Промислова спільнота переконана: виробляти має бути вигідно

— Варто визнати: українська економіка демонструє певну позитивну динаміку, поступово звільняючись від наслідків рецесії 2008—2009 років. У 2010 році ВВП збільшився на 3,7%, промислове виробництво — на 11%. За 11 місяців зростання ВВП становить 5,3%, за 9 місяців 2011 року приплив інвестицій в основний капітал збільшився на 21%.

Чи можна назвати такі тенденції стійкими? Що заважає промисловості і підприємництву, у тому числі малому бізнесу, розвиватися більш сталими темпами? Як провести модернізацію основних фондів, оновлення виробництв, завершення структурних реформ у країні? Ці проблеми і були у центрі уваги ХШ з’їзду Українського союзу промисловців і підприємців.

Головну тему поважного зібрання важко назвати незвичайною, але це аж ніяк не знижує її актуальності. Представники ділової спільноти говорили практично про одне: бізнес в Україні має почуватися стабільно, безпечно і захищено. І це не лише сфера інтересів бізнесу, який, звісно, завжди прагне мати прибутки. Прибуткові підприємства і компанії — це робочі місця з високим рівнем доходу, який породжує високий попит на внутрішньому ринку, сприяє зростаючим виплатам у бюджети усіх рівнів, ліквідує дефіцит у фондах соціального страхування тощо. Будь-який професійний та системний імпульс розвитку збільшує внесок бізнесу в суспільний добробут. Фіскально-адміністративні заходи та посилення тиску лише стримують ініціативу, заганяють підприємництво в тінь. Міцний бізнес — це міцний середній клас, основа стабільності, миру і ладу в суспільстві.

Якщо в 2004 році питома вага національних виробників на внутрішньому ринку становила 71, то в 2011-му — лише 56 відсотків. Безумовно, дається взнаки інтеграція в зовнішній простір, але це — дуже серйозний іспит для країни: наскільки ми здатні в умовах відкритих ринків задіяти наш власний інтелектуальний, промисловий, кадровий, ресурсний потенціал, щоб українські заводи не занурювалися в стагнацію, а впевнено працювали і розвивалися.

Позиції вітчизняного товаровиробника продовжує агресивно відвойовувати імпорт. А тому суттєво погіршилися показники зовнішньої торгівлі. Від’ємне сальдо за 10 місяців цього року становило 11,3 мільярда доларів (протягом усього 2010-го — 9,3 млрд. дол.). За 10 місяців 2011 року темпи зростання імпорту становили 40,1%, а експорту — лише 35,8%. Статистика свідчить: у 2010-му 80% потреб продукції машинобудування в Україні забезпечувалося з-за кордону. Внутрішній ринок металургійної продукції торік майже на 40% наповнювався за рахунок імпорту, при цьому 80—82% вітчизняної продукції експортувалось, а в Україні залишалося 18—20%. Нагадаю: це відбувається в державі найпотужнішої металургії, яка трохи повільно, але йде шляхом модернізації. Вочевидь, такі факти говорять про серйозні економічні дисбаланси, викривленість експортно-імпортної політики та відсутність дієвих заходів з розвитку вітчизняного виробника.

А також наголосив на необхідності об’єднати навколо цієї ідеї органи державної влади та місцевого самоврядування, ділову громадськість, широкі бізнес-кола.

Для цього потрібно відпрацювати всі напрями державної політики, починаючи з дієвих методів захисту внутрішнього ринку, вдосконалення сучасного державного протекціонізму, збалансованості імпортної та експортної політики, збільшення нашої присутності на європейських і світових ринках. По суті, йдеться про створення необхідних умов рівноправної конкуренції національного виробника і закордонного.

Щоб забезпечити реалізацію програми Президента «Заможне суспільство, конкурентоспроможна економіка, ефективна держава» на 2010— 2014 роки, у державі потрібно започаткувати нові сучасні виробництва. УСПП звернувся до уряду з вимогою розробити, затвердити та забезпечити виконання комплексних програм імпортозаміщення, визначити перспективні напрями, пов’язані з локалізацією відповідних виробництв.

Необхідно затвердити концепцію розвитку експортного потенціалу країни. Зокрема, експортної інфраструктури, включаючи кредитування експортерів, страхування ризиків, професійне супроводження виробників на міжнародних конкурсах і тендерах, які потребують об’єднання політичних, дипломатичних і економічних зусиль.

