Увійти до п’ятірки найсильніших областей країни

— Заперечувати не стану. Все-таки сьогодні Луганська область посідає третє місце в Україні за промисловим потенціалом, обсягом реалізованої продукції, і це насамперед підтверджує правильність обраних дій. У цьому сенсі я задоволений тим, як складається ситуація, що дає надію на перспективу подальшого розвитку регіону. З другого боку, я як кожна нормальна людина, що багато працює й бере на себе відповідальність за стан такої проблемної території, як Луганщина, не можу не тішитися своїми першими успіхами. Завдяки дотриманню балансу державних і регіональних інтересів, взаємодії всіх галузей влади, її орієнтації не на голе адміністрування, а на ефективне господарювання й соціальне партнерство, вдалося досягти певних позитивних успіхів у реалізації цільових програм.

— Деякі проблеми тільки на перший погляд можуть здатися дрібними, такими, що не заслуговують уваги. Насправді вони, можна сказати, становлять основу розвитку інвестиційної діяльності. Наприклад, ми бачимо, що більшість підприємств, точніше, їхні керівники не вміють і не знають, як правильно поводитися з міжнародним бізнесом, слабо розуміють економічну культуру, маркетингову діяльність. І найголовніше — підприємства не мають підтримки з боку органів місцевої влади.

Наше спільне завдання й полягає в тому, щоб вилучити із практики такий негатив, зробити все, щоб бізнес і влада стали одне для одного справжніми партнерами. Результати нашої роботи в цьому напрямі вже є. Скажімо, якщо на першому Луганському міжнародному інвестиційному форумі ми презентували лише загальний потенціал області, показуючи майбутнім інвесторам наші можливості та перспективи, то вже на другому форумі було представлено розробки конкретних інвестиційних проектів окремих підприємств і територій. Третій форум, я вважаю, має стати сполучною ланкою вже з потенційними партнерами, особливо для малого та середнього бізнесу. Іншими словами, почнуться напрацювання на горизонтальному рівні. І надалі такі міжнародні заходи на Луганщині будемо проводити цільові, за галузевим принципом.

До речі, протягом року ми презентували потенціал своєї області на міжнародних виставках і форумах у Бельгії, Австрії, Німеччині, США, Польщі і, звичайно ж, у Росії. І це не просто поїздки, а обмін досвідом, ділові зустрічі, насамперед із бізнес-колами. Робота ця складна, кропітка, забирає багато часу, але, я впевнений, це один із головних шляхів майбутнього економічного потенціалу нашого регіону. Я не соромлюся вчитися у своїх колег, брати позитивний досвід в інших областях і впроваджувати в себе. Прищеплюю таке само ставлення до справи й у своїх підлеглих.

— Так, до того ж доволі солідні. Цього року, наприклад, підписано угоди про соціальне партнерство із «ТНК-БіПі Комерс» на 7,2 мільйона гривень на 2011 рік, «Індустріальний Союз Донбасу» в соціальний розвиток території має внести за три роки 70 мільйонів гривень, Сєверодонецький «Азот» — 72 мільйони гривень за такий само період. Готуються до підписання договору із соціального партнерства з компаніями ДЕТЕК, МетІнвест, Куб-Газ, шахтою «Білоріченською», «Луганськтепловозом». Ми прагнемо, щоб такі соціальні договори мала максимальна кількість підприємств області.

— ...Додамо до цього переліку соціальні об’єкти, житло шахтарських міст і селищ, які передано органам самоврядування без фінансового супроводу. А проблема зайнятості? Сьогодні 35 тисяч жителів вугільних регіонів не мають постійної роботи. За нашими підрахунками, для подолання негативних соціально-економічних наслідків у вугільні території області необхідно вкласти в межах 10 мільярдів гривень. Я, до речі, звернувся до Юрія Бойка із проханням створити на рівні Кабінету Міністрів міжвідомчу робочу групу з розробки програми розвитку вугільної галузі в Луганській області на період не менш як до 2030 року. Для того, щоб не повторити приклади 90-х років, коли закривали шахти, а людей і соціальну сферу кидали напризволяще. Ми підтримуємо програму Кабінету Міністрів про передачу в концесію й оренду об’єднань і вугільних підприємств.

Як відомо, Луганщина перша в Україні передала в концесію два державні підприємства — «Ровенькиантрацит» і «Свердловантрацит». Ми брали активну участь під час підготовки конкурсних умов і наполягали, щоб головною умовою договору оренди й концесії були питання соціального захисту шахтарів та їхніх родин. Тема нашої нинішньої роботи з Кабінетом Міністрів, міністерствами, народними депутатами — реальна реалізація державної підтримки з подолання депресивності територій, де закрито шахти в рамках ухваленого Закону України «Про стимулювання розвитку регіонів». Нині від нас підготовлено пропозиції про створення міжвідомчої робочої групи для того, щоб у бюджеті 2013 року було виділено відповідні кошти.

