Мабуть, одним із найнеоднозначніших питань на Дніпропетровщині залишаються результати перших років проведення медичної реформи. Вона зачепила кожного, а тому тема — болюча. Фактично знищено інститут педіатрії, до невпізнанності переформатовано інші сфери охорони здоров’я. Не оминула вона й тих, хто готується завести дитину. Певна плутанина і брак інформації змушують багатьох якщо не відмовитися від своїх планів, то відкласти їх на невизначений час. До того ж якщо раніше, до впровадження медреформи, веденням вагітності опікувався винятково гінеколог, то за новими правилами — сімейний лікар. Той самий, до якого ви ходите із застудою, тиском, головним болем та іншими розладами. Такі вже реалії нашого пролітаючого пілотного проекту медреформи.
Цифра
800 тисяч жінок фертильного віку налічують на Дніпропетровщині.
36 тисяч пологів відбувається в області щорічно. Це друге місце в Україні після Донецької (41 тисяча).
30 відсотків городянок уперше народжують у віці 25—29 років, а кількість
34-річних породілей за останніх 10 років зросло з 14 до 19 відсотків. Водночас за аналогічний період знизилася кількість молодих матусь віком 20—24 роки (з 39 до 32 відсотків).
70 відсотків пологів, коли народжуються глибоко недоношені діти з вагою до 1,5 кілограма, припадає на перинатальні центри.
До пологів дотягти — не поле перейти
— Сьогодні поки що всі сімейні лікарі, як правило, здійснюють прийом разом з акушером-гінекологом — щоб не пропустити патологію, — розповіла головний акушер-гінеколог департаменту охорони здоров’я міськради Галина Одинцова. — Якщо вагітність протікає з ускладненнями, то тоді сімейний лікар переводить жінку на вторинний або третинний рівень надання медичної допомоги. Народити жінка може в будь-якому пологовому відділенні Дніпропетровська. У разі ускладнень її направлять до перинатального центру.
Але до пологів ще дотягти треба. А це означає — висиджувати в чергах поруч із сусідами різного віку й соціального стану, котрі кашляють і чхають, адже вони теж до свого сімейного лікаря прийшли. Про те, що раніше були жіночі консультації, відділені від всіх інших лікарів і потоків пацієнтів, доводиться забути.
— Нам надходить чимало скарг, особливо в осінньо-зимовий період, на те, що вагітним жінкам доводиться в одній черзі до сімейного лікаря перебувати разом із хворими на інфекційні захворювання, — зазначає голова правління громадської організації «Регіональна асоціація пацієнтів» Лариса Бабич. — А до сімейного лікаря доводиться йти — хоча такий лікар, як правило, не має гінекологічної практики й не може оцінити всі ризики вагітності як фахівець вузького профілю. Подовжується й сам шлях проходження лікарів, процедура стає незручною й тривалою.
Шлях справді довгий. Сімейний лікар направляє жінку на здавання аналізів, потім їх вивчає й за підозри на ускладнення відправляє до гінеколога. Там пацієнтка знову висиджує чергу, знову відправляється здавати аналізи тощо. Але ж до медреформи все можна було вирішити в одному місці — жіночій консультації. І так чітко відстежувалося, щоб вагітна, не дай Бог, не зіштовхнулася із хворими.
Коли рахунок — на секунди
Прийшов час народжувати. До реалізації проекту реформування це можна було робити в численних пологових відділеннях райлікарень за місцем проживання. Сьогодні вас направлять до вузькопрофільних клінік. Зрештою, протягом декількох років з року в рік лікарів у районах ставало дедалі менше. А в нас через відсутність фахівців багато пологових будинків просто закрилися. Про те, що в лікарів повинна бути постійна практика ведення вагітності й прийняття пологів, якось забувають.
— Дуже важливо відправити жінку до пологового відділення заздалегідь — особливо з віддалених районів. Але проблема в тім, що ліжок у відділеннях і перинатальних центрах не вистачає, вони постійно зайняті, — стверджує Лариса Бабич. — Потрапити туди за тиждень до пологів не так просто. Унаслідок, коли настають пологи, жінку доводиться вести ургентно. З’являється великий ризик втратити дитину — як це сталося торік у Марганці.
Ще гостріше проблему доставки немовлят відчувають бригади «швидкої допомоги». За словами їхніх співробітників, сьогодні пологові будинки отримують сучасне устаткування, про яке до початку медреформи вони могли тільки мріяти. Однак водночас частина медпослуг стає менш доступна. Сьогодні час очікування, наприклад, реанімаційних бригад доходить до сорока хвилин. А рахунок іде іноді на секунди.
