Севастополя восени минулого року. Внаслідок нещасного випадку — вибуху котла — моряк отримав важкі опіки гарячим паром. Постраждали голова, шия, руки, ноги, тулуб, дихальні шляхи. На бідоласі практично не залишилося «живого» місця. Першу допомогу йому надали у міській лікарні № 1 Севастополя.
— Колеги зателефонували і попросили прийняти на лікування важкого пацієнта, — розповідає керівник опікового центру, професор Еміль Фісталь (на знімку ліворуч). — Доставили його до нас на п’ятий день після аварії, із опіками 70 відсотків поверхні тіла. Можливо, за цей час опіки першого ступеню могли зажити або зникла гіперемія шкіри. Але стан пацієнта був стабільно тяжкий. Він був різко збудженим, навіть агресивним. Такі реакції пов’язані із порушенням свідомості через інтоксикацію. Це дуже небезпечне ускладнення, яке часто закінчується фатально.
Важкохворого одразу поклали на спеціальне ліжко — конструкцію із «повітряною подушкою», де пошкоджені ділянки тіла не здавлюються матрацом. Це полегшило страждання пацієнта, який до цього чотири дні провів на звичайному ліжку у міській лікарні. На час мого візиту до опікового центру Пан Ксудонг переніс чотири операції.
— Його вже перев’язували, шкіра вся прижилася, залишилися відсотків п’ять ран, які потрібно закрити, — пояснив Еміль Фісталь. — Коли будемо його виписувати, хочемо, щоб ішов своїми ногами. Тому попереду тривалий період реабілітації — ставитимемо його на ноги заново».
Однією із перешкод у лікуванні став мовний бар’єр. Завітавши до потерпілого моряка, намагалася розпитати про його самопочуття, роботу та родину. Він сказав, що вдома на нього чекають мати, батько, дружина та п’ятирічний син. За словами Пана, сім’я про те, що трапилося із ним, знає. А от відвідувати в Донецьку пацієнта із Піднебесної немає кому. Тому керівник центру розшукав китайську студентку, яка навчається в Донецькому національному медичному університеті, та попросив приходити до співвітчизника. Та й сам професор продемонстрував знання кількох китайських слів та виразів. Каже: навчив дядько, який служив військовим лікарем. Після війни їх відправили на шість років до Китаю. Там він і опанував мову.
— От бачите, а тепер це стало в нагоді, — посміхається пан Фісталь.
Сам моряк протягом місяця вивчив кілька російських слів. Найнеобхідніші — «їсти», «пити» та «утка».
На знімку: Пан Ксудонг переніс кілька операцій і тепер має навчитися ходити заново.
Фото автора.
