У Комітеті з питань законодавчого забезпечення правоохоронної діяльності Верховної Ради України відбулися слухання на тему: «Надання невідкладної допомоги при ДТП та «безпечна автодорога» як елементи забезпечення безпеки дорожнього руху». Активну участь у проведенні цього заходу брали представники громадських об’єднань та організацій. Зокрема й наш постійний автор, голова Громадської колегії незалежних експертів з проблем безпеки дорожнього руху при УДАІ МВС України Олександр ФОМЕНКО (на знімку).
— Головним питанням слухань став стан справ з аварійністю на дорогах країни. Хоч як прикро, але за роки незалежності держави, як свідчить статистика, в ДТП загинуло майже 150 тисяч і травмовано понад 1 млн. громадян. В Україні, за даними Європейського відділення ВООЗ, на 100 тисяч населення показник загиблих у ДТП становить 21,5 особи, тоді як у Швеції, Швейцарії, Норвегії, Нідерландах та інших країнах ця цифра наближається до п’яти, тобто вона в чотири з лишком рази менша. А за кількістю загиблих пішоходів у загальній кількості смертельних випадків в автоаваріях Україна на 1-му місці в Європі (частка пішоходів серед загиблих у ДТП у 4—5 разів більша, ніж, скажімо, в Румунії, Словенії, Бельгії, Нідерландах, Швеції, Франції, Італії, Німеччині та інших країнах Європи).
Скажу щиро, було приємно пересвідчитись у розумінні присутніми всієї глибини цієї проблеми, в усвідомленні того, що це справа загальнодержавна, багатопланова і стосується всього населення, всіх структур влади, а також громадськості. Вказувалося на розбалансованість нинішньої державної системи, на необхідність діяльності координаційного центру у сфері безпеки дорожнього руху. Наводився досвід новоутвореного центру в Естонії — Міжміністерського комітету з безпеки дорожнього руху, який фінансується із державного бюджету (аналогічна структура діє і в Латвії). Стан справ з аварійністю спонукає до створення Національної координаційної ради (НКР) з проблем безпеки дорожнього руху при Президенті України. А для повсякденної координації дій і контролю за виконанням відповідного законодавства і рішень НКР потрібен спеціально уповноважений на це державний орган, як передбачено у ст. 3 Закону України «Про дорожній рух». Сьогодні з метою економії коштів ці функції можна було б покласти на ДАІ. Але для цього необхідно прийняти Закон України «Про Державтоінспекцію», яким передбачити надання службі належних прав і повноважень, а також приведення її структури й чисельності у відповідність з покладеними на неї функціями.
— Олександре Яковичу, значну кількість потерпілих можна було б врятувати, надавши їм вчасну кваліфіковану невідкладну допомогу?
— Так, про це також ішлося на засіданні парламентського комітету. Зокрема, фахівці Національного медичного університету ім. О. Богомольця підтвердили, що жодних проблем з підготовкою кадрів, розробкою методик надання долікарняної медичної допомоги немає.
Мені, зокрема, запав у душу фаховий виступ секретаря Національного комітету Товариства Червоного Хреста України Алли Хабарової. Вона поінформувала присутніх про те, що їхня організація має кваліфіковані кадри (тренерів), є й Концепція розвитку системи підготовки населення з питань надання першої допомоги, а також відповідний Європейський сертифікат на право здійснення такого навчального процесу.
Товариство не раз зверталося до вищих органів влади з проханням створити в Україні єдину державну систему навчання населення методів надання такої допомоги, однак підтримки не отримало. Правда, нещодавно на сайті УДАІ МВС з’явилася інформація, що на Буковині пости ДАІ вже оснастили сучасними комплектами надання першої медичної допомоги, а спеціальні тренери провели навчання особового складу цієї служби. Але це, як то кажуть, крапля в морі. Без підтримки держави, у тому числі фінансової, цю проблему не вирішити.
— Як відомо, значно впливає на рівень аварійності й наше бездоріжжя.