Немовлятам перекрили кисень
— Спочатку з пологових будинків телефонують до реанімаційного відділення й домовляються про те, що потрібно приїхати, — каже лікар-педіатр Дніпропетровської станції швидкої медичної допомоги, голова обласної організації незалежної профспілки медпрацівників України Лілія Шевченко. — Після чого реанімаційне відділення звертається на станцію швидкої допомоги й домовляється про машину — починається пошук вільної бригади. Найчастіше доводиться виривати бригаду з виклику, щоб послати за реаніматологами. Забравши фахівців, «швидка» везе їх до пологового будинку, очікує, поки ті звільняться, щоб доставити на місце.
За словами Лілії Станіславівни, новонароджених необхідно транспортувати тільки в кювезах. Температурні зміни спричиняють у недоношених шоковий стан, заздалегідь погіршуючи виживаність. Але в машинах «швидкої допомоги» кювезів немає. Як немає теплого кисню та іншого спеціального устаткування для порятунку дітей. І тому несуть наші реаніматологи дитинку в таку «швидку», обвішавшись усілякою життєзабезпечувальною апаратурою.
— І все тому, що хтось під час медреформи порахував економічно невигідним утримувати в обласному центрі пару спеціально обладнаних дитячих реанімобілів, — вважає лікар.
Від першої особи
— Вирішили ми з чоловіком заощадити грошей і не домовлятися (тому що народжували третю). Прийшли до лікарні за місцем проживання з переймами о 22.00. Поклали нас до пологової палати з усіма зручностями. Але на цьому наше позитивне ставлення до цієї лікарні закінчилося, — пригадує Ірина. — Усю ніч лікарів ми до себе підкликали, з небажанням вони нас оглядали й грубіянили. О 5-й ранку я без дозволу «небожителів» почала народжувати. З’явився на світ чудовий синочок з вагою 3,500 кілограма. І тут пішли «жебраки»: сестрі-господарці — 60 гривень на мийні, до фонду лікарні — 450, у дитяче відділення — 340 гривень. Лікаря, що приймав пологи, віддяч не менш як 500 гривнями... Разом: «безплатні» пологи коштували 2100 гривень.
Приватна альтернатива відсутня
Багато хто вважає, що альтернативою такої ситуації можуть стати приватні клініки. Але під час проведення медреформи питання зі створенням приватних пологових будинків з місця не зрушило. Тому навіть якщо жінка бажає перебувати на обліку у приватників, то відмовитися від послуг державного медзакладу вона просто не має права.
— Вагітні мають право перебувати на обліку тільки там, де є пологові будинки. А приватних пологових будинків у Дніпропетровську немає, — зауважує Галина Одинцова. — Тому наші жінки перебувають на обліку в поліклініках за місцем проживання й народжують у державних пологових будинках. У приватних клініках працюють такі само фахівці, як і в державних, — з такими само дипломами.
Однак розцінки там далеко не кожному по кишені. Приміром, в одному із центрів репродуктивної медицини за супровід природної вагітності до строку пологів просять 53 тисячі гривень, за супровід до 16 тижнів — «усього» 2260 євро. За консиліум лікарів потрібно заплатити 80 євро. Й, однак, люди туди звертаються.
Перинатальний центр: хочу, але не можу
Поділ медицини на три рівні призвів до того, що рівень медпослуг залежить насамперед від того, де буде жінка народжувати. Найбільш сучасний рівень медпослуг, комфорт і затишок сьогодні надають лікувальні установи пологового профілю третього рівня — туди, як передбачає медреформа, йдуть основні фінансові потоки на технічне переозброєння. Передусім це обласна лікарня імені Мечникова та обласний перинатальний центр. Але до останнього, як правило, пацієнтів можуть прийняти лише за наявності патологій, передчасних пологів, підлітків та інвалідів. Інакше, стверджують в облздраві, всі фізіологічні пологи підуть до перинатального центру. А жінка, котра повинна там народити за показниками, буде просто лежати в коридорі, тому що всі зали займуть звичайними пологами.
За словами головлікаря Дніпропетровського перинатального центру Людмили Падалко, в області досить успішно була проведена регіоналізація акушерсько-гінекологічної допомоги. А тому кожна жінка, неважливо, живе вона в селі чи в місті, повинна отримувати висококваліфіковану допомогу. От тільки б між словами «повинна» й «отримує» можна було б поставити чесний знак рівняння. А реформування охорони здоров’я довело б свою доцільність та ефективність хоча б у вигляді зростання народжуваності.
Дніпропетровська область.
Фотоетюд Андрія НЕСТЕРЕНКА.
