Шахтоуправління «Покровське» вперше в Україні впроваджує комплексне використання природних ресурсів. Нещодавно тут стала до ладу когенераційна станція, що виробляє електричну та теплову енергію з газу метану. На черзі — глибока переробка вугілля, бездимне паливо й очищення шахтних вод. Підприємство не тільки є лідером у виробництві та нових технологіях, а й реалізує унікальні соціальні проекти.

Безпечна праця, економічна ефективність і чисте довкілля

Промислову експлуатацію когенераційної газопоршневої електростанції розпочато в ПАТ «Шахтоуправління «Покровське». Станція, що працює на шахтному метані, — друга в країні. Десять років тому аналогічні комплекси вуглярі могли побачити тільки за кордоном. Двадцять років тому навіть не мріяли про таке устаткування. А тридцять років тому, в часи дешевих енергоносіїв, навряд чи всерйоз замислювалися про практичне використання метану — небезпечного ворога гірників. Цей газ просто викидали в атмосферу. А сьогодні, коли гостро постала проблема енергетичної незалежності країни, вчені і практики кажуть про необхідність комплексного використання шахтами природних ресурсів. Але лише одиниці підприємств виявилися готові реалізувати сміливі ідеї на практиці. Лідерство у цьому напрямі впевнено тримає шахтоуправління «Покровське». Уведення в експлуатацію сучасної КГЕС — підтвердження цього лідерства.

Пуск першого із шести модулів станції став уже моментом історії. Після короткої екскурсії машинним залом гості піднімаються наверх, до диспетчерської. Саме тут на моніторі віддзеркалюються всі показники роботи устаткування. Чується шум генератора, і нулі в рядках обсягу виробленої електричної і теплової енергії швидко змінюються цифрами. Перші двісті кіловатів, триста, чотириста... Напевно, не тільки в мене виникла аналогія із запуском ракети в космос. Мабуть, тому, що диспетчерська, «нафарширована» новітнім розумним устаткуванням, так нагадує центр керування польотами. А може, тому, що освоєння нового напряму для вуглярів порівнянне з підкоренням космічних просторів.

«Введення до ладу когенераційної газопоршневої електростанції дає змогу розв’язати одразу кілька проблем і підприємства, і галузі, — підкреслює генеральний директор шахтоуправління Леонід Байсаров. — Передусім ми ставимо за мету підвищення безпеки роботи під землею. Шахта є лідером в Україні за обсягом видобутку вугілля й за продуктивністю праці, і такий результат був би неможливий без особливої уваги до питання безпеки. Її рівень істотно підвищить комплексна дегазація вугільних пластів, яка знизить імовірність аварій. Водночас практичне використання метану для виробництва електричної та теплової енергії економічно вигідне й забезпечить підприємство дешевою енергією. Урешті-решт, утилізація газу оздоровить екологічну обстановку в регіоні».

Немаловажно й те, що після системної дегазації вугільних пластів підвищиться продуктивність праці робітників, яка й без того перевищувала середньогалузеву в 2—3 рази. Тепер шахта зможе скоротити простої, пов’язані з небезпечною концентрацією метану. Адже в процесі розвитку гірських робіт і збільшення їх глибини зростає багатогазовість. А країна загалом знизить споживання імпортного природного газу й вугілля для вироблення електро-енергії.

Технологія, якої в нашій країні не було

Когенераційна електростанція забезпечить до половини потреб шахти і збагачувальної фабрики в електроенергії. Вартість однієї кіловат-години коштуватиме в 7 разів нижче державного тарифу, однієї гігакалорії тепла — в 10 разів нижче комунальних тарифів. За словами директора департаменту інноваційних технологій використання природних ресурсів ПрАТ «Донецьксталь — МЗ» Олега Кожушка, в компанії розроблено програму, що передбачає й будівництво другої черги станції на другому блоці шахти. «Пуск другої черги дасть змогу впродовж двох-трьох років вийти на власне забезпечення електро-енергією всіх виробничих потужностей», — каже директор департаменту.

«Це технологія другого покоління, якої в Україні ще не було», — із захопленням оцінив пуск нової станції голова Донецької обласної державної адміністрації Андрій Шишацький. Передбачена проектом технологія когенерації є однією із провідних у світі за ефективністю використання палива та екологічними параметрами. Частка аналогічних станцій у загальному виробництві електроенергії в розвинених країнах досить висока: наприклад, у Нідерландах вона досягає 50 відсотків, Фінляндії — 35, Австрії — 25 відсотків. Для України такі установки поки що рідкість. Хочеться вірити, що приклад першопрохідників використають й інші підприємства.

«Проект будівництва когенераційної газопоршневої електростанції в шахтоуправлінні «Покровське» є проектом спільного здійснення в рамках Кіотського протоколу, — зазначає голова правління ПрАТ «Донецьксталь — МЗ» Олександр Риженков. — За сприятливих умов окупність проекту становитиме трохи більш як рік, з урахуванням здешевлення електроенергії для підприємства й можливості отримання коштів за рахунок продажу одиниць скорочення викидів».

