Одним із негативних результатів людської діяльності є постійне утворення відходів і побутових, і виробничих. Зокрема, населення світу щороку викидає більше двох млрд. тонн твердих побутових відходів. Причому з кожним роком ця величина постійно зростає. Середньостатистичний мешканець Європи «виробляє» 400 кг твердих побутових відходів на рік.

 

Усього країни ЄС «виробляють» щороку близько 1,3 млрд. тонн відходів, з яких частка комунальних відходів становить 14%. Нині всі ці відходи, більшою мірою, складуються на звалищах, займаючи дедалі більше і більше територій. Це призводить до появи нових екологічних проблем.

Перед людством постає проблема: чи продовжувати перетворювати нашу планету на звалище відходів і зробити її непридатною до життя або ж змінити своє ставлення до природи і навчитися по-господарському ставитися до неї. У осяжній перспективі ми не зможемо відмовитися від захоронення відходів на полігонах, проте необхідно до мінімуму звести цю частину. Сьогодні очевидно, що всі види паливних ресурсів на планеті зменшуються, і лише об’єм відходів, які створює людина, постійно збільшується.

Тверді побутові відходи — це паливо, яке за теплотою згорання можна порівняти з торфом і деякими марками бурого вугілля; вони утворюються в місцях, де електроенергія найбільш потрібна, тобто в великих містах. Основною перевагою спалювання, як найбільш технічно відпрацьованого методу поводження з твердими побутовими відходами, є знищення сміття з одночасним виробленням енергії.

Відходи десятки років не розкладаються і становлять значну небезпеку для здоров’я людей. Більшість полігонів-накопичувачів у країні вичерпали свій ресурс, переповнені, не відповідають нормативним вимогам і вимагають відчуження нових територій.

Ураховуючи ці чинники і важливість вирішення вказаних завдань, Президентом України затверджений Національний проект «Чисте місто», яким передбачається будівництво сучасних екологічно безпечних комплексів з переробки і утилізації відходів. Багаторічний досвід розвинених країн свідчить про те, що екологічні проблеми, пов’язані з утилізацією твердих побутових відходів, розв’язуються шляхом використання відходів як сировини для виробництва енергії.

За рахунок утилізації відходів в Європі вже зараз щороку виробляється більше 28 млрд. кВт-г електроенергії і приблизно 69 млрд. кВт-г теплової енергії. Це дає змогу економити 7—38 млн. тонн органічного палива і запобігати викидам парникових газів до 37 млн. тонн у рік.

Різновид енергії, яка виробляється, залежить від місцевих вимог і технологічних особливостей. У загальному плані можна відзначити, що в 2001 р. приблизно 70% заводів виробляли теплову енергію для тепломережі і 30% виробляли електроенергію. Виробництво енергії за рахунок спалювання відходів на душу населення найвищий у Швеції, Данії і Норвегії.

Вивчення досвіду роботи підприємств з обробки твердих побутових відходів, зокрема, Швеції, свідчить, що вони є високопродуктивними виробниками енергії і при використанні передових очисних технологій є абсолютно екологічно безпечними. Система очищення являє собою декілька рівнів, показники якого базуються на основі вимог, що містяться в директиві ЄС (2000/76/ЄС) про спалювання відходів.

Такі показники можуть бути отримані лише при високих температурах обробки відходів, а також вживанні багатоступеневих систем очищення газів. Зараз на сучасних сміттєспалювальних заводах газоочищення складається зазвичай з таких рівнів: очищення від твердих частинок, очищення від діоксину і фурану, очищення від важких металів, очищення від оксидів сірки і хлоридів, очищення (зниження викидів) від оксидів азоту. Послідовність цих процесів може змінюватися.

Дотримання цих екологічних вимог дозволило, на підставі аналізу досвіду експлуатації підприємств для термічної переробки твердих побутових відходів, Агентству з охорони довкілля США визнати той факт, що «вироблення енергії з відходів спричиняє найменшу негативну дію на довкілля порівняно з іншими способами вироблення електроенергії».

Слід також особливо зазначити, що ТЕС, які спалюють відходи, — це підприємства, на яких уже зараз можна не лише контролювати викиди шкідливих речовин, у тому числі діоксину і фурану, в довкілля, але і, що дуже важливо, управляти цим процесом.

На перший погляд здається, що більш економічними є підприємства, що спалюють тверді побутові відходи і виробляють лише теплову енергію. Але це не завжди так. Потрібно мати на увазі принаймні дві обставини. По-перше, необхідно мати гарантованого споживача теплової енергії. По-друге, при порівняльних оцінках слід враховувати витрати на придбання електроенергії для власних потреб (до речі, за ринковими цінами).