— Тут ми пішли у двох напрямах. По-перше, разом із силовими структурами почали безкомпромісну боротьбу з незаконним видобутком на вугільних родовищах. По-друге, з нашої ініціативи Кабінет Міністрів ухвалив постанову, яка визначила статус малих шахт і порядок прискореної їхньої реєстрації. Результат такої роботи потішив: на малопотужних полях і пластах нині працюють легальні малі шахти, які дотримують усіх правил безпечних умов праці. У 2011 році вже видано 137 дозволів на видобуток вугілля підприємствам недержавної форми власності. Гірничі відводи вже оформлено 125 підприємствами. І ця робота надалі активно триватиме.

— Це хороша мотивація. Реалізація концесійної угоди з «Росводоканалом» дала змогу поліпшити постачання води у понад 200 населених пунктів. В обласному центрі 90 відсотків населення стали отримувати воду цілодобово, втрати води зменшено на 15 відсотків, знижено аварійність на водоводах. На цілодобовий режим подачі води перейшли Свердловськ, Ровеньки, Красний Луч, Антрацит, Кіровськ, сільські райцентри. Збільшено час подачі води за графіком у містах Стаханов, Первомайськ, Попасна, Перевальськ, Зоринськ, Артемівськ. Окремим розв’язанням проблеми є альтернативне водопостачання. Сьогодні швидкими темпами йде реалізація недержавного проекту з очищення і демінералізації шахтних вод в Антрациті. До 2013 року місто отримуватиме до 20 тисяч куб. м води на добу, до того ж води, що цілком відповідає всім санітарним нормам, але найголовніше, що цей проект повністю забезпечить потреби жителів Антрацита і прилеглих селищ.

Аналогічний проект за рахунок «зелених» інвестицій, що реалізується через Державне агентство екологічних інвестицій практично закриє проблему водопостачання у Свердловську. Веду переговори з Міністерством регіонального розвитку, будівництва та ЖКГ про спільне виділення коштів, а це майже 70 мільйонів гривень, на реконструкцію Гундаревського підземного водоймища, що може повністю забезпечити якісною водою міста Краснодон, Ровеньки, Суходольск, Молодогвардійськ і прилеглі селища. По суті, в разі реалізації цих трьох проектів ми можемо відмовитися від перекидання води з півночі на південь регіону, а це колосальна економія, насамперед електрики.

— Це підтверджує саме життя. Сьогодні, наприклад, область повністю забезпечена продовольчим зерном. У всіх господарствах стабілізовано поголів’я великої рогатої худоби — майже 140 тисяч голів. За всієї складності роботи молочної галузі в 2011 році за рахунок коштів інвесторів розпочато реконструкцію трьох молочнотоварних ферм у Марківському, Міловському, Сватівському районах. Тут ми тримаємо орієнтир на великотоварного виробника.

Тривають реконструкція й будівництво низки переробних підприємств, а також овочесховищ. Відкрито три оптові ринки, всі міста області визначили площі для реалізації овочів. Це дало змогу оптимізувати ціни на сільгосппродукцію. Стратегічне завдання на сьогоднішній день — розв’язати проблему ефективного використання землі, виховати ефективного власника, а також продовжувати впровадження новітніх виробничих технологій. Я розумію, що сучасні технології сільгоспвиробництва передбачають вивільнення людської праці. Тому скорочення робочих місць будемо компенсувати за рахунок розвитку переробної галузі. Разом із Польською Господарською Палатою в області розпочато роботу з реалізації проекту «Агромісто». До речі, це вже конкретний продукт Другого міжнародного інвестиційного форуму. Він передбачає створення єдиного аграрного центру, до складу якого входять 30 інвестиційних проектів — із виробництва, переробки, зберігання і торгівлі. Це ще один крок у забезпеченні області власними дешевими продуктами харчування.

— Хлібопекарське виробництво — це окрема тема. Я вважав і вважаю, що насамперед нам потрібно ліквідувати залежність від монополістів, стабілізувати ціни, розширити асортименти. За такою програмою ми й працюємо. Цього року, наприклад, уже введено в експлуатацію нові потужності на 6 тонн хлібобулочних виробів у Перевальську, на 4 тонни — в районному центрі Білокуракиному. Акціонерним підприємством «Луганськмлин» запущено новий хлібозавод потужністю 32 тонни хліба на добу. Він оснащений сучасним енергозберігаючим устаткуванням, що дасть змогу заощадити до 30 відсотків витрат. На сьогоднішній день це підприємство закупило в Німеччині нову технологічну лінію, що додасть ще 20 тонн добової продукції. Визначено інвестора й відведено землю для будівництва нового хлібозаводу в Ровеньках.

— Розумієте, не всі можуть і хочуть працювати, засукавши рукава. Та й команда поки що не сформована до кінця у зв’язку з тим, що Кабмін не завершив реформування структур апарату обласних і районних держадміністрацій. Були в нас і втрати, і кадрові перестановки, але те, що за підсумками півріччя, за рейтинговою оцінкою Кабінету Міністрів ми перейшли з 20-го місця на 12-те, свідчить, у принципі, про успіх всієї нашої команди, всіх гілок влади Луганщини і її трудових колективів. Я абсолютно впевнений, що ми правильно виробили стратегію і тактику розвитку території, можемо й зобов’язані вивести Луганщину щонайменше у п’ятірку найсильніших областей України.

 

Луганськ.