КГЕС — не єдиний інноваційний проект, який реалізують у шахтоуправлінні. Фахівці підприємства сьогодні вивчають можливість утилізації вентиляційного метану (що міститься у висхідному струмені). Концентрація метану в такій суміші не перевищує 0,7 відсотка, і нова технологія дає змогу перетворити парниковий газ на нейтральний вуглекислий газ із виділенням теплової енергії. Виходячи із триєдиного завдання — безпека праці, зниження екологічного завантаження та економічна ефективність, — на підприємстві обрано шлях комплексного використання природних ресурсів. У планах компанії — завчасна дегазація вуглепородного масиву через свердловини, пробурені з поверхні, технологія підземної газифікації вугілля, комплекс глибокої переробки вугілля і практичне використання шахтних вод. Фантастика? Ні, реальність! Адже приклад спорудження КГЕС, коли за лічені місяці на майданчику поруч з адміністративно-побутовим корпусом виріс новий будинок станції, а поверхня й підземні виробки обплутали кілометри трубопроводів, свідчить про те, наскільки короткий може бути шлях від мрії до події.

Кадри «куються» зі шкільної лави

У ці дні колектив шахтоуправління «Покровське» за традицією відзначає день народження підприємства (раніше — шахта «Червоноармійська-Західна №1»). Шахту було введено в експлуатацію 29 грудня 1990 року із проектною потужністю 1,8 мільйона тонн вугілля на рік. За двадцять один рік тут добуто понад 82 мільйони тонн вугілля, пройдено близько 367 кілометрів гірничих виробок. Саме тут зафіксовано рекордні для галузі показники: 6 мільйонів тонн палива на рік і 18 тисяч тонн за добу.

Разом з інвестором — «Донецьксталлю» — в шахтоуправлінні продовжують реалізацію довгострокових проектів розвитку, спрямованих на підтримку й відновлення шахтного фонду, впровадження передової техніки і технологій. Планами передбачено введення в експлуатацію додаткових виробничих потужностей обсягом 5 мільйонів тонн вугілля на рік. Що фактично означає будівництво нової шахти власними силами. Ведуться проектні роботи стосовно повітряподавального стовбуру №3 блоку №11 із промисловими запасами вугілля 42 мільйони тонн. А це — гарантована робота для нових поколінь гірників. Уже наступного року в шахтоуправлінні планують досягтися обсягу видобутку в 12 мільйонів тонн вугілля.

У спілкуванні із представниками шахтоуправління завжди відзначала приємну злагодженість і чіткість роботи всіх служб і підрозділів. Такий само порядок панує й під землею. Адже помилка гірникам може коштувати надто дорого: їхня робота — це постійний ризик. Тому безпека праці для керівництва шахтоуправління — один із головних пріоритетів. Витрати на ці заходи в році, що минає, становили 150,5 мільйона гривень. Крім того, виробництво, оснащено новою вітчизняної і зарубіжною технікою, висуває особливі вимоги до рівня освіти людей, що обслуговують таке устаткування. Кваліфікований персонал — одна з найважливіших складових і безпечної, й ефективної роботи, переконані в «Покровському».

Кожен працівник підприємства має широкі можливості для професійного зростання. Майбутні кадри «кують» буквально зі шкільної лави: хорошою традицією стали екскурсії учнів на вугільне підприємство. Із понад 9 тисяч працюючих у колективі половина — молоді кадри, в тому числі дві сотні молодих фахівців. Один із них — гірничий майстер Олександр Мірошниченко, випускник Дніпропетровського національного гірничого університету. До Красноармійська приїхав одразу після закінчення вузу, побачивши на факультеті оголошення про прийом на роботу.

«Радий, що мене прийняли у трудовий колектив такого відомого й потужного підприємства, — зізнається Олександр. — Певен, мені дуже пощастило з місцем роботи. Вразили дисципліна, порядок і оснащеність новітньою, найдосконалішою технікою. А ще перспективи, що відкриваються перед молоддю: вони просто величезні. Головне — не зупинятися на півдорозі й добиватися поставлених цілей, тоді й прийде професійний успіх. Тому буду працювати, вчитися, підкріплюючи теоретичні знання практикою».

Молитва надає сили 

Шахтоуправління «Покровське» славиться не тільки виробничими успіхами і продуманою кадровою політикою, а й особливою увагою до соціальних питань і духовного вдосконалення. І в економічній, і в соціальній сфері підприємство не обходиться разовими спонтанними акціями, а розробляє довготривалі комплексні проекти. З ініціативи трудового колективу шахти створено благодійний фонд «Надія», який отримав статус обласного. Першими внесками до фонду стали особисті відрахування гірників. Кожен із них відчуває свою особисту причетність до добрих справ, якими славиться підприємство. Давно за межами області стали відомі споруджені або реконструйовані за кошти шахти й фонду православний храм Святого рівноапостольного князя Володимира, Дитячий методичний центр християнської православної освіти, фізкультурно-оздоровчий комплекс «Олімпійський», Палац культури, один із кращих у регіоні навчально-виховних комплексів та інші об’єкти.

Тут, у «Покровському», вміють пошановувати сильних і допомагати слабким, ділити горе і радість, робити красивішим своє селище, місто, країну. Важко назвати іншу шахту, де б так відповідально ставилися до питань духовності. Кілька років тому перед адміністративно-побутовим корпусом шахти виріс Свято-Покрово-Микільський храм. Його куполи так гармонійно вписалися на тлі копра, що здається: церква стояла на цьому місці завжди. На шахті прижилася традиція, коли працівники перед зміною й після неї відвідують храм для молитви. «Робота і віра — нероздільні!» — за таким принципом живе дружний колектив, що осягає глибини духовності з не меншою наполегливістю, ніж підкоряє глибини земні.

Донецька область.

Генеральний директор шахтоуправління Леонід Байсаров.

Будинок нової когенераційної газопоршневої станції.

Робота і віра нероздільні: кожна робоча зміна починається з молитви в храмі.

Фото автора.