Україна, як держава, населена колись могутнім і життєрадісним народом, все більше його втрачає. Допоки в державі вирують політичні пристрасті, точиться шалена боротьба за владу, її населення невпинно зменшується й водночас слабшає здоров’ям.

Найздоровіша колись нація Європи вимирає...

Узагальнення навіть абсолютно відкритої інформації, яку кожен за бажання може віднайти самостійно, наводить на невеселі висновки.

У 1991 році в Україні проживали 52 мільйони мешканців, а через двадцять років стало 45 мільйонів. Якщо справи підуть так і далі, то до 2050 року, за прогнозами ВООЗ, нас залишиться лише 35 мільйонів. Стрімкіше за все згасає сільський уклад життя, в якому зберігається генетична основа української національної ідентичності. Якщо чисельність міського населення скоротилася приблизно на 10 відсотків, то сільського — більш як на 15.

Нас не просто кількісно менше — з року в рік кожен стає слабшим, дедалі частіше хворіє і гостріше постає перед загрозою передчасної смерті.

30 років тому українці вважалися однією із найздоровіших націй в Європі. А сьогодні смертність серед українців вдвічі перевищує народжуваність і значно перевищує цей само показник в європейських країнах. Дедалі більше смертей відбувається передчасно і від причин, безпосередньо не пов’язаних з віком. Смертність українських дітей у віці до одного року вдвічі перевищує показники для Західної Європи.

Обстеження показують, що 70 відсотків наших співвітчизників біологічно старіші за фактичний паспортний вік на чотири-п’ять років, лише 5—10 відсотків жителів країни можуть похвалитися самопочуттям, яке наука вважає типовим для більш молодих людей. Водночас у Західній Європі біологічний вік перевищує паспортний лише у 30—40 відсотків населення.

У Європейському регіоні тягар передчасної смертності, захворюваності та інвалідності невпинно скорочується за рахунок розумної державної політики. Так, у Фінляндії ще 30 років тому були найвищі в Європі показники смертності від серцево-судинних захворювань. Влада адекватно оцінила ситуацію і розробила комплексні заходи щодо її виправлення. У країні уряд почав активно втілювати в життя державну політику, спрямовану на широке використання населенням різних форм рухової активності і культивування інших складових здорового способу життя, внаслідок чого в цій країні протягом двадцяти років смертність від серцево-судинних захворювань було знижено на 75 відсотків. Схожі заходи здійснюються і мають підтримку населення у всіх країнах ЄС. Депутати групи «Реформи заради майбутнього» переконані: Україні не потрібно вигадувати велосипед, а просто перейняти цей позитивний досвід у своїх європейських сусідів.

Що їдять і чим дихають українці

Значною мірою незадовільний стан нашого населення пояснюється забрудненням довкілля. Очищення стічних вод по басейну Дніпра, що дає питну воду 30 мільйонам українців, забезпечується лише на чверть. Водопровідна мережа в Україні перебуває в надзвичайно поганому стані: кількість аварій на порядок перевищує відповідний рівень у країнах Європи. Централізованим водопостачанням забезпечено лише четверту частину сіл України.

Фундаментальною причиною поганого стану здоров’я українців є бідність. Середньостатистична українська родина, згідно з даними Держкомстату, проїдає майже 55 відсотків свого місячного бюджету, тоді як середньоєвропейська — лише 22 відсотки. Близько 25 відсотків українських сімей перебуває за межею бідності. Найтяжче доводиться тим, хто має дітей. Серед сімей, що виховують одну дитину, бідних — 33 відсотки; якщо двоє дітей, то за межею бідності опиняється вже понад 40 відсотків українських сімей; якщо четверо і більше дітей — практично 80 відсотків.

Фахівці з дієтології, з якими спілкувався я особисто й депутати групи «Реформи заради майбутнього», розповіли, що наші співвітчизники в середньому недоїдають близько 40 відсотків м’яса і м’ясних виробів, 54 відсотки молочних продуктів і 24 — риби. Навіть в останні роки існування СРСР ці показники були значно менш тривожні. Україна — одна з небагатьох країн Європи, де немає працюючої національної стратегії та пропаганди здорового харчування. Збалансованість раціону дієтологи вважають одним із чинників тривалості життя, і те, що європейці в середньому живуть на 11 років довше українців, називають одним із доказів нездорового харчування співвітчизників. Наше харчування базується на «трьох китах» — картоплі, крупах і хлібобулочних виробах. Частка цих продуктів у харчуванні українців, за оцінками ООН, становить 43,8 відсотка, що практично ідентично меню росіян (43,7 відсотка) і білорусів (40,8), але значно перевищує європейські апетити. Жителі Європи споживають фруктів і овочів у півтора-два рази більше, ніж українці.

