У знайомого директора школи поцікавилася про вакансії. 

— Немає жодної! — здивував відповіддю керівник. — У Миколаєві педагоги у чергу записуються, щоб потрапити на роботу. 

— Напевне, свою роль зіграло підвищення зарплати? — роблю припущення.

— Це підвищення мало відчутне, — посміхається співбесідник. — У директора оклад зріс на 45 гривень, у моїх заступників — на 37.

Коли штормить, у великих кораблів більше шансів пришвартуватись до берега, ніж у човнів. Напевне, виходячи з цього, почався процес оптимізації.

— Я не розумію цього слова, — зазначає Галина Михайлівна К. з Казанківського району. — Адже «оптимізують» за принципом «менший» до «більшого», а не слабкий до сильного. На мій погляд, перш ніж розпочинати кампанію, потрібно було подбати про належний матеріально-технічний стан базових шкіл. Наша школа ще міцна, хоча уже тривалий час про її ремонт піклуються батьки та спонсори. А держава за двадцять років практично нічого не вклала. Дітки початкової ланки з першого до четвертого класу сидять за партами, розрахованими на шести—семирічних.

Інша проблема — застосування інформаційних технологій. Є сільські так звані базові заклади, куди Інтернет ще не дійшов. 

Ми просто мучимо дітей, піднімаючи їх на годину-півтори раніше, щоб по бездоріжжю привезти на заняття в таку школу. Навчання — це велика праця, а даремно витрачений дитиною ресурс на подолання відстані у 8—20 кілометрів знижує її потенціал.

Торік скасовано 11 розпоряджень та чотири накази відділів освіти про зупинення роботи навчальних закладів.

Кажуть, освітній округ — це гарантія забезпечення рівного доступу до якісної освіти. Гадаю, бажане видаємо за реальне. Хоча профілізація — справді важливий козир. Міські педагоги вважають, що ЗОШ повністю повинні бути профільними. Хоча розподіл старшокласників у профільні класи здебільшого здійснюється без чіткої орієнтації на майбутню професію, а, радше, з урахуванням здібностей та нахилів учнів до опанування певних предметів. Освітяни в один голос заявляють, що для переведення ЗОШ у профільні та запровадження освітніх округів державі багато чого ще потрібно зробити. Передусім розв’язати проблему з цивілізованим підвезенням дітей.

Нині на балансах відділів освіти налічується понад 160 шкільних автобусів. Треба ще понад 70. 

Бібліотеки та майстерні роками не поповнюються матеріалами. Ще один головний біль — відсутність законодавчої бази для створення освітніх округів. Зокрема, не відпрацьований механізм ліцензування ЗНЗ, яке б давало право для професійної підготовки учнів; не розроблено систему фінансування закладів освіти у складі округу; не визначені способи формування бюджету освітніх округів; не розроблено шлях взаємодії бюджетів різних рівнів при фінансуванні закладів у складі округу тощо.

Миколаївська область.