Сподіваюся, більше не повторяться такі непродумані кроки, як запровадження експортних мит на зерно на піку збирання великого врожаю і сприятливої ситуації на зовнішніх ринках. Промисловці проти намірів уряду задіяти аналогічний механізм стосовно продукції хімічного комплексу, хоча розмови про це ведуться. Без тиску та різких обмежень мають вирішуватися проблеми й на ринку нафтопродуктів. Вони повинні спрямовуватися на збільшення виробництва готового продукту в країні, бо нинішнє зростання імпорту лише підсилює нашу зовнішню енергетичну залежність.

Дуже важливо, щоб уряд разом з Національним банком, а де потрібно, з допомогою парламенту, запропонував поступове відновлення доступу до кредитних ресурсів як мінімум на середньострокову перспективу. Нині абсолютна більшість суб’єктів економіки України ізольована від кредитів через непідйомні ставки, через небажання банків взагалі займатися такою ризикованою справою, як кредитування виробників. Потрібно чітко, ринковими методами, разом з діловими колами, починати вкрай важливу роботу з удосконалення законодавчо-нормативної бази та поступового наповнення виробничого комплексу фінансовими ресурсами.

Подальшого удосконалення потребує система державного замовлення. У 2010 році на обслуговування потреб держави в товарах і послугах із бюджетів усіх рівнів було спрямовано 172 млрд. грн. Це, по суті, майже половина видаткової частини державного бюджету. Попри світову практику спрямовувати кошти державного, місцевих бюджетів на завантаження національних підприємств і компаній, у нас часто безпідставно віддають перевагу закордонним замовленням і товарам. Переконаний: такі дії державних чиновників — абсолютно неприпустимі, за них виконавці мають нести серйозну відповідальність.

Ми стурбовані зловживаннями у сфері держзамовлень. За результатами перевірки Державною фінансовою інспекцією України в першому півріччі 2011 року загальна сума виявлених втрат у процесі державних закупівель становить близько 3,5 млрд. грн. Промислово-підприємницька спільнота вимагає створити умови для забезпечення рівності доступу усіх зацікавлених суб’єктів господарювання до участі у державних закупівлях, зокрема малого та середнього бізнесу, посилити роль державних закупівель у завантаженні підприємств України. Необхідно домогтися законодавчого підтвердження того, що кошти державних підприємств — не кошти державного бюджету, і за їх використання у виробничих програмах відповідає саме підприємство. Це позбавить необхідності наших промисловців з галузей машинобудування, судно- і літакобудування, оборонного комплексу проводити сотні тендерів, звільнять для них час, який вони мають витратити на підвищення якості виробництва, модернізацію, інновації.

Ми пропонуємо продовжити мораторій на перевірки, щоб допомогти суб’єктам малого і середнього бізнесу стати на ноги. Малий і середній бізнес для України — це не тільки робочі місця і надходження до бюджету, це й потужне джерело формування середнього класу, який визначає платоспроможність внутрішнього ринку, є фактором стабільності, сучасного розвитку держави.

У контексті недосконалих, корумпованих економічних стосунків різко знижується рівень корпоративної безпеки, захист прав власника, прав інвестора. Дуже часто наші закордонні партнери, які щиро хочуть співпрацювати з Україною, кажуть прямим текстом: ми можемо адаптуватися до українських ставок податків, тим більше після введення Податкового кодексу, є динаміка їх зниження, але приватний інвестор ніколи не зможе адаптуватися до умов беззахисності, нездатності обстояти свої права за допомогою законів і правоохоронної системи. Це питання вимагає комплексних дій, включаючи вдосконалення судової гілки влади. УСПП планує підписати відповідні системні угоди про взаємодію із «силовиками» — з СБУ, Генеральною прокуратурою, Міністерством внутрішніх справ. Саме в такому партнерстві ми намагатимемося покращити ситуацію, створити сучасні умови інвестування бізнесу в Україні та гарантований захист прав та інтересів інвесторів.

Паралельно працюватимемо над тим, як зменшити тіньовий сектор економіки, знизити навантаження на фонд оплати праці. Треба довести його хоча б до середньоєвропейських стандартів — 23—27, а не 50% і вище. Це дасть змогу скоротити тіньову економіку із зарплатою в конвертах і наповнити Пенсійний фонд. Окрім того, зміцнить платоспроможність населення, від чого залежить зміцнення внутрішнього ринку та посилення мотивацій розвитку економіки.

