Після відкриття реабілітаційного центру для бурих ведмедів «Синевир», про що писала наша газета («Голос України» за 20 грудня 2011 року), міжнародна організація захисту тварин «Чотири лапи» спільно з Мінекології почала реалізацію проекту визволення з неволі всіх ведмедів, яких утримують у неприродних умовах. Загалом їх налічується у нас приблизно вісімдесят. Ведмедиця Роза, яка впродовж п’яти років перебувала у клітці біля автозаправки за райцентром Літин на трасі Вінниця—Хмельницький, стала першою, кого міжнародні захисники тварин доставили у «Синевир». Там на неї вже чекали два косолапі брати: одного ведмедя привезли з Харківщини, другого — із Закарпаття. Подбали про це наші природолюби.
Навіщо бурому... пиво?
Про зустріч із власником Рози — вінницьким підприємцем, депутатом міськради Ігорем Скоромним у керівника проекту залишилися приємні враження.
— Ваш депутат пан Ігор подав гарний приклад для наслідування всім тим, хто ще утримує в неволі бурих ведмедів, — наголосив пан Амір Халіл, директор з розвитку проектів міжнародної організації захисту тварин «Чотири лапи». — Він свідомо передав тварину для її перевезення до реабілітаційного центру «Синевір». Для мене дуже важливо, що в Україні є такі люди. Про це знатимуть не тільки в нашій міжнародній організації. Таку інформацію ми поширимо серед глядачів і читачів по всьому світу. Вона додасть позитиву вашій країні, особливо напередодні Євро-2012.
— Ми довго розмовляли з власником ведмедиці, — продовжує Амір Халіл. — Я запитав його, чи нормально, коли Роза п’ять років не торкалася своїми лапами трави, не вдихала запахи лісу, а тільки дихає випарами бензину, не знає, що таке зимова сплячка? Він погоджувався з моїми зауваженнями. Водночас стверджував, що за твариною гарно доглядають. Вона сита. Їй дають навіть мед і вітаміни, час від часу її оглядає ветеринар. Це теж правда. Ми переконалися в цьому, коли Розу оглянув наш лікар. У неї лише порушення вестибулярного апарата, бо сало рухається.
У природних умовах бурий ведмідь проходить протягом дня відстань у 30—40 кілометрів.
Наш підприємець зауважив, що ведмедиця вже не зможе жити в дикій природі. Вона не пристосована до цього. Пан Халіл погодився з таким аргументом. Сказав, що реабілітаційний цент хоч і розташований у лісі, але ведмідь там буде під постійним наглядом — його так само годуватимуть, оглядатимуть ветеринари. Поступово тварина адаптуватиметься до природного середовища.
Як стверджує гість, переговори тривали протягом усього дня. З частковими перервами. У них також брав участь власник приватного зоопарку в Гайсині Олександр Попович. «Спочатку пан Ігор сприйняв іноземних гостей не за тих, ким вони є насправді, — усміхається пан Олександр. — Але коли переконався, що вони справді бажають добра Розі, тоді, як то кажуть, вдарили по руках».
Пан Амір Халіл запитав нашого підприємця, чи не буде в нього бажання в майбутньому провідати Розу на Закарпатті? Ігор Скоромний сказав, що неодмінно зробить це: «Якщо тільки Роза нас упізнає». Додав, що хотів би, щоб у нових умовах вона знайшла собі пару і в неї було потомство.
Дивним видалося для підприємця запитання тележурналіста з Південної Африки: «Чи пила Роза... пиво? Чи багато втратить ваш бізнес від того, що ви розпрощаєтеся з ведмедицею?»
«Для чого ведмедеві пиво? — не розуміє підприємець. — Ми згодовували тільки якісні продукти, закріпили відповідальних людей. Їй у нас було непогано. Її називали членом колективу. Єдине, чого не вистачало, — прогулянок. До бізнесу тварина не мала жодного стосунку. Це ж не зоопарк, де платять за квитки. Навпаки, ми мали збитки — витратили гроші на клітку, утримували за власний кошт...».
Розу приспали і забрали
— Коли ми почали реалізовувати такий само проект у Румунії, дехто казав, що я не дружу з головою, бо ніхто з циган не віддасть ведмедя, вони здавна заробляють з їхньою допомогою гроші, там ведмеді навіть утримують деякі сім’ї, — продовжує пан Халіл. — Одна така циганська родина налічувала 20 осіб. Казали, що ведмідь їхній єдиний годувальник. Урешті-решт, все одно погодилися розпрощатися з твариною. Не одразу, звісно. Зрозуміло, що такій сім’ї ми дали грошей, запропонували їм співпрацю, щоб вони мали за що жити.
Успішно реалізувати проект із визволення з неволі бурих ведмедів вдалося в Болгарії. «Там ведмедів використовували переважно для розваг відпочивальників на пляжах, — каже співрозмовник. — Цигани теж експлуатували багатьох. Тепер усі вони в реабілітаційних центрах».
Переконувати співрозмовників Аміру вдається насамперед завдяки своєму характеру. Він справляє враження добродушної, відкритої людини, якій не можна відмовити у проханні. Досвід теж відіграє неабияку роль.
На добрих харчах Роза набрала таку само добру вагу — не менш як 200 кілограмів. Щоб забрати її з клітки, ветеринари дали тварині снодійне. Для цього використали прилад, що має назву шприцемет. Щось схоже на лук, стріла якого містить снодійний препарат. Тричі цілили з нього у тіло ведмедиці.
— Ми поступово підбирали дозу, — пояснює ветеринар із Болгарії Ніколо Кір’янський. — Спостерігали, як реагуватиме організм тварини.
Тільки-но Роза опустила голову на лапу, її захисники зайшли до клітки і почали виконувати медичні процедури. Дістали прилади для вимірювання тиску, визначення роботи серця, перевірили стан зубів. Деякі зубки виявилися пошкодженими. Це через солодощі, пояснили ветеринари. Потім тварину переклали на міцну ряднину і на руках перенесли до автомобіля. Помістили у спеціальну клітку.
Із стану сну тварина повинна вийти приблизно через 30—40 хвилин. Але це вже мало відбутися в дорозі з Вінниці до Закарпаття.
Фото Олександра ГОРДІЄВИЧА.
Ігор Скоромний, Амір Халіл, Олександр Попович.
Амір Халіл обстежує ведмедицю.
КОМЕНТАР
Прес-секретар Національного природного парку «Синевир» Наталія Цендра:
— Реабілітаційний центр для бурих ведмедів створено з ініціативи і за кошти Мінекології України в Міжгірському районі, що на Закарпатті, поблизу відомого озера Синевир на території природного парку. Площа реабілітаційного центру — 12 гектарів. Територія захищена за принципом так званих електропастухів. Тут створено природні умови для ведмедів — барлоги, озера... Є карантинна зона. До двох ведмедів долучилася ще й ведмедиця Роза. Під час карантину тварини перебувають під постійним наглядом ветеринарних лікарів. Надалі за ними також наглядатимуть фахівці центру. Головне завдання — сприяти адаптації ведмедів до природних умов. Чи вдасться це зробити? Прогнози фахівців невтішні. На їхню думку, повна адаптація після неволі неможлива. Тільки час покаже, чи зможуть ведмеді відновити в собі гени пращурів.