Окрім прямого недоїдання необхідних для повноцінного функціонування людського організму продуктів, руйнівну роль відіграє низька якість тих, які українці споживають. Непотрібна при нашому земельному багатстві «інтенсифікація» землеробства і тваринництва, дедалі ширше застосування штучних стимуляторів для збільшення врожаїв і надоїв позбавляють продовольчі продукти найцінніших складових, а безпорадність влади в контролі над переробною харчовою промисловістю довершує справу щоденного отруєння громадян неякісною їжею.

Однак є й інші причини нездоров’я. Рівень санітарної культури українців не витримує жодного порівняння з іншими європейськими народами — шкідливі для здоров’я звички надто вже поширені в нашому суспільстві. За поширеністю тютюнопаління Україна входить до першої десятки європейських країн. Палять діти і дорослі, чоловіки і жінки. У максимально дітородному віці (20 —39 років) палить кожна третя-четверта жінка (за 20 останніх років цей показник зріс учетверо). Косять здоров’я пияцтво та алкоголізм. Кожен українець, за підрахунками експертів, щороку в середньому пропиває 1300—1500 гривень. На отруту для власного здоров’я українці витрачають, швидше за все, більше грошей, ніж на його збереження. А до занять фізичною культурою та спортом залучено не більш як 10 відсотків населення.

У 1990-х — на початку 2000-х років в Україні було прийнято понад два десятки національних та відомчих програм і комплексних заходів програмного характеру: всі пропагувалися як «пріоритетні» та «вирішальні». Серед них — Міжгалузева комплексна програма «Здоров’я нації» на 2002—2011 роки, «Діти України», «Планування сім’ї», «Генетичний моніторинг», «Цукровий діабет», «Здоров’я літніх людей», «Репродуктивне здоров’я», програми імунопрофілактики та боротьби з туберкульозом, СНІДом, наркоманією тощо. Жодна не виконана не те що повністю, а навіть частково, більшість всерйоз і не фінансувалося, а там, де гроші виділяли, їх витрачено на діяльність спеціальних комісій і пропаганду їхніх намірів у пресі та інших засобах масової інформації.

З усього сказаного зрозуміло, що ніякі поліпшення в організації медичної справи самі по собі здоров’я українців не врятують.

Здоров’я громадян — визначальний показник роботи уряду

На думку депутатів групи «Реформи заради майбутнього», які спілкувалися з чималою кількістю фахівців, теоретиків і практиків медичної галузі, для досягнення стратегічної мети — здоров’я нації — необхідно якомога швидше розпочати рухатися в таких напрямах:

— реформування оплати праці з метою забезпечення гідного її рівня, створення умов праці і проживання, сприятливих для збереження здоров’я;

— формування суспільної та індивідуальної налаштованості на пріоритет здорового способу життя;

— очищення навколишнього середовища;

— непримиренна боротьба з пияцтвом і тютюнопалінням, вживанням наркотичних речовин;

— розбудова матеріальної бази для масової фізкультури і спорту;

— створення умов для відродження органічного землеробства і посилення боротьби з фальсифікацією харчових продуктів;

— зменшення дорожньо-транспортного травматизму.

Зрозуміло, перелік далеко не вичерпний, але саме цей напрям має бути основним змістом державної політики у справі охорони здоров’я українських громадян.

Одночасно з реаліза-цією зазначених завдань слід рішуче здійснювати реорганізацію системи охорони здоров’я населення, до того ж і в цій справі на першому плані має бути посилення її профілактичної спрямованості.

Фінансування видатків на охорону здоров’я в Україні здійснюється через солідарну систему оплати медичних послуг за рахунок податків. Така модель не узгоджується з ринковими механізмами, а суми коштів, які виділяються з бюджетів різних рівнів на сферу охорони здоров’я, є недостатніми. До того ж ці кошти використовуються неефективно — 90—95 відсотків грошей, виділених на охорону здоров’я, йде на утримання галузі (утримання будівель, мізерну заробітну плату медичного персоналу, всілякі нарахування, оплату електроенергії тощо).

