Із виступів представників фракцій

— Головним результатом роботи влади торік стали політична стабільність і прогнозоване економічне зростання. Держава повернулася до планового розвитку, її стратегію сформульовано в програмі Президента Віктора Януковича «Україна для людей» і в плані реформ до 2014 року. Крок за кроком ми рухаємося до головної мети перетворень — підвищення добробуту людей. Водночас важливо зрозуміти, що поліпшення життя не відбудеться одномоментно, це результат напруженої тривалої спільної роботи влади і суспільства. Ще дуже багато чого треба зробити для того, щоб результат реформ став ефективним для кожної людини. Тому ми далекі від самозаспокоєння, коли кажемо, що торік українська економіка зросла на 5 відсотків, стабільна національна валюта, зібрано рекордний врожай зернових — 55 мільйонів тонн, підготовка до Євро-2012 додала імпульсу модернізації інфраструктури. Знову будують аеропорти, стадіони, станції метро, мости, сотні кілометрів доріг. Сьогодні можемо говорити про перші результати адміністративної та регуляторної реформ. 

— Законопроект № 9429-1 щодо внесення змін до закону про трубопровідний транспорт несе пряму загрозу енергетичній безпеці країни. Адже за урядовим законом буде дозволено приватизацію підприємств магістрального трубопровідного транспорту. Свого часу з ініціативи Ю. Тимошенко було прийнято закон, який забороняє приватизацію ГТС, тоді проголосувало більш як 400 депутатів. Ми зрозуміли тоді, що газопровід і ГТС — не просто труба з кранами. На жаль, діюча влада не спроможна захистити державні інтереси, змусити партнерів рахуватися з позиціями України. А тому вдається до єдиного прийнятного для неї засобу — думати тільки про сьогодення, продати все, що можна, і закласти це в свої відсотки. Методична здача національних інтересів розпочалася ще після так званих харківських угод. А що завтра? Завтра — земля. Наша фракція не раз застерігала: закон про ринок земель у теперішній редакції — це створення умов для наймасштабнішої афери. 

— На цей пленарний тиждень парламентською більшістю заплановано розглянути й прийняти два вкрай небезпечні для суспільства та суверенітету України законопроекти: про газотранспортну систему і ринок землі. Фактично не зумівши за два роки реформувати українську економіку, проваливши переговорний процес із Європейським Союзом, газові переговори з Росією, Кабінет Міністрів хоче банально дозволити приватизувати два основні чи останні активи, які має Україна: газотранспортну систему та землю. Чим Кабінет Міністрів обґрунтовує законопроект, який стосується газотранспортної системи? Цей законопроект дає право Кабінету Міністрів вчиняти щодо газотранспортної системи будь-які дії, включаючи приватизацію та передачу до статутного фонду різноманітних спільних підприємств. Уряд каже, що треба реформувати НАК «Нафтогаз України». Це обман і лицемірство. Україна вже рік є членом Енергетичного співтовариства, за цей рік Україна була зобов’язана адаптувати законодавство до європейських стандартів, але нічого не зроблено. Натомість вноситься закон, який має єдину мету: дозволити виділити газотранспортну систему України зі складу НАК «Нафтогаз України» і дозволити передати її під контроль російського «Газпрому». 

— У 2011 році, захищаючи соціально-економічні права трудящих України, Компартією України тільки в рамках двох всеукраїнських проектів — «Робота, захист, зарплата» і «Контроль, порядок, справедливість» — вдалося повернути трудящим понад 600 мільйонів гривень із заробітної плати. Вдалося захистити тих, чиї кишені шляхом обману, виставляючи непомірно завищені рахунки за комунальні послуги, намагалися в черговий раз просто обчистити. Прикладів того безліч — починаючи зі Львова, де зусиллями комуністів було погашено борги із зарплати бригаді невідкладної швидкої допомоги, Житомира, де нам удалося домогтися погашення боргів працівникам трамвайно-тролейбусного управління й багатьох інших. Але давайте дивитися на речі реально: без конкретної боротьби кожного робітника, радикальної антикризової економічної програми Україні не вдасться уникнути соціальної катастрофи, не вдасться встояти перед новою хвилею світової кризи. 

— Кожен прийдешній рік в українській політиці має свою і часто непривабливу особливість. 2010-й став кульмінацією телевізійної політики, коли на телеекрани виповзла когорта телегероїв і водночас невдах у реальних справах. 2011-й ознаменувався буйством політичного цинізму. За підтримки однієї частини влади ганьбити іншу частину, публічно демонстративно ганьбити одних олігархів, знаходячись на утриманні в інших, у тому числі й закордонних, — цинізм. А коли мультимільйонери розпинаються про соціальну справедливість в одязі з аксесуарами, замість одного комплекту якого звичайна сім’я могла би прожити 10 років, — цинізм? Безперечно. Персона, яка проявила себе повною нікчемою на високих постах у владі вчора, на завтра обіцяє, що з ним при владі постане рай на землі, — махровий цинізм. 

— Підсумки 2011 року — смуга нестабільності охопила значну частину арабського світу, позначившись революційними заворушеннями в Єгипті, Тунісі, Ємені, Алжирі, Сирії, Лівії. Прояви нестабільності є і у західному світі, наприклад, нещодавня загроза дефолту в США або фінансова криза, що охопила європейське співтовариство. Здебільшого підґрунтям таких настроїв визначається незрозумілість майбутнього, соціальна та побутова незахищеність громадян, бідність та дорожнеча продуктів харчування. Аксіомою є те, що проведення реформ потребує ресурсів та тимчасових обмежень, на які суспільство добровільно піде лише тоді, коли тягар реформ нестимуть не тільки громадяни України, а і влада. А українці знатимуть, заради чого вони повинні затягнути паски вже сьогодні.