На необхідності розбудови рівноправного, з високою взаємною відповідальністю діалогу влади і бізнесу наголошував попередній з’їзд УСПП. Сьогодні можна вважати, що його головне завдання — підвищити рівень комунікації влади і бізнесу, зробити його ефективнішим, який впливає як на умови діяльності окремого товаровиробника, так і на покращення ділового клімату в країні, — залишається актуальним та поступово виконується. Зростає роль і значення громадських організацій промисловців і підприємців. УСПП разом з партнерськими організаціями сформував потужну вертикаль стосунків з органами державної влади як на центральному, так і на регіональному рівні.

Діалог влади і бізнесу має бути розвинений. Ми повинні протидіяти спробам непрозорого, без опори на громадянське суспільство, проведення таких масштабних реформ, як податкова, пенсійна, адміністративна, земельна. Це неприпустимо, коли найважливіші рішення щодо функціонування економіки ухвалюються в закритому режимі, без широкого обговорення цілей та завдань у колі експертів, науковців, промисловців і підприємців.

Відчуваємо: з боку влади, в тому числі — профільних парламентських комітетів, є бажання об’єднувати зусилля, політичну волю керівництва з інтелектом і можливостями бізнесу, ефективніше працювати заради сприятливого підприємницького клімату.

Переконаний: активізація промислово-підприємницької громади, її консолідація та об’єднання навколо зазначених завдань, поглиблення діалогу влади і бізнесу, утвердження демократичних стандартів у країні дозволять нам зробити відчутний крок на шляху сталого розвитку української економіки, розбудови красивої і потужної країни.

— ДП «Антонов» займається виробництвом літаків, підтримкою їх експлуатації. Ми працюємо з сотнями організацій і підприємств у всьому світі. Нині підписані контракти більш ніж на 1 млрд. дол. Реально за останні п’ять років фінансові доходи ДП «Антонов» збільшились у 6 разів, за минулий рік у бюджет перераховано 600 млн. грн.

Однак є проблеми, які суттєво заважають рухатися вперед. Ми є державним підприємством, і, на жаль, маємо цілу низку обмежень, яких немає у приватного бізнесу.

По-перше, тендерні процедури. На розробку і виробництво літаків з бюджету компанія не отримує ні копійчини, працює за ринковими законами. Однак, згідно із законом про держзамовлення, в момент замовлення літака чи послуг з його обслуговування за кожною позицією треба провести тендер. Наприклад, один літак — це 950 комплектуючих виробів, і щодо кожного треба провести тендерну процедуру. Можна собі уявити, який вигляд має виробничий процес, якщо на старті йде повне гальмування.

Нещодавно вийшло доповнення до закону, яке обмежило тендери, що державні компанії мають проводити в рамках власних виробничих програм. Але маленька примітка — це доповнення не розповсюджується на підприємства, які мають податкові пільги. Пільги «Авіанту» становлять 3,5 % від чистого прибутку. Не хочемо боротися з законом, але просимо звільнити нас від пільг і дати можливість працювати на повну потужність. Тоді ми зможемо збільшити свій обіг у 1,5—2 рази.

— Треба змінювати сьогодні парадигму аграрної політики. Нині вона сформована так, що українські виробники забезпечують продуктами харчування населення України. А повинна бути такою: максимальна реалізація конкурентоспроможного глобального потенціалу галузі, яка має на меті стати світовою житницею. АПК України здатний у 3,5—4 рази збільшити виробництво продукції.

— Ще у травні 2010 року Верховна Рада прийняла важливі зміни до закону про державне оборонне замовлення. Але позитив цих змін нанівець зводять тендерні процедури закупівлі у сфері ВПК. Норми закону про здійснення державних закупівель не лише дезорганізують процес оновлення та модернізації озброєнь, а й часом роблять його просто неможливим.

Великою проблемою є не лише фінансування розробок, а й оплата за вже виконані й прийняті Міністерством оборони України роботи. Можна навести оборонні підприємства, які на сьогодні не лише не мають відповідного авансування, а й не можуть отримати оплату за вже виконані роботи в 2007—2009 роках. Підприємства обкладаються штрафами та пенею за затримку заробітної плати, а лише у нашого конструкторського бюро сума невідшкодованого ПДВ становить мільйони гривень.