У більшості країн Центральної Європи, конституціями яких громадянам гарантується охорона здоров’я, немає винятково бюджетної чи винятково страхової моделі фінансування сфери охорони здоров’я — скрізь держава бере участь у фінансуванні послуг з охорони здоров’я, скрізь внески на обов’язкове соціальне медичне страхування доповнюються бюджетними асигнуваннями. Власне, і в Україні діє спотворена, але, по суті єдино можлива система — нарівні з державним фінансуванням громадяни безпосередньо задіяні у оплачуванні власного лікування. Треба лише вирвати корупцію з цього процесу і зробити умови цієї участі рівними для всіх, чесними і прозорими. Ті, хто не дбає про власне здоров’я, не повинні розраховувати, що їхнє лікування оплачуватимуть більш передбачливі.

Здійснюючи реформування медицини, необхідно пам’ятати, що гроші розв’язують багато проблем, але далеко не всі. Щоб поліпшити самопочуття свого народу, необов’язково бути багатою державою — такого висновку дійшли фахівці ВООЗ, порівнюючи витрати на охорону здоров’я зі змінами середньої тривалості життя в 191 країні світу. Фахівцями системи охорони здоров’я Оману, Марокко, Мальти та Ямайки визнано більш ефективними, ніж у Великій Британії, США і Канаді, — за рахунок раціональнішої системи медстрахування. На думку ВООЗ, в останніх трьох країнах вона надто складна і забюрократизована. За результатами аналізу Англія опинилася на 24-му місці, Канада — на 35-му, США — на 37-му, а Україна — на 79-му.

Феноменальні показники якості медичного забезпечення відзначено в небагатій Кубі, де середня місячна зарплата — лише 10—15 доларів США. У рейтингу ВООЗ вона посідає 34-те місце. Водночас США, найближчий сусід Куби, де, здавалося б, проблем із самопочуттям у населення бути не повинно, в рейтингах здоров’я посідає невисокі місця. Ці приклади показують, що розумна організація медичного обслуговування здатна забезпечити більш високий результат, ніж саме по собі збільшення фінансування. Просто необхідно зробити здоров’я громадян найважливішим показником ефективності роботи уряду.

Система медичного страхування — основа реформи

Депутати групи «Реформи заради майбутнього» разом з урядом уже розпочали здійснювати перші кроки в реформуванні вітчизняної медицини. Ми підтримали закони, якими дано старт пілотному проекту в чотирьох регіонах (Київ, Вінницька, Дніпропетровська і Донецька області). Експеримент передбачає, що первинна медична допомога надаватиметься на рівні району та міста обласного значення, вторинна — на рівні госпітального округу, а третинна — на рівні обласного бюджету.

Поки ще рано говорити про перспективи реалізації розпочатої в Україні медичної реформи. Однак не можна не відзначити, що в ній передбачено надто повільний розвиток системи медичного страхування. В усьому світі найкраще зарекомендував себе саме механізм обов’язкового медичного страхування за умови права пацієнта самостійно вибирати лікаря і клініки, незалежно від форми власності. У такому разі лікувальні установи зацікавлені залучити якомога більше клієнтів, а в лікарів формується серйозна мотивація в наданні насправді якісного медичного обслуговування своїм пацієнтам.

Експерти стверджують, що управління системою обов’язкового соціального медичного страхування України має здійснюватися окремою спеціалізованою установою — Фондом медичного страхування України, який проводить збирання, акумулювання та облік страхових внесків, забезпечує вчасну і в повному обсязі оплату медичних послуг (медичної допомоги), наданих застрахованим особам, а також здійснює контроль над наданням медичних послуг (медичної допомоги) застрахованим особам і над цільовим використанням коштів.

У процесі реформування необхідно створити механізм фінансових взаєморозрахунків як між медичними закладами, так і всередині них, а також між практикуючими лікарями. Це має бути економічним стрижнем нової системи управління здоров’ям людини, заснованої на економічних методах.

За участю членів громад і громадських організацій має бути налагоджено узаконений нагляд і контроль за медичною діяльністю. Слід також запровадити систему професійної і незалежної медичної експертизи.

Кінцевим результатом реформ має бути побудова ефективної системи лікування й водночас досягнуто високого рівня соціальної справедливості у вигляді вирівнювання доступу громадян країни до отримання якісної медичної допомоги незалежно від місця їхнього проживання, роду діяльності і добробуту та інших відмінностей.

Ігор РИБАКОВ, голова депутатської групи «Реформи заради майбутнього».