Власні потреби на підприємствах, що спалюють тверді побутові відходи, значно вищі, ніж для звичайних ТЕС, і становлять 20—30% від загальної кількості електроенергії, яку теоретично можна було б виробити, перетворюючи енергопотенціал відходів (чим вища річна продуктивність підприємства зі спалювання відходів, тим менша питома вага витрат на власні потреби).

Слід також підкреслити, що витрати електроенергії на власні потреби для підприємств, що виробляють лише теплову енергію, не набагато менші, ніж для аналогічного, генеруючого електроенергію (різниця становить приблизно 10%).

Зважаючи на приведені вище дані і скориставшись узагальненими зарубіжними даними щодо капітальних і експлуатаційних витрат, можна розглянути ефективність здобуття теплової і електричної енергії для різних схем утилізації тепла. При існуючих тарифах на купівлю електроенергії, її виробництво на підприємствах, що спалюють тверді побутові відходи, буде завідомо збитковим.

Проте якщо тарифи будуть підвищені до розумних меж, то для підприємств з продуктивністю 200 тис. тонн твердих побутових відходів на рік і більше вироблення і продаж електроенергії стає набагато вигіднішим за виробництво теплової енергії, тобто по суті підприємства для термічної переробки стають електростанціями на твердих побутових відходах.

На сьогодні чинним законодавством України надання «зеленого тарифу» для виробників електричної енергії з твердих побутових відходів не передбачено. Це є непереборною перешкодою не лише для реалізації першого в Україні проекту з побудови сучасного підприємства по переробці відходів, але і для реалізації в цілому Національного проекту «Чисте місто», який має стратегічне значення для України.

Без «зеленого тарифу» для електроенергії, яка виробляється з відходів, термін окупності сучасного підприємства з виробництва енергії з відходів становить понад 20 років, що неприпустимо для інвесторів.

Встановлення ж окремого коефіцієнта «зеленого тарифу» для електроенергії, яка виробляється з твердих побутових відходів, на рівні не нижче від 2,3 за умови визначення базового тарифу із застосуванням тарифного коефіцієнта, який використовується для максимального проміжку часу (для тризонної тарифної класифікації), дозволило б скоротити термін окупності будівництва сучасних підприємств з виробництва енергії з відходів до 8—9 років, що сприятиме залученню іноземних інвестицій для цих цілей.

Саме з цією метою був розроблений і внесений на розгляд Верховної Ради України проект закону про внесення змін до деяких законів України щодо встановлення «зеленого тарифу» на електричну енергію, вироблену з твердих побутових відходів.

Внесення відповідних змін до законодавства України відносно встановлення «зеленого тарифу» на електричну енергію, вироблену з використанням твердих і побутових відходів (шляхом спалювання), дасть змогу скоротити залежність від імпортного природного газу і гарантувати надійне забезпечення населення енергією за рахунок відновлювального джерела — твердих побутових відходів.

Перше таке підприємство готується до будівництва в місті Донецьку. Цей проект отримав позитивні висновки комплексної державної експертизи, державної санітарно-епідеміологічної експертизи і державної екологічної експертизи відносно техніко-економічного обґрунтування.

Підприємство планують побудувати за рахунок іноземного інвестора. Об’єм іноземної інвестиції становить 409 млн. євро. Підприємство не потребує жодних додаткових фінансових коштів з державного чи місцевого бюджетів. Місто, окрім продажу земельної ділянки для будівництва, забезпечує завод відходами і укладає договір на споживання теплової енергії, яка надаватиметься населенню за діючим тарифом, а електроенергію, яка вироблятиметься, планується реалізувати промисловим підприємствам із застосуванням «зеленого тарифу».

Зацікавленість в будівництві таких сміттєспалювальних заводів за рахунок іноземних інвестицій також підтвердили Київ і Київська область, Дніпропетровськ, Кривий Ріг, Одеса, Львів, Луцьк та інші. Будівництво сучасних підприємств з виробництва енергії з відходів лише для вищезазначених міст уже дасть змогу переробити близько 3 млн. тонн, або 20% твердих побутових відходів України і заощадити близько 790 млн. куб. м природного газу.

Підбиваючи підсумок, можна однозначно стверджувати, що проблему відходів треба розв’язувати, виходячи з трьох принципів: по-перше, необхідність зниження до мінімуму забруднення довкілля відходами, по-друге, здобуття додаткового джерела теплової і електричної енергії, і, по-третє, здоров’я і безпека наших громадян мають бути головним критерієм у вирішенні будь-якого завдання в країні.

Микола ДЕРКАЧ, народний депутат України.