— Це беззаперечний факт. Я був щиро здивований, коли на засіданні комітету заступник голови Державної служби автодоріг Євген Прусенко акцентував увагу присутніх на суттєвому поліпшенні ситуації. За його словами, кількість ДТП через незадовільний стан автошляхів зменшилася з третини аж до двох відсотків. Для необізнаної людини — це вражаючий успіх, тим паче, що й статистика це підтверджує. Проте, як не дивно, в країнах Європи цей показник нерідко сягає 40 відсотків. Невже там дороги набагато гірші, ніж у нас? Я нещодавно проїхав за кермом авто майже дві тисячі кілометрів східними регіонами країни. Так ось, у Харківській і Луганській областях є дороги з «асфальтовим покриттям», якими рухатися просто неможливо — яма на ямі (наприклад, дорога Артемівськ—Лисичанськ). А статистика така «позитивна» тому, що первинні матеріали на місці скоєння ДТП складаються співробітниками ДАІ неякісно, необ’єктивно ведеться подальше розслідування причин аварії (до речі, така ж ситуація і з установленням причинного впливу технічного стану транспортних засобів на скоєння ДТП). Зрозуміло, що звинуватити у скоєнні пригоди водія чи пішохода простіше, аніж розбиратися з якістю дорожнього покриття чи технічною справністю автомобіля.
— До речі, на розгляд у парламенті очікують декілька законопроектів щодо підвищення відповідальності за порушення Правил дорожнього руху.
— Як на мене, то справа не в посиленні самого покарання, а в його невідворотності. Адже практично кожен активний учасник дорожнього руху знає, що правоохоронцями виявляється мізерна доля від загальної кількості порушень, у тому числі і таких небезпечних, як перевищення швидкості, рух зустрічною смугою, проїзд перехресть на червоне світло, ненадання переваги в русі пішоходам. Якби ці порушення виявляли і належним чином оформляли, то державна казна тріщала б від грошей, у свою чергу, аварійність і тяжкість її наслідків невпинно скорочувались би. Зрозуміло, що подібне далеке від реальності, але сьогоднішній рівень технічного прогресу дозволяє значно поліпшити нагляд за дорожнім рухом.
Сьогодні в Україні на часі застосування автоматичної безконтактної фіксації порушень ПДР. До речі, при запровадженні такої системи був би корисним досвід Франції, де за три роки скоротили кількість загиблих у ДТП з семи до п’яти тисяч осіб. Звичайно, введення в дію єдиної системи автоматичного контролю обійшлося французьким платникам податків недешево — 134 млн. євро. Але ж за вказаний період сума штрафів тільки за перевищення швидкості сягнула 217 млн. євро. Якби у нас, наприклад, ці штрафи концентрувати на окремому рахунку і використовувати тільки на впровадження системи безконтактної фіксації порушень правил, то з цим завданням можна було б упоратися за 2—3 роки.
— На засіданні комітету, як відомо, лунало чимало критичних зауважень, зокрема й на адресу служби ДАІ...
— Так. І з окремими з них я категорично згоден. Наприклад, невідомо з яких причин скоротили майже 7 тис. штатних одиниць ДАІ (частину передано в інші служби ОВД). І це в період інтенсивної автомобілізації України. Але перш ніж скорочувати, слід було б спочатку щось створити для поліпшення контролю за водіями у транспортних потоках (упровадити згадану вже систему автоматичної фіксації порушень тощо). Адже в тій же Франції навіть після введення в дію подібної системи не стали нікого скорочувати — просто задіяли особовий склад в інших підрозділах саме дорожньої поліції.
Не можна без критики сприймати й факти відновлення роботи стаціонарних постів ДАІ. 50 років тому їх запровадили для того, щоб інспектори були, як то кажуть, на видноті і віддавали честь начальству під час проїздів. Але ж на кожен пост, щоб цілодобово охороняти «будку» і технічні прилади, необхідно задіяти сьогодні не менше 12 інспекторів, не враховуючи командирів.
Скорочення штатів і введення стаціонарних постів призвело до того, що навіть на головних магістралях країни сьогодні вкрай рідко зустрінеш патруль ДАІ. Тож, враховуючи наш менталітет та правовий нігілізм, не впевнений, що за таких умов можна вести мову про поліпшення рівня дисципліни й морального клімату на автошляхах.
Розмову вела Тетяна